Ухвала суду № 30430691, 06.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2013р. Справа № 179165/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Сапіги В.П.,

судді Яворського І.О.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Гейвича М.М.,

позивача у справі: Московича А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. у справі №2а-8608/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп", м.Львів

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп", визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі м.Львова від 19.09.2012р. №0001882321 та №0000731721, вирішено питання судових витрат.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач прийшов до помилкових висновків щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та контрагентами, а відповідно й щодо безтоварності господарських операцій. Також, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вірно формував валові витрати.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі м.Львова оскаржила її до Львівського апеляційного адміністративного суду, у своїй апеляційній скарзі покликається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив апеляційний суд скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на наступні підстави:

ТзОВ "Екотеп" зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.05.1993р. відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 382669 (номер запису в ЄДР про державну реєстрацію № 1 415 120 0000 009404).

Яв вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ № 379217 від 14.03.2012р. основними видами діяльності ТзОВ "Екотеп" є оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення.

ТзОВ "Екотеп" взято на облік у ДПІ у Галицькому районі м. Львова з 01.07.2001р. за № 10184. ТзОВ "Екотеп" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ № 17845801 від 10.10.2002р., ІПН 193324113047.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 10.08.2012р. по 22.08.2012р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Екотеп". 07.09.2012р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова складено акт № 980/22-20/19332414 "Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ "Екотеп" (ЄДРПОУ 19332414) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р.".

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п.1.23, 1.31, ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем зроблено висновок про заниження податкового зобов'язання із податку на прибуток в сумі 380551грн. та порушення п.п.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок неподання податкового розрахунку про нараховані дивіденди.

19.09.2012р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001882321, яким ТзОВ "Екотеп" визначено суму податкового зобов'язання із податку на прибуток підприємств на суму 380561,00грн. (основний платіж -380551,00грн., штрафні (фінансові) санкції -10,00грн.) та податкове повідомлення -рішення № 0000731721, яким ТзОВ "Екотеп" визначено суму податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб на суму 9170грн. (основний платіж - 7200,00грн., штрафна (фінансова) санкція 1970,00грн.)

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що ТзОВ "Екотеп" за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р. перебував у взаємовідносинах з ПП "Поліграфмайстер-Південь", ПП "Ново-Ком", ПП ВКФ "Преміум-Трейд", ПП "Інвест Пром", ТзОВ "Друкарня "Новий світ", ТзОВ "Побутелектротехніка", ТзОВ "АСС Пресс".

Зокрема, ТзОВ "Екотеп" (Покупець) придбав у ПП "Поліграфмайстер - Південь" (Продавець) товари друкарського призначення (офсетні пластини, плівки, проявники, закріплювачі) на загальну суму 641820,00грн., в т.ч. ПДВ 106970,00грн. Видатковими накладними № РН -01160 від 01.12.2010р. на загальну суму 325249,20грн., в т.ч. ПДВ 54208,20грн.; № РН -0121 від 01.02.2011р. на загальну суму 151888,80грн., в т.ч. ПДВ 25314,80грн.; № РН -0122 від 01.02.2011р. на загальну суму 164682,00грн., в т.ч. ПДВ 27447,00грн. підтверджується факт отримання товару. Також, в матеріалах справи є копії відповідних податкових накладних № 1141 від 01.12.2010р. на загальну суму 325249,20грн., в т.ч. ПДВ 54208,20грн.; № 121 від 01.02.2011р. на загальну суму 151888,80грн., в т.ч. ПДВ 25314,80грн.; № 122 від 01.02.2011р. на загальну суму 164682,00грн., в т.ч. ПДВ 27447,00грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, товар доставлявся до складських приміщень ТзОВ "Екотеп" за рахунок (засобами) Продавця - ПП "Поліграфмайстер - Південь". ТзОВ "Екотеп" не зберігали товарно-транспортні накладні, на підставі яких ПП "Поліграфмайстер - Південь" здійснювало поставку товару, оскільки позивачем не понесло витрат на транспортування товарів і відповідно він не включав такі витрати до валових витрат. Приймання товарів здійснювалося працівником ТзОВ "Екотеп" на підставі виданої довіреності на приймання товарно-матеріальних цінностей про що свідчить копія аркуша з журналу реєстрації довіреностей та підпис в видаткових накладних. Отримані товари ТзОВ "Екотеп" складувались у орендованому складському приміщенні ТзОВ "Екотеп" за адресою: м.Львів, вул.П'ясецького,12. Договори оренди приміщень долучено до матеріалів справи.

Розрахунки між ПП "Поліграфмайстер - Південь" та ТзОВ "Екотеп" за придбані товари проведені, що підтверджується копіями платіжних доручень, внаслідок оплати яких зобов'язання ТзОВ "Екотеп" по оплаті перед ПП "Поліграфмайстер - Південь" по спірних господарських операціях були виконані.

Також, позивачем представлено суду докази використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності, а саме, копії видаткових накладних, згідно яких позивач реалізував придбаний у ПП "Поліграфмайстер - Південь" товари кінцевим споживачам, про що свідчать видаткові накладні, додані до матеріалів справи.

У зв'язку із наведеним, позивачем правомірно віднесено зазначені у перелічених вище видаткових накладних суми до складу валових витрат за ІV квартал 2010 року та I квартал 2011 року, що відображено у податковій звітності за відповідні періоди.

Крім того, судом вірно відзначено, на момент здійснення спірних господарських операцій (грудень 2010 року - лютий 2011 року) по ПП "Поліграфмайстер - Південь" у реєстрі відсутні записи щодо відсутності останнього за юридичною адресою чи не підтвердження відомостей про юридичну особу, що підтверджується витягом з ЄДР.

Також, як вбачається з ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2831/12/9104 залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду №2а -11007/11/1370 від 30.11.2011р., якою позовні вимоги ТзОВ "Екотеп" до ДПІ у Галицькому районі м.Львова задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Даним рішенням суд встановив реальність господарських операцій позивача і правомірність формування податкового кредиту ТзОВ "Екотеп" за лютий 2011р. по фінансово-господарських операціях з ПП "Поліграфмайстер - Південь" на підставі податкових накладних: № 121 від 01.02.2011р. на загальну суму 151888,80грн., в т.ч. ПДВ 25314,80грн.; № 122 від 01.02.2011р. на загальну суму 164682,00грн., в т.ч. ПДВ 27447,00грн.

Таким чином, іншим судовим рішенням по адміністративній справі встановлено факт придбання ТзОВ "Екотеп" товарів у ПП "Поліграфмайстер - Південь" у лютому 2011р. на підставі податкових накладних: № 121 від 01.02.2011р. на загальну суму 151888,80грн., в т.ч. ПДВ 25314,80грн.; № 122 від 01.02.2011р. на загальну суму 164682,00грн., в т.ч. ПДВ 27447,00грн.

Відповідно до виставлених рахунків, ТзОВ "Екотеп" (Покупець) придбав у ПП "Ново Ком" (Продавець) товари друкарського призначення: папір офсетний, фарба, гуму, губки, лаки, термоклей, проявники, закріплювач, пластини офсетні, плівки на загальну суму 966960,64грн., в т.ч. ПДВ 161160,11грн.

Матеріали справи містять копії видаткових накладних: № 756 від 01.02.2011р. на загальну суму 96363,78грн., в т.ч. ПДВ 16060,63грн.; № 757 від 01.02.2011р. на загальну суму 96247,08грн., в т.ч. ПДВ 16041,18грн.; № 758 від 01.02.2011р. на загальну суму 96909,84грн., в т.ч. ПДВ 16151,64грн.; № 759 від 01.02.2011р. на загальну суму 97839,60грн., в т.ч. ПДВ 16306,60грн.; № 760 від 01.02.2011р. на загальну суму 97760,40грн., в т.ч. ПДВ 16293,40грн.; № 761 від 01.02.2011р. на загальну суму 96806,40грн., в т.ч. ПДВ 16134,40грн.; № 762 від 01.02.2011р. на загальну суму 96420,00грн., в т.ч. ПДВ 16070,00грн.; № 763 від 01.02.2011р. на загальну суму 96683,23грн., в т.ч. ПДВ 16113,87грн.; № 764 від 01.02.2011р. на загальну суму 95930,31грн., в т.ч. ПДВ 15988,39грн.; № 765 від 01.02.2011р. на загальну суму 96000,00грн., в т.ч. ПДВ 16000,00грн.

Також до матеріалів справи долучено копії податкових накладних, виписаних ПП "Ново Ком" на реалізований товар, а саме: № 756 від 01.02.2011р. на загальну суму 96363,78грн., в т.ч. ПДВ 16060,63грн.; № 757 від 01.02.2011р. на загальну суму 96247,08грн., в т.ч. ПДВ 16041,18грн.; № 758 від 01.02.2011р. на загальну суму 96909,84грн., в т.ч. ПДВ 16151,64грн.; № 759 від 01.02.2011р. на загальну суму 97839,60грн., в т.ч. ПДВ 16306,60грн.; № 760 від 01.02.2011р. на загальну суму 97760,40грн., в т.ч. ПДВ 16293,40грн.; № 761 від 01.02.2011р. на загальну суму 96806,40грн., в т.ч. ПДВ 16134,40грн.; № 762 від 01.02.2011р. на загальну суму 96420,00грн., в т.ч. ПДВ 16070,00грн.; № 763 від 01.02.2011р. на загальну суму 96683,23грн., в т.ч. ПДВ 16113,87грн.; № 764 від 01.02.2011р. на загальну суму 95930,31грн., в т.ч. ПДВ 15988,39грн.; № 765 від 01.02.2011р. на загальну суму 96000,00грн., в т.ч. ПДВ 16000,00грн.

Товар доставлявся до складських приміщень ТзОВ "Екотеп" за рахунок (засобами) Продавця - ПП "Ново Ком". ТзОВ "Екотеп" не зберігалися товарно-транспортні накладні, на підставі яких ПП "Ново Ком" здійснювало поставку товару, оскільки позивачем не понесено витрат на транспортування товарів і відповідно він не включав такі витрати до валових витрат. Приймання товарів здійснювалося працівником ТзОВ "Екотеп" на підставі виданої довіреності на приймання товарно-матеріальних цінностей, про що свідчить копія аркуша з журналу реєстрації довіреностей та підпис в видаткових накладних. Отримані товари ТзОВ "Екотеп" складувались в орендованому складському приміщенні ТзОВ "Екотеп" за адресою: м.Львів, вул.П'ясецького,12. Договори оренди приміщень долучені до матеріалів справи.

На підтвердження розрахунків за придбані товари, позивач надав суду копії платіжних доручень, внаслідок оплати яких зобов'язання ТзОВ "Екотеп" по оплаті перед ПП "Ново Ком" по спірних господарських операціях були виконані.

Також, позивачем представлено суду докази використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності, а саме копії видаткових накладних, згідно яких позивач реалізував придбаний у ПП "Ново Ком" товари кінцевим споживачам, про що свідчать видаткові накладні, додані до матеріалів справи.

На момент здійснення спірних господарських операцій (лютий 2011р.) по ПП "Ново Ком" у реєстрі відсутні записи щодо відсутності останнього за юридичною адресою чи не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відтак, зазначені у перелічених вище видаткових накладних суми ТзОВ "Екотеп" правомірно віднесено до складу валових витрат за I квартал 2011 року, що відображено у податковій звітності.

Відповідно до договору поставки, ТзОВ "Екотеп" (Покупець) придбав у ПП "ВКФ "Преміум - Трейд" (Продавець) товари друкарського призначення: фольгу для гарячого тиснення на загальну суму 38571,36грн., в т.ч. ПДВ 6428,56грн. На підставі даного Договору, позивачем надано видаткову накладну за № 7 від 16.03.2011р. на загальну суму 38571,36грн., в т.ч. ПДВ 6428,56грн., а також виписано податкову накладну за фактом продажу товарів, а саме № 7 від 16.03.2011р. на загальну суму 38571,36грн., в т.ч. ПДВ 6428,56грн.

Товар доставлявся до складських приміщень ТзОВ "Екотеп" за рахунок (засобами) Продавця - ПП "ВКФ "Преміум - Трейд". ТзОВ "Екотеп" не зберігалися товарно-транспортні накладні, на підставі яких ПП "ВКФ "Преміум - Трейд" здійснювало поставку товару, оскільки ТзОВ "Екотеп" не понесло витрат на транспортування товарів і відповідно не включало такі витрати до валових витрат. Приймання товарів здійснювалося працівником ТзОВ "Екотеп", про що свідчить підпис в видаткових накладних. Отримані товари ТзОВ "Екотеп" складувалися у орендованому складському приміщенні ТзОВ "Екотеп" за адресою: м.Львів, вул.П'ясецького,12.

На підтвердження розрахунків за придбані товари, позивач надав суду копію платіжного доручення, що підтверджує факт оплати товару.

Придбаний товар в подальшому був реалізований ТзОВ "Видавничий дім "Укрпол" відповідно до видаткової накладної №1888 від 28.04.2011р., яка додана до матеріалів справи.

Як вбачається з довідки з ЄДР, на момент здійснення спірних господарських операцій (березень 2011р.) по ПП "ВКФ "Преміум - Трейд" у реєстрі відсутні записи щодо відсутності останнього за юридичною адресою чи не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відтак, суми зазначені у переліченій вище видатковій накладній ТзОВ "Екотеп" правомірно віднесено до складу валових витрат за I квартал 2011 року, що відображено у податковій звітності.

Відповідно до виставлених рахунків, ТзОВ "Екотеп" (Покупець) придбав у ПП "Інвест -Пром" (Продавець) товари друкарського призначення: пластини офсетні, проявник, плівки для ламінації, термоклей, лаки, пружини, фольгу, закріплювач, змивки для валиків, фарби на загальну суму 1276953,73грн., в т.ч. ПДВ 212765,62грн.

В підтвердження обставин виконання вищенаведеної господарської угоди позивачем надано копії видаткових накладних: № 291 від 01.03.2011р. на загальну суму 97448,40грн., в т.ч. ПДВ 16241,40грн.; № 292 від 01.03.2011р. на загальну суму 97436,40грн., в т.ч. ПДВ 16239,40грн.; № 293 від 01.03.2011р. на загальну суму 98736,00грн., в т.ч. ПДВ 16456,00грн.; № 294 від 01.03.2011р. на загальну суму 98705,78грн., в т.ч. ПДВ 16450,96грн.; № 295 від 01.03.2011р. на загальну суму 95547,60грн., в т.ч. ПДВ 15924,60грн.; № 296 від 01.02.2011р. на загальну суму 99610,80грн., в т.ч. ПДВ 16601,80грн.; № 297 від 01.03.2011р. на загальну суму 99960,00грн., в т.ч. ПДВ 16660,00грн.; № 298 від 01.03.2011р. на загальну суму 97478,20грн., в т.ч. ПДВ 16246,37грн.; № 299 від 01.03.2011р. на загальну суму 98538,00грн., в т.ч. ПДВ 16423,00грн.; № 300 від 01.03.2011р. на загальну суму 99061,03грн., в т.ч. ПДВ 16510,17грн.; № 301 від 01.03.2011р. на загальну суму 98360,64грн., в т.ч. ПДВ 16393,44грн.; № 302 від 01.03.2011р. на загальну суму 98647,30грн., в т.ч. ПДВ 16441,22грн.; № 303 від 01.03.2011р. на загальну суму 97423,58грн., в т.ч. ПДВ 16237,26грн. А також представив суду копії податкових накладних, виписаних ПП "Інвест -Пром" на реалізований товар: № 291 від 01.03.2011р. на загальну суму 97448,40грн., в т.ч. ПДВ 16241,40грн.; № 292 від 01.03.2011р. на загальну суму 97436,40грн., в т.ч. ПДВ 16239,40грн.; № 293 від 01.03.2011р. на загальну суму 98736,00грн., в т.ч. ПДВ 16456,00грн.; № 294 від 01.03.2011р. на загальну суму 98705,78грн., в т.ч. ПДВ 16450,96грн.; № 295 від 01.03.2011р. на загальну суму 95547,60грн., в т.ч. ПДВ 15924,60грн.; № 296 від 01.02.2011р. на загальну суму 99610,80грн., в т.ч. ПДВ 16601,80грн.; № 297 від 01.03.2011р. на загальну суму 99960,00грн., в т.ч. ПДВ 16660,00грн.; № 298 від 01.03.2011р. на загальну суму 97478,20грн., в т.ч. ПДВ 16246,37грн.; № 299 від 01.03.2011р. на загальну суму 98538,00грн., в т.ч. ПДВ 16423,00грн.; № 300 від 01.03.2011р. на загальну суму 99061,03грн., в т.ч. ПДВ 16510,17грн.; № 301 від 01.03.2011р. на загальну суму 98360,64грн., в т.ч. ПДВ 16393,44грн.; № 302 від 01.03.2011р. на загальну суму 98647,30грн., в т.ч. ПДВ 16441,22грн.; № 303 від 01.03.2011р. на загальну суму 97423,58грн., в т.ч. ПДВ 16237,26грн.

Товар доставлявся до складських приміщень ТзОВ "Екотеп" за рахунок (засобами) Продавця - ПП "Інвест -Пром". ТзОВ "Екотеп" не зберігалися товарно-транспортні накладні, на підставі яких ПП "Інвест-Пром" здійснювало поставку товару, оскільки позивачем не понесено витрат на транспортування товарів і, відповідно, він не включав такі витрати до валових витрат.

Приймання товарів здійснювалось працівником ТзОВ "Екотеп" на підставі виданої довіреності на приймання товарно-матеріальних цінностей про що свідчить копія аркуша з журналу реєстрації довіреностей та підпис в видаткових накладних. Отримані товари ТзОВ "Екотеп" складувалися у орендованому складському приміщенні ТзОВ "Екотеп" за адресою: м.Львів, вул.П'ясецького,12. Договори оренди приміщень долучені до матеріалів справи.

Факт розрахунків за придбані товари підтверджується копіями платіжних доручень, внаслідок оплати яких зобов'язання ТзОВ "Екотеп" по оплаті перед ПП "Інвест -Пром" по спірних господарських операціях були виконані.

Також, позивачем представлено суду докази використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності, а саме копії видаткових накладних, згідно яких позивач реалізував придбаний у ПП "Інвест -Пром" товари кінцевим споживачам, про що свідчать видаткові накладні, додані до матеріалів справи.

Як вбачається з довідки з ЄДР, на момент здійснення спірних господарських операцій (березень 2011р.) по ПП "Інвест -Пром" у реєстрі відсутні записи щодо відсутності останнього за юридичною адресою чи не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Зазначене підтверджує тим, що ТзОВ "Екотеп" правомірно віднесено до складу валових витрат за I квартал 2011 року суми у перелічених вище видаткових накладних.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання Договору поставки №1210/01 від 12.10.2006р., ТзОВ "Екотеп" (Продавець) реалізувало ТзОВ "Друкарня" Новий Світ" (Покупець) товари друкарського призначення (лаки) на загальну суму 22750,44грн., в т.ч. ПДВ 3791,74грн.

На підтвердження обставин виконання вищенаведеного господарського договору позивачем надано видаткові накладні: № 43837 від 01.12.2010р. на загальну суму 3250,20грн., в т.ч. ПДВ 541,70грн.; № 44041 від 07.12.2010р. на загальну суму 6500,40грн., в т.ч. ПДВ 1083,40грн.; № 44727 від 23.12.2010р. на загальну суму 12999,84грн., в т.ч. ПДВ 2166,64грн.

Товар відпускався (передавався) Покупцю - ТзОВ "Друкарня" Новий Світ" із складських приміщень ТзОВ "Екотеп" (м.Львів, вул.П'ясецького,12), а поставка товару здійснювалася Покупцем самостійно за його рахунок. ТзОВ "Екотеп" не зберігалися товарно-транспортні накладні, на підставі яких ТзОВ "Друкарня" Новий Світ" здійснювало вивіз товару, оскільки позивачем не понесло витрат на транспортування товарів і відповідно він не включав такі витрати до валових витрат, а тому не мав обов'язку зберігати товарно-транспортні накладні.

Товар відпускався ТзОВ "Екотеп" уповноваженій особі Покупця - Зирка Є.В. на підставі довіреностей на приймання товарно -матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи. Факт приймання-передачі товарів засвідчується підписами уповноважених осіб Позивача та ТзОВ "Друкарня" Новий Світ", які проставлені у видаткових накладних.

На підтвердження розрахунків за придбані товари, позивач надав суду копії банківських виписок, які підтверджують факти оплати ТзОВ "Друкарня" Новий Світ" за придбані товари.

Як вбачається з наданої позивачем довідки з ЄДР на момент здійснення спірних господарських операцій (грудень 2010р.) по ТзОВ "Друкарня" Новий Світ" у реєстрі відсутні записи щодо відсутності останнього за юридичною адресою чи не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Вказане свідчить про те, що ТзОВ "Екотеп" правомірно віднесено до складу валових витрат дані суми, а господарська операція не може визнаватись безтоварною.

На виконання Договору поставки № 0403/01 від 04.03.2008р., ТзОВ "Екотеп" (Продавець) реалізувало ТзОВ "Побутелектротехніка" (Покупець) товари друкарського призначення (фарби) на загальну суму 10283,19грн., в т.ч. ПДВ 1713,86грн.

На виконання даного договору позивачем надано видаткові накладні: № 43976 від 06.12.2010р. на загальну суму 4833,60грн., в т.ч. ПДВ 805,60грн.; № 44045 від 07.12.2010р. на загальну суму 615,98грн., в т.ч. ПДВ 102,66грн.; № 44247 від 13.12.2010р. на загальну суму 4833,61грн., в т.ч. ПДВ 805,60грн.

Товар відпускався (передавався) Покупцю - ТзОВ "Побутелектротехніка" із складських приміщень ТзОВ "Екотеп" (м.Львів, вул.П'ясецького,12), а поставка товару здійснювалася Покупцем самостійно за його рахунок. ТзОВ "Екотеп" не зберігалися товарно-транспортні накладні, на підставі яких ТзОВ "Побутелектротехніка" здійснювало вивіз товару, оскільки позивачем не понесено витрат на транспортування товарів і відповідно він не включав такі витрати до валових витрат, а тому не мав обов'язку зберігати товарно-транспортні накладні.

Товар відпускався ТзОВ "Екотеп" уповноваженій особі Покупця - Скирда Є.О. на підставі довіреностей на приймання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи. Факт приймання-передачі товарів засвідчується підписами уповноважених осіб Позивача та ТзОВ "Побутелектротехніка", які проставлені у видаткових накладних.

На підтвердження розрахунків за придбані товари, позивач надав суду копії банківських виписок, які підтверджують факти оплати ТзОВ "Побутелектротехніка" за придбані товари.

Як вбачається з наданої позивачем довідки з ЄДР, на момент здійснення спірних господарських операцій (грудень 2010р.) по ТзОВ "Побутелектротехніка" у реєстрі відсутні записи щодо відсутності останнього за юридичною адресою чи не підтвердження відомостей про юридичну особу

ТзОВ "Екотеп" (Продавець) реалізувало ТзОВ "АСС Пресс" (Покупець) товари друкарського призначення (плівки для ламінації, пластини офсетні) на загальну суму 27007,20грн., в т.ч. ПДВ 4501,20грн.

На підтвердження обставин виконання вищенаведеної господарської угоди позивачем надано видаткові накладні: № 43940 від 03.12.2010р. на загальну суму 5353,20грн., в т.ч. ПДВ 892,20грн.; № 44098 від 08.12.2010р. на загальну суму 3667,20грн., в т.ч. ПДВ 611,20грн.; № 44122 від 09.12.2010р. на загальну суму 4485,60грн., в т.ч. ПДВ 747,60грн.; № 44146 від 09.12.2010р. на загальну суму 1147,20грн., в т.ч. ПДВ 191,20грн.; № 44346 від 14.12.2010р. на загальну суму 1833,60грн., в т.ч. ПДВ 305,60грн.; № 44086 від 08.12.2010р. на загальну суму 218,40грн., в т.ч. ПДВ 36,40грн.; № 44462 від 16.12.2010р. на загальну суму 1832,40грн., в т.ч. ПДВ 305,40грн.; № 43989 від 06.12.2010р. на загальну суму 69,60грн., в т.ч. ПДВ 11,60грн.; № 44898 від 29.12.2010р. на загальну суму 3444,00грн., в т.ч. ПДВ 574,00грн.; № 44348 від 14.12.2010р. на загальну суму 4956,00грн., в т.ч. ПДВ 826,00грн.

Товар відпускався (передавався) Покупцю - ТзОВ "АСС Пресс" із складських приміщень ТзОВ "Екотеп" (м.Львів, вул.П'ясецького,12), а поставка товару здійснювалася Покупцем самостійно за його рахунок. ТзОВ "Екотеп" не зберігалися товарно-транспортні накладні, на підставі яких ТзОВ "АСС Пресс" здійснювало вивіз товару, оскільки позивачем не понесло витрат на транспортування товарів і, відповідно, він не включав такі витрати до валових витрат, а тому не мав обов'язку зберігати товарно-транспортні накладні.

Товар відпускався ТзОВ "Екотеп" уповноваженій особі Покупця. Факт приймання-передачі товарів засвідчується підписами та печатками уповноважених осіб Позивача та ТзОВ "АСС Пресс", які проставлені у видаткових накладних.

На підтвердження розрахунків за придбані товари, позивач надав суду копії банківських виписок, які підтверджують факти оплати ТзОВ "АСС Пресс" за придбані товари.

Як вбачається з наданої позивачем довідки з ЄДР, на момент здійснення спірних господарських операцій (грудень 2010р.) по ТзОВ "АСС Пресс" у реєстрі відсутні записи щодо відсутності останнього за юридичною адресою чи не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступних вимог законодавства України.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст.203 ЦК України, наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п.4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч.1 ст.216 ЦК України ) (п.7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п.18 Постанови Пленуму від 06.11.2009р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між відповідачами ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано вимог ч.5 ст.203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим, оскільки відповідно до вимог ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в Акті перевірки від 25.05.2011р.

У п.24 Постанови Пленуму від 06.11.2009р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ "Екотеп" на укладення договорів з його контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо поставки товарів. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним рухом товару, що продавався, реальними діями сторін щодо оплати отриманого товару, його подальшого використання у власній господарській діяльності. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст.228 ЦК України.

Апеляційний суд звертає увагу також на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, крім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також судом взято до уваги те, що викладені в Акті перевірки висновки суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблено з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. (у чинній на той час редакції), суд приходить до висновку про те, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до вимог п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст.204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п.6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 передбачено, що в Акті документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п.6 розділу ІІ цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд приходить до висновку про те, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення Акту перевірки від 07.09.2012р. ці вимоги податковим органом не виконано. Фактично, в основу перевірки покладено акти перевірок інших податкових органів, зокрема: Акт № 1421/23-1/21981901 від 10.06.2011р. складений ДПІ у Ленінському районі м. Донецька "Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Друкарня" Новий Світ" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства"; - Акт № 717/23-5/241369939 від 09.03.2011р. складений ДПІ у Київському районі м. Харкова "Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Побутелектротехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства"; - Акт № 1010/2309/37147727 від 10.05.2011р. складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва "Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ "АСС Пресс" з питань дотримання вимог податкового законодавства"; - Акт № 509/236-37156752 від 28.02.2011р. складений Алчевською ОДПІ "Про результати документальної перевірки ПП "Інвест Пром" з питань дотримання вимог податкового законодавства", що не може визнаватись обґрунтованим. Первинні документи, надані позивачем, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Суд враховує також те, що відповідно до вимог ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема, акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а, отже, не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Таким чином, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції вирішив справу із вірним застосуванням норм матеріального права та не порушив вимоги процесуального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. у справі №2а-8608/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп", м.Львів до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. у справі №2а-8608/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп", м.Львів до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя В.П. Сапіга

Суддя І.О. Яворський

Повний текст ухвали виготовлено 14.03.2013р.