Рішення № 3042099, 03.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.09 Справа № 4/195пд.

Розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк”, м. Київ

до 1 відповідача Закритого акціонерного товариства “Лисичанський пивоварний завод”,

м. Лисичанськ Луганської області

до 2 відповідача Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський пивоварний завод”, м. Мелітополь Запорізьської області

про визнання договорів недійсними

Представники сторін:

від позивача - Палажченко О.О., довіреність № 772 від 15.12.08;

від І-го відповідача - Ворона О.В., довіреність № 68/15 від 15.11.08;

від ІІ-го відповідача - Ворона О.В., довіреність № б/н від 16.12.08.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про визнання недійсними ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 1 від 04.01.08 та ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 2 від 04.01.08 з моменту їх укладання .

Представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, здану до суду 08.12.08, в порядку ст. 22 ГПК України, якою просить суд визнати недійсними ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 1 від 04.01.08 та ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 2 від 04.01.08.

Представник позивача, вимоги викладені в заяві про уточнення позовних вимог, здану до суду 08.12.08, у судовому засіданні підтримав.

Вказана заява про уточнення позовних вимог, здана до суду 08.12.08, прийнята судом, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України. На підставі викладеного, позовними вимоги слід вважати: вимоги про визнання недійсними ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 1 від 04.01.08 та ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 2 від 04.01.08

Представник 1-відповідача у запереченні на позовну заяву, зданого до суду 19.01.09, 22.12.08, позовні вимоги відхилив, з наступних підстав, а саме:

-10.10.08 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг вчинено дію зі зміни власника свідоцтва № 60327, згідно з якою власником цього свідоцтва є Білий Андрій Петрович, що підтверджується випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 10.10.08 № 60327;

- господарський суд Запорізької області не виніс ухвалу, якою було б затверджено реєстр вимог кредиторів із зазначенням визнаних судом вимог кредиторів, та з інших підстав, викладених у запереченні

Представник 2-відповідача у запереченні на позовну заяву, зданого до суду 22.12.08, позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- рішенням постійно діючого третейського суду при Українській торговій біржі «Українська товарна біржа»від 22.07.08 визнано дійсними ліцензійний договір для використання знаку для товарів та послуг №1 від 04.01.08 та ліцензійний договір для використання знаку для товарів та послуг №2 від 04.01.08;

- на підставі свідоцтва на знак для товарів на послуги від 15.08.05 №52801 та від 15.03.06 №60327 ЗАТ “Лисичанський пивоварний завод” належить право власності на знак для товарів «Душа пивовара», та з інших підстав, викладених у запереченні.

Представник позивача надав до суду уточнення підстав позову, зданого до суду 03.02.09, в якому зазначив, що ліцензійний договір для використання знаку для товарів та послуг №1 від 04.01.08 та ліцензійний договір для використання знаку для товарів та послуг №2 від 04.01.08, які були укладені між відповідачами, прямо впливають на майнові інтереси ВАТ «Кредитпромбанк».

Позивач звернувся з даною позовною заявою про визнання недійсними ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 1 від 04.01.08 та ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 2 від 04.01.08 ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін суд прийшов до наступного:

Заява про уточнення позовних вимог, здана до суду 08.12.08, підлягає до задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.08.08 було порушено провадження у справі про банкрутство №12/101/08 стосовно ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод". У газеті "Голос України" № 164 від 30.08.08 було надруковано оголошення про банкрутство ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод" і надано право кредиторам на пред'явлення до боржника грошових вимог протягом 30 днів з дня публікації оголошення.

Позивач зазначив, що ВАТ "Кредитпромбанк" до ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод" були заявлені грошові вимоги на загальну суму 27 096 669 грн. 15 коп. Грошові вимоги до боржника було заявлено, також іншими кредиторами, зокрема, ЗАТ "Лисичанський пивоварний завод" на суму 5 767087 грн.44 коп. Відповідно до листа арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича вих. № 20/10/4 від 20.10.08 "Про результати розгляду вимог конкурсних кредиторів" грошові вимоги конкурсних кредиторів", грошові вимоги ВАТ "Кредитпромбанк" і ЗАТ "Лисичанський пивоварний завод" були визнані ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод" у повному обсязі.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що під час ознайомлення з матеріалами справи ВАТ "Кредитпромбанк" (позивач у даній справі) було встановлено, що грошові вимоги ЗАТ "Лисичанський пивоварний завод" ґрунтуються на фіктивних правочинах, створених без наміру створити юридичні наслідки, а з наміром отримати значну частину ліквідаційної маси боржника та завищену кількість голосів в Раді кредиторів боржника, що стане наслідком порушення майнових інтересів ВАТ "Кредитпромбанк" та інших кредиторів ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод". Зокрема, такі договори мають ознаки фіктивності, оскільки:

1) ліцензійний договір для використання знаку для товарів та послуг №1 від 04.01.08, укладений між ЗАТ «Лисичанський пивоварний завод»та ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод". Згідно умов договору було надано право ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод" на використання текстового знаку для товарів і послуг "Душа Пивовара", продукція під зазначеним торговим знаком, після підписання вказаного договору не випускалась. Сума договору складає

2 500 000 грн.00 коп.

2) ліцензійний договір для використання знаку для товарів та послуг №2 від 04.01.08, укладеного між ЗАТ «Лисичанський пивоварний завод»та ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод". Згідно умов договору було надано право ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод" на використання комбінованого (зображення з текстом) знаку для товарів і послуг "Душа Пивовара", продукція під зазначеним торговим знаком після підписання зазначеного договору не випускалась. Сума договору складає 2 000 000 грн.00 коп.

Позивач, також, зазначив, що, відповідно до положень статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»операції платників податків з поставки товарів (послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування, податком на додану вартість. Також посилання на те, що операція з передачі прав на користування знаком для товарів та послуг є об'єктом оподаткування ПДВ, міститься безпосередньо в тексті ліцензійних договорів. Таким чином, визначення вартості предмету договору, з урахуванням значної суми, має суттєвий вплив на зобов'язання обох сторін договору по сплаті ПДВ. Статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»№ 2658-ІІІ від 12.07.01 ( далі- Закон № 2658- ІІІ) передбачено, що незалежна експертна оцінка майна (майнових прав) обов'язково має проводитись у випадку оподаткування майна згідно з законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ліцензійний договір для використання знаку для товарів та послуг №1 від 04.01.08 та ліцензійний договір для використання знаку для товарів та послуг №2 від 04.01.08, укладених між ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод" та ЗАТ "Лисичанський пивоварний завод", що містяться в матеріалах справи №12/101/08 про банкрутство ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод", яка розглядається господарським судом Запорізької області, не містить посилання на те, що незалежна оцінка вартості знаку для товарів та послуг, права на використання якого були передані ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод" проводилась.

Позивач вважає, що укладання між ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод" та ЗАТ "Лисичанський пивоварний завод" вказаних ліцензійних договорів для використання знаку для товарів та послуг без попереднього проведення незалежної експертної оцінки майнових прав, є таким, що суперечить вимогам Закону № 2658- ІІІ та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України такі правочини є нікчемними.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що зазначені вище договори були укладені за 7 місяців до порушення господарським судом Запорізької області справи про банкрутство ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод". Ці договори призвели до стійкої фінансової нестабільності ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод". Загальна сума вищевказаних договорів складає 4500 000 грн.00 коп., що є значно завищеною від вартості таких послуг на території України на такого роду послуги. Вищезазначені однотипні правочини є такими, що укладені з метою штучного значного збільшення заборгованості ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод», внаслідок укладання яких кредитори можуть понести значні збитки.

Крім того, представник позивача, в уточненні до позову, зазначив, що якщо навіть ВАТ «Кредитпромбанк»буде включений до комітету кредиторів ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод", не маючи достатньої кількості голосів у комітеті кредиторів боржника, не зможе достатньо захистити свої права, оскільки є можливість укладання мирової угоди або прийняття рішення про санацію боржника, що призведе до фактичної неможливості погашення боргу ВАТ "Мелітопольський пивоварний завод", в розумний проміжок часу, що в свою чергу призведе до збитків ВАТ «Кредитпромбанк»в умовах світової фінансової кризи.

Отже, ліцензійний договір для використання знаку для товарів та послуг №1 від 04.01.08 та ліцензійний договір для використання знаку для товарів та послуг №2 від 04.01.08, які були укладені між відповідачами, прямо впливають на майнові інтереси ВАТ «Кредитпромбанк».

1-відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених вище.

2-відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених вище.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсними ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 1 від 04.01.08 та ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 2 від 04.01.08 ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» №3689-XІІ від15.12.1993 (далі- Закон №3689-XІІ встановлено, що право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Частиною 2 ст. 16 Закону №3689-XІІ встановлено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Згідно ч.8 ст. 16 Закону №3689-XІІ , власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону №3689-XІІ встановлено, що договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Як свідчать матеріали справи, ЗАТ «Лисичанський пивоварний завод»(1-відповідач у справі) та ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод»(2-відповідач у справі) уклали Ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 1 від 04.01.08 та Ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 2 від 04.01.08, згідно з умовами яких ЗАТ «Лисичанський пивоварний завод»надало ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод»одиночні ліцензії на використання на території України знаків для продукції, які посвідчені свідоцтвами

№ 52801 від 15.08.05 (знак «Душа Пивовара») та № 60327 від 15.03.06 (знак «Душа пивовара»).

З матеріалів справи вбачається, що копії свідоцтва № 52801 від 15.08.2005 р. (знак «Душа Пивовара») та копія свідоцтва № 60327 від 15.03.2006 р. (знак «Душа Пивовара»), в яких зазначено, що власником свідоцтв є ЗАТ «Лисичанський пивоварний завод»(а.с.11-12, том 2).

Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2008р. розглянуто заявку правонаступника власника свідоцтв Білого Андрія Петровича про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність»та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знаки і прийнято рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знаки, відповідно до яких право власності на знаки для: товарів і послуг класів 32, 35, на які зареєстровано знаки, свідоцтва України №№ 52801, 60327, передається власником свідоцтв ЗАТ «Лисичанський пивоварний завод»Білому Андрію Петровичу. Реєстраційний номер 7318. Дата публікації та реєстрації 10.10.08(а.с.74, том 2).

Як вбачається, 10.10.08 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг вчинено дію зі зміни власника свідоцтва № 60327, згідно з якою власником вказаного свідоцтва є Білий Андрій Петрович, що підтверджується випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 10.10.08 № 60327 (а.с.76,том 2).

Також, 10.10.08 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг вчинено дію зі зміни власника свідоцтва № 52801, згідно з якою власником цього свідоцтва є Білий Андрій Петрович, що підтверджується випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 10.10.08. № 52801 (а.с.75,том2).

Отже, Білий Андрій Петрович став власником знаків для товарів і послуг, які є предметом спірних ліцензійних договорів для використання знаку для товарів та послуг №1 від 04.01.08 та №2 від 04.01.08, лише 10.10.08, тобто через 10 місяців після укладання спірних договорів.

Таким чином, на момент укладання вищевказаних спірних ліцензійних договорів власником свідоцтв на знаки для товарів і послуг був не Білий Андрій Петрович, на чому безпідставно наполягає позивач, а ЗАТ «Лисичанський пивоварний завод».

Відповідно до ч.15 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№2343-X11 від 14.05.1992 ( із змінами та доповненнями, внесеними законами України) (далі- Закон №2343-X11 від 14.05.1992) встановлено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідач надав пояснення, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.08.08 порушено провадження у справі про банкрутство № 12/101/08 стосовно ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод». У газеті «Голос України»№ 164 від 30.08.08 надруковано оголошення про банкрутство ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод»і надано право кредиторам на пред'явлення до боржника грошових вимог протягом 30 днів з дня публікації. Тому, ЗАТ «Лисичанський пивоварний завод»(1-відповідач у справі), яке станом на 30.08.08 було власником зазначених вище свідоцтв на знаки для товарів і послуг, на законних підставах пред'явило боржнику свої грошові вимоги.

На підставі викладеного, суд вважає, що відносини між ЗАТ «Лисичанський пивоварний завод»(1-відповідач у справі) і Білим Андрієм Петровичем, який 10.10.08 набув право власності на зазначені вище знаки для товарів і послуг, що обтяжені правом третьої особи використовувати ці знаки протягом строку і у спосіб, що зазначені у спірних ліцензійних договорах, не є предметом даного спору.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюванних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2343-X11 від 14.05.1992 встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включенні розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону №2343-X11 від 14.05.1992 встановлено, що протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організує їх проведення.

Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включенні до реєстру вимог кредиторів.

Частиною 4 ст. 16 Закону №2343-X11 від 14.05.1992 передбачено, що кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Суд вважає, що підставою для виникнення у ВАТ «Кредитпромбанк»(позивача по даній справі) прав кредитора у справі про банкрутство ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» (справа № 12/101/08) є виключно момент набрання чинності ухвали господарського суду Запорізької області, якою буде затверджений реєстр вимог кредиторів із зазначенням розміру визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Як вбачається із наданих до суду позивачем копій ухвал господарського суду Запорізької області, зданих до суду 03.02.09, станом на 03.01.09, останнім не винесена ухвала, якою було б затверджено реєстр вимог кредиторів із зазначенням визнаних судом вимог кредиторів.

Відповідачем надана до справи копія ухвали Вищого господарського суду України від 26.12.08 по справі № 12/101/08, якою ухвалено про призначення розгляду касаційної скарги ВАТ«Мелітопольський пивоварний завод»на ухвалу господарського суду Запорізької області № 12/101/08 за заявою ТОВ «Автосельпром»до ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод»про визнання банкрутом, у засіданні колегії судів, яке відбудеться 04.02.09. Як вбачається, на час винесення рішення господарським судом Луганської області по справі № 4/195пд, справа господарського суду Запорізької області № 12/101/08 про банкрутство ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод»знаходиться у Вищому господарському суді України.

Тобто, згідно з положеннями ч. 5 ст. 11 ЦК України, будь-які цивільні права позивача щодо ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод»у справі про банкрутство (справа № 12/101/08) можуть виникнути виключно із судового рішення, тобто з ухвали господарського суду Запорізької області про затвердження реєстру вимог кредиторів і визнання судом вимог позивача.

Як вбачається, до теперішнього часу суд, також, не визнав вимоги і ЗАТ «Лисичанський пивоварний завод».

Суд вважає, що угода може бути визнана недійсною з підстав визнаних законом.

Згідно п.1 ст.202 ГПК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до п.2 ст.202 ГПК України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), тобто ліцензійні договори про використання знаку для товарів і послуг № 1 від 04.01.08 та № 2 від 04.01.08 є різновидом правочину.

Загальні підстави та наслідки недійсності правочину передбачені ст.215 ЦК України, за якою підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності правочину.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог.

Позивач не навів жодного доказу щодо невідповідності умов ліцензійних договорів про використання знаку для товарів і послуг № 1 від 04.01.08 та № 2 від 04.01.08 вимогам закону.

Позивачем не надано доказів щодо наявності тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсними і настання відповідних наслідків, які відповідають вимогам ст.203 ЦК України.

1-відповідач у запереченні на позовну заяву, зданого до суду 22.12.08, зазначив, що 25.09.07 ВАТ “Кредитпромбанк” та ВАТ “Мелітопольський пивоварний завод” уклали кредитний договір №04/29/07-КЛТ та повернення позики сторони повністю забезпечили шляхом укладання:

- іпотечного договору №04/29/І01/07-КЛТ від 25.09.08 (згідно з яким у забезпечення зобов’язань ВАТ “Мелітопольський пивоварний завод” передало ВАТ “Кредитпромбанк” в іпотеку комплекси будівель і споруд, що розташовані у м.Мелітополі та у м.Запоріжжі);

- 25.09.07 договір застави №04/29/301/07-КЛТ, №04/29/301/07-КЛТ, №04/29/303/07-КЛТ, згідно з якими, ВАТ “Мелітопольський пивоварний завод” передало ВАТ “Кредитпромбанк” в заставу своє рухоме майно.

Згідно ч. 2 п.2 ст.26 Закону №2343-X11 від 14.05.1992 встановлено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно ч.1 ст.31 Закону №2343-X11 від 14.05.1992, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку встановленому цією статтею, а саме у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечення заставою.

Також, позивачем до позову не додано жодного фахового висновку щодо можливої вартості прав на використання знаків, що є предметом Ліцензійного договору про використання знаку для товарів і послуг № 1 від 04.01.08 та Ліцензійного договору про використання знаку для товарів і послуг № 2 від 04.01.08, рецензованого згідно з положенням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні».

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано безспірних доказів, щодо наявності тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними з настанням відповідних наслідків.

За таких обставин позовні вимоги слід визнати необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення

Суд вважає, вимоги позову про визнання недійсними: ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 1 від 04.01.08 та ліцензійний договір про використання знаку для товарів і послуг № 2 від 04.01.08 ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні 03.02.09, за згодою представників судового процесу було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачем надміру сплачене державне мито в сумі 85 грн. 00 коп. меморіальним ордером №4 від 28.11.08, яке підлягає поверненню на підставі ст.8 Декрету України “Про державне мито”.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 26, 31 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст.11, 16, 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст.ст.1, 22 33,34, 43, 202 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути Відкритому акціонерному товариству “Кредитпромбанк”, м. Київ, бульвар Дружби народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051 надміру сплачене державне мито в сумі 85 грн. 00 коп. меморіальним ордером №4 від 28.11.08, що знаходиться в матеріалах справи.

Дане рішення, завірене печаткою, є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 09.02.09

Суддя Г.М.Батюк