Постанова № 30419172, 04.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.04.2013 р. справа №5009/4614/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

М'ясищева А.М.

Будко Н.В., Москальової І.В.

при секретарі:

за участю представників сторін:

від скаржника

від боржника

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу

Лебеденко В.В.

Денесенко С.О. – довіреність №1235 від 11.05.2012р.

Деревянко Д.В. – довіреність №25/01 від 25.01.2013р.

Публічного акціонерного товариства “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК” м. Донецьк

на ухвалу господарського суду

Запорізької області

від

28.01.2013р.

у справі

№ 5009/4614/12 (суддя Шевченко Т.М.)

за заявою

Публічного акціонерного товариства “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК” м. Донецьк

до боржника

Українсько-німецьке спільне підприємство “АЛКОР” м. Миколаїв

про

банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2013р. (суддя Шевченко Т.М.) припинено провадження у справі №5009/4614/12 про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства “АЛКОР” м. Миколаїв.

Ухвала господарського суду Запорізької області мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що безспірність вимог кредитора в сумі 950 000 доларів США основної суми кредиту та 297 648,10 доларів США боргу за відсотками за користуванням кредитом (що, за розрахунком кредитора, еквівалентно 9 968 709,04 грн. станом на 29.09.2012 р.) підтверджується судовим рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. у справі №10/5009/357/11 та постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області від 09.11.2011р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 24.10.2011 р. № 10/5009/357/11.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 24.10.2007 р. № 1348/071К/07 між сторонами було укладено наступні договори: іпотечний договір № 461/071in/08 від 26.08.2008 р.; іпотечний договір №1350/071ІП/07 від 24.10.2007 р.; договір застави рухомого майна № 1349/071З/07 від 24.10.2007 р.; договір застави рухомого майна № 462/071з/08 від 26.08.2008 р.

Загальна вартість заставного майна, згідно з умовами зазначених договорів, становить 13 522 629,97 грн.

Отже, оскільки вартість предмету застави (13 522 629,97 грн.) перевищує розмір вимог ініціюючого кредитора (9 968 709,04 грн.), суд дійшов висновку, що вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника.

Доказів припинення застави кредитором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не надано.

Доводи кредитора про перехід права власності на заставне майно від іпотекодавця (боржника у справі) до іншої особи (Сердюк Н.) не спростовують висновки суду, оскільки в силу ст. 23 Закону України “Про іпотеку” іпотека зберігається і для нового власника, а тому немає підстав вважати припиненим право застави (іпотеки) з переходом у власність від іпотекодавця (боржника у справі) до іншої особи (Сердюк Н.) частини заставного майна.

Кредитором не надано належних доказів припинення застави (іпотеки) майна, яким забезпечені вимоги за кредитними зобов’язаннями боржника, а тому вимоги ініціюючого кредитора, які покладені в основу заяви про порушення справи про банкрутство, повністю забезпечені заставою майна боржника, що виключає, за таких обставин, можливість ініціювання справи про банкрутство.

Оскаржуючи ухвалу господарського суду, ПАТ “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК” м. Донецьк (далі за текстом ПАТ “ПУМБ”) просить її скасувати, а справу передати на розгляд до місцевого господарського суду для розгляду по суті, так як вона винесена з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 43, 82 ГПК України.

Припиняючи провадження у справі про банкрутство господарський суд зазначив про те, що кредитором не надано доказів припинення застави.

Однак виходячи з тлумачення Закону про банкрутство (в редакції від 04.11.2012р.), можна зробити висновок, що даний закон не містить ані імперативної, ані диспозитивної норми та вимоги про те, що кредитор вимоги якого забезпечені заставою повинен надати докази припинення застави.

Суд виніс оскаржувану ухвалу на підставі висновків які не містять законодавчого обґрунтування, що в свою чергу призвело до винесення незаконної ухвали, яка прямо порушує та обмежує права ПАТ “ПУМБ”, як кредитора УНСП “АЛКОР”.

Крім того, судом не прийнято до уваги та в якості належного доказу висновок суб’єкта оціночної діяльності “Асоціація “УкрЕксПроБуд” щодо вартості заставного майна.

Мотивуючи неприйняття висновку СОД, як доказу недостатності вартості майна для повного задоволення кредиторських вимог, суд першої інстанції зазначив, що вартість заставного майна може змінюватись і в подальшому.

Однак, відповідно до п. 9 ст. 11 Закону про банкрутство, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Судом зроблений висновок про те, що відповідний акт який би свідчив про відсутність або недостатність майна боржника, державним виконавцем не складався, постанова про повернення виконавчого документу не виносилась, виконавчий документ стягувачу, із зізначених вище підстав не повертався, кредитором не надано доказів того, що застава припинилась.

Скаржник, не погоджується з цим висновком суду, так як надання зазначених судом в ухвалі документів чинним законодавством не передбачене.

Як зазначалось кредитором у заяві про порушення справи про банкрутство УНСП “Алкор” вартість заставного майна, що становить 9 465 860грн. є недостатньою для задоволення безспірних вимог ПАТ “ПУМБ”, що складають 9 994 445,04 грн. Різниця між вартістю майна та безспірними вимогами кредитора становить 528 585грн. даний факт підтверджується висновком про вартість заставного майна від 04.09.2012р., зробленим суб’єктом оціночної діяльності “Асоціація “УкрЕксПро Буд”.

Судом безпідставно відхилено даний доказ у якості підтвердження вартості заставного майна, із посиланням на його односторонній порядок. Законом не обумовлено вимог до здійснення оцінки вартості майна, та критеріїв, яким би міг керуватися суд у визначенні її об’єктивності, або необ’єктивності.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2012р. за заявою ініціюючого кредитора ПАТ “ПУМБ” м. Донецьк, на підставі ст.ст. 1, 11, 12 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“ порушена справа про банкрутство УНСП “АЛКОР” м. Запоріжжя.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції від 22.12.2011р.( далі Закон про банкрутство) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор посилається на наявність у боржника безспірної заборгованості у розмірі 9 994 445,04грн., яка виникла внаслідок не виконання боржником кредитних зобов’язань за договором від 24.10.2007р. № 1348/071К/07, та підтверджується судовим рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. у справі № 10/5009/357/11, постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області від 09.11.2011р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 24.10.2011р. № 10/5009/357/11.

При цьому, безспірність вимог кредитора в сумі 950 000 доларів США основної суми кредиту та 297 648,10 доларів США боргу за відсотками за користуванням кредитом (що, за розрахунком кредитора, еквівалентно 9 968 709,04 грн. станом на 29.09.2012р.) та вищенаведеним судовим рішенням від 12.10.2011р. у справі № 10/5009/357/11, відповідним наказом суду та постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області від 09.11.2011 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного наказу.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 24.10.2007 р. № 1348/071К/07 між сторонами укладені іпотечний договір № 461/071in/08 від 26.08.2008 р.; іпотечний договір №1350/071ІП/07 від 24.10.2007 р.; договір застави рухомого майна № 1349/071З/07 від 24.10.2007р.; договір застави рухомого майна № 462/071з/08 від 26.08.2008р.

Загальна вартість заставного майна, згідно з умовами зазначених договорів становить 13 522 629,97грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Отже, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, може ініціювати справу про банкрутство лише у випадку, якщо сума його вимог до боржника перевищує вартість переданого в заставу майна, за умови відповідності цих вимог приписам ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство.

Як встановлено судом першої інстанції, при укладенні договорів: іпотечний договір №461/071in/08 від 26.08.2008р.; іпотечний договір №1350/071ІП/07 від 24.10.2007р.; договір застави рухомого майна №1349/071З/07 від 24.10.2007р.; договір застави рухомого майна № 462/071з/08 від 26.08.2008 р. сторони за взаємною згодою визначили вартість майна боржника, що передається в заставу ініціюючому кредитору, в сумі 13 522 629,97грн.

Саме цією вартістю майна, тобто визначеною за згодою кредитора та боржника, слід керуватися при встановленні розміру грошових вимог ініціюючого кредитора - заставодержателя, які не забезпечені заставою, оскільки вартість заставного майна у подальшому може змінюватись у тому числі і під час його реалізації у порядку, передбаченому нормами ст.ст. 589-591 Цивільного кодексу України та нормами розділу V Закону України “Про іпотеку”.

При цьому, слід враховувати, що вартість заставного майна може змінюватись і при здійсненні оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження по виконанню рішення суду про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості, вимоги щодо якої забезпечені заставою майна боржника. У цьому випадку вартість заставного майна визначається за умови його реалізації, виходячи із суми, за яку буде реалізоване передане кредитору у заставу майно боржника та за наявності відповідних підтверджуючих документів (договір купівлі - продажу тощо).

У зв'язку з чим, проведена будь - якою із сторін договору в односторонньому порядку або проведена органами виконавчої служби оцінка заставного майна під час здійснення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора (кредиторів) заборгованості за відсутністю доказів реалізації (продажу) заставного майна у виконавчому провадженні не може слугувати підставою для визначення розміру вказаних грошових вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, кредитором не надано доказів в підтвердження настання визначених у ст. 593 ЦК України , ст. 28 Закону України ”Про заставу“ та ст. 17 Закону України “Про іпотеку” обставин, наслідком яких є припинення застави.

Враховуючи, що загальна сума визнаних судом грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника становить 950 000 доларів США основної суми кредиту та 297 648,10 доларів США боргу за відсотками за користуванням кредитом (що, за розрахунком кредитора, еквівалентно 9 968 709,04 грн. станом на 29.09.2012р.) то ці вимоги повністю забезпечені заставою, тому не можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Отже, висновок суду першої інстанцій про відсутність підстав для порушення справи про банкрутство УНСП “Алкор” є таким, що відповідає матеріалам справи та приписам чинного законодавства.

В силу ст. 23 Закону України “Про іпотеку” іпотека зберігається і для нового власника, а тому немає підстав вважати припиненим право застави (іпотеки) з переходом у власність від іпотекодавця (боржника у справі) до іншої особи (Сердюк Н.) частини заставного майна. Тому доводи кредитора про перехід права власності на заставне майно від іпотекодавця (боржника у справі) до іншої особи (Сердюк Н.) обґрунтовано не прийняті господарським судом до уваги.

За таких обставин посилання скаржника на те, що недостатність вартості майна підтверджується висновком суб’єкта оціночної діяльності Асоціації “УкрЕксПроБуд” про вартість майна від 04.09.2012р., згідно з яким оцінювачем встановлено вартість майна в розмірі 9 465 860грн., не може бути прийнято судом до уваги.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо вартості реалізованого у загальному порядку заставного майна боржника буде не достатньо для повного задоволення вимог заставодержателя - ініціюючого кредитора, він не позбавлений права повторно звернутися з відповідною заявою про порушення справи про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи суд першої інстанції помилково керувався нормами ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції від 22.12.2011р., оскільки згідно п. 11 розділу Х прикінцевих та перехідних положень положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом, однак резолютивна частина ухвали суду є правильною. Тому ухвала суду ( згідно п.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7) не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 103, 105, 106 ГПК України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.01.2013р. по справі № 5009/4614/12 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий А.М. М'ясищев

Судді: Н.В. Будко

І.В. Москальова

Надруковано: 5 прим.

1. скаржнику

2. боржнику

3. у справу

4. апеляційному суду

5.господарському суду З.о.