Ухвала суду № 30431006, 29.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2013 р. Справа № 34725/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №76/0001152301/0 від 05 липня 2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

19.07.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №76/0001152301/0 від 05 липня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось за лютий 2010 року. За результатами даної перевірки було складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки №260/23-00375059 від 21.06.2010 року. На підставі цього Акту 05.07.2010 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №76/0001152301/0 відповідно до якого позивачем зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 122 732 грн. за квітень 2010 року. Проте вони не згідні із зменшенням суми бюджетного відшкодування, визначеної у зазначеному податковому повідомленні-рішенні і вважають його винесення необгрунтованим та безпідставним.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що контролюючим органом за матеріалами перевірки не доведено у їхніх діяннях якого-небудь податкового правопорушення, а отже оскаржуване податкове повідомлення рішення №76/0001152301/0 від 05 липня 2010 року винесене без достатніх для цього правових підстав та з порушенням вимог чинного законодавства України з питань оподаткування податком на додану вартість.

У ході апеляційного розгляду представники апелянта Старик М.О. та Колодовський О.В. надали пояснення та просять задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача Гладиш А.С. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та посить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що товарно-транспортна накладна є первинним документом, наявність якого є обов'язковою для підтвердження факту поставки товару, а тому вважає, що отримання товарно-матеріальних цінностей (в даному випадку меляси бурякової) при використанні автоперевезень повинно підтверджуватися відповідними накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. У випадку відсутності таких документів достатні законодавчі підстави для включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ відсутні.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих Позивачу податкових накладних, не є підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки податкові накладні виписані платниками, які фактично не можуть виступати продавцями товарів (ТзОВ «Житлоукрбуд-5» ПП «Укрбудінвест плюс» та СФГ «Кулеші М.М.»), зазначених в податкових накладних, практично не могли здійснювати їх поставку та відвантаження, та відповідно, не формували податкових зобов'язань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що з 02 до 15 червня 2010 року Бучацькою МДПІ (Монастирським відділенням) відповідно до направлення № 141-23 від 01 червня 2010 року на ДП Ковалівський спиртзавод проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за лютий 2010 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 260/23- 00375059 від 21 червня 2010 року (Акт перевірки), з якого вбачається, що підприємством завищено на 122 723 гри. суми бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленого ним у декларації за березень 2010 року.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки позивач ДП Ковалівський спиртзавод 29 червня 2010 року подало до податкового органу письмові заперечення.

Розглянувши заперечення контролюючий орган надав підприємству письмову відповідь № 3837 від 02 липня 2010 року, відповідно до якої підтвердив правильність своєї позиції та відхилив доводи платника податків, щодо правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

На підставі акту перевірки 05 липня 2010 року Бучацька МДПІ (Монастирське відділення) приймає податкове повідомлення-рішення № 76/0001152301/0 , яким зменшує ДП Ковалівський спиртзавод суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 122 732 грн. за березень 2010 року.

Між ДП Ковалівський спиртзавод, як Покупцем та ТзОВ «Житлоукрбуд-5», ПП «Укрбудінвест плюс» а також із СГ Кулеші М.М., як Продавцями, відповідно, було укладено договори на постачання ними заводу меляси бурякової з метою здійснення підприємством своєї безпосередньої господарської діяльності, передбаченої його статутом.

29.052009 р. між позивачем Державним підприємством «Ковалівський спиртовий завод» і ПП «Укрбудінвест плюс» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 8 про поставку меляси бурякової у загальній кількості 3 000 тон на загальну суму 2 130 000, за ціною 710 грн. за 1 т. Умовами вказаного договору передбачено що поставку товару здійснено транспортом продавця, однак з Декларації з податку на прибуток ПП «Укрбудінвест плюс» вбачається, що дане підприємство не має взагалі основних фондів та власного транспорту та не проводило розрахунку податків з власників транспортних засобів у зв'язку з чим не могло виконати п. 3.2 зазначених угод. При проведенні перевірки позивача ним не було пред 'явлено товаро - транспортних накладних на мелясу придбану у червні 2009 р. З даного приводу податковим органом було зроблено запит позивачу на пред 'явлення вказаних документів, які відповідачу на його вимогу надано не було.

Перевіркою встановлено, що на виконання даного договору позивач у червні 2009 р. отримав 326,10 т. меляси на загальну суму 231 680 грн. 10 коп. в т.ч. 38 613,35 грн. ПДВ на вказану фінансово - господарську операцію ПП «Укрбудінвест плюс» виписано одну податкову накладну №14 від 22.06.2009 р. на суму 231 680 грн. 10 коп. в т.ч. 38 613,35 грн.ПДВ. Оплата за вказаний товар проведена позивачем 03.02.2010 р. у безготівковій формі в частині 27 200 грн. в т. ч. 4 533,33 ПДВ згідно платіжного доручення № 80.

ПДВ в загальній сумі 38 613 грн. 35 коп. згідно вказаної податкової накладної включений ДП Ковалівський спиртзавод у податковий кредит з ПДВ за червень 2009 р. у березні 2010 р. до складу бюджетного відшкодування віднесено ПДВ у сплаченій частині в сумі 4 533 грн. 33 коп.

Як вбачається із Витягу із державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Укрбудінвест плюс» продаж меляси бурякової не відповідає зареєстрованим видам економічної діяльності, а тому воно не мало підстав для проведення поставки меляси бурякової, при цьому суд враховує, що у даного підприємства взагалі відсутні основні засоби в т. ч. склади чи будь -які ємності для зберігання меляси.

18.01.2010 р. між позивачем Державним підприємством «Ковалівський спиртовий завод» і ТзОВ «Житлоукрбуд-5», укладено додаткову угоду № 3 по договору № 1 про поставку меляси бурякової в загальній кількості 600 т. на загальну суму 462 000 грн. за ціною 770 грн. за 1 т. При проведенні перевірки позивачі не пред'явили податковому органу товаро - транспортних накладних на мелясу придбану у ТзОВ «Житлоукрбуд-5».

Не виконано позивачем вказану вимогу і згідно письмового листа ДНІ. На виконання зазначеної вище Додаткової угоди ДП Ковалівський сприртзавод у лютому 2010 р. отримав 252,19 т. меляси на загальну суму 194 186,30 грн. в т.ч. 32 364,38 грн. на вказану фінансово - господарську операцію ТзОВ «Житлоукрбуд-5» виписано три податкові накладні № 5 від 05.02.2010 р на суму 74 892 грн. в т.ч. 12 482 грн. ПДВ; № 6 від 05.02.2010р. на суму 2 108 грн. в т. ч. 553,33 грн. ПДВ; № 4 від 09.02.2010р. на суму 117186,30 грн. в т.ч. 19 531 грн.,05 ПДВ.

З представлених копій подорожніх листів пред 'явлених податковому органу вбачається, що меляса за вказаним договором завозилась із ВАТ «Чортківський цукровий завод» про що пред 'явлено 1 копію посвідчення про якість патоки на якому не вказано ні номер партії ні дату проведення випробувань, позначення цього стандарту, крім того на ній відсутній штамп із позначенням «На вміст токсичних елементів перевірено», як це передбачено п. 6.4 ДСТУ 3696-98.

Згідно Витягу із державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТзОВ «Житлоукрбуд-5» продаж меляси бурякової не відповідає зареєстрованим видам економічної діяльності, а тому воно не мало підстав для проведення поставки меляси бурякової, при цьому суд враховує, що у даного підприємства не було достатніх законодавчо встановлених підстав для поставки меляси позивачу. При цьому суд враховує, що на товаристві працює лише одна людина Баладай 1.1., який є працівником ДП Ковалівський спиртзавод та одночасно директором, головним бухгалтером, а також засновником ТзОВ «Житлоукрбуд-5».

З наведеного вище випливає, що ТзОВ «Житлоукрбуд-5» не могло належним чином виконати додаткову угоду від 18.01.2010 р. № 3 до договору № 1 про поставку меляси бурякової.

При дослідженні взаємовідносин ДП Ковалівський спиртзавод з СФГ «Кулеші М.М.», судом встановлено, що суб 'єктами господарювання було укладено додаткові угоди від 19.02.10 № 8 та від 10.02.10 № 7 до договору про поставку меляси бурякової в загальній кількості 4 000 т на загальну суму 2 900 000 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п.1 кожної із зазначених додаткових угод «Продавець» зобов'язується поставити окремими партіями з українських цукрових заводів мелясу бурякову, а «Покупець» - прийняти і оплатити її.

Пункт 3.2 кожної із цих додаткових угод передбачає, що Поставка товару здійснюється транспортом Покупця.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, оскільки з'ясовуючи реальність настання правових наслідків від вищенаведених угод, що були укладені між позивачем та ПП «Укрбудінвест плюс», СФГ «Кулеші М.М.», а також ТОВ «Житлоукрбуд-5», встановлює обгрунтованість податкової вигоди, яку бажає отримати позивач.

Прийшовши до висновку про нікчемність правочинів щодо поставки меляси бурякової укладених між ДП Ковалівський спиртзавод з однієї сторони та ПП «Укрбудінвест плюс» СФГ «Кулеші М.М.» і ТОВ «Житлоукрбуд-5» з іншої, слід вказати слідуюче.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, також недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 20.04.1998 р. №488/346 «Пре затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджено типові форми первинного обліку: подорожний лист вантажного автомобіля за формою №2, товарно-транспортна накладна а формою №1-ТН, які зобов'язані застосовувати всі суб'єкти господарської діяльності, незалежно від форм власності. У говарно-транспортній накладні повинні вказуватись: назва підприємства-перевізника, назва вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти навантаження та розвантаження, посада та підписи осіб відповідальних за підправлень, транспортування та одержання товару.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що станом на даний час обов'язковість оформлення товарно-транспортних накладних надалі об'єктивно існує та передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованими в Мін'юсті України 20.02.1998 р. за № 128/2568 і дані Постанова втратили чинність лише в частині визначення форми товарно-транспортної накладної як документа суворої звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.І ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товарно-транспортна накладна є первинним документом, наявність якого є обов'язковою для підтвердження факту поставки товару, а тому вважає, що отримання товарно-матеріальних цінностей (в даному випадку меляси бурякової) при використанні автоперевезень повинно підтверджуватися відповідними накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. У випадку відсутності таких документів достатні законодавчі підстави для включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ відсутні.

Відповідно до абз.4 пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Згідно із абз.1 п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі- продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

З системного аналізу Закону України «Про податок на додану вартість» відмінними ознаками передачі майна є перехід права власності на майно та договірний характер відносин, в рамках яких здійснюється така передача.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а згідно пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Єдиною метою проведення документування фактично неналежним чином здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року у справі №2а-2644/10/1970- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний