Постанова № 30418412, 05.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р. Справа № 804/1136/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідачем на підставі акту «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Дніпрошина» №1221/221/05768898 від 03.07.2012 р.» було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 р. №0001932305. Відповідно до вказаного рішення податковий орган на підставі даного акта та у відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1. ст.198 Податкового Кодексу України ВАТ «Дніпрошина» донараховано податок на додану вартість в розмірі 3 437 344 грн. та застосовано штраф в розмірі 1 718 672 грн. Позивач вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, направило скаргу до ДПС в Дніпропетровській області про перегляд спірного податкового повідомлення-рішення. Рішенням ДПС в Дніпропетровській області від 08.10.2012 р. №0001932305 податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 р. №0001932305 залишено без змін. На дане рішення було направлено скаргу ДПС України. Рішенням ДПС України від 17.12.2012 р. №7197/0/61-12/10-2115 скаргу ВАТ «Дніпрошина» залишено без задоволення. ВАТ «Дніпрошина» вважає, що податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 р. №0001932305 є таким, що суперечить податковому кодексу, прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому позивач просив його скасувати та стягнути з Державного бюджету України на його користь судовий збір у розмірі 2294 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Представники відповідача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнали в повному обсязі та зазначили, що винесене на підставі висновків про результаті планової виїзної перевірки ВАТ «Дніпрошина», код ЄДРПОУ 05768898 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 по 31.12.12 податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 р. №0001932305 є цілком обґрунтованими та законним, а тому просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання у період з 17 травня по 22 червня 2012 року співробітниками ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області проведена документальна планова виїзна перевірка ВАТ «Дніпрошина» (код ЄДРПОУ 05768898) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складений акт №1221/221/05768898 від 03.07.2012 року.

08 жовтня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001932305, яким ВАТ «Дніпрошина» визначено до сплати податок на додану вартість в сумі 3 437 344 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1 718 672 грн.

Так, податковою інспекцією було встановлено здійснення ВАТ «Дніпрошина» реалізації виробленої продукції за цінами нижчими за собівартість її виготовлення. Наслідком здійснення вказаних операцій стало отримання збитків на загальну суму - 83 184 129 грн., зокрема: у 2 півріччі 2010 року - 12 228 104 грн.; у 1 кварталі 2011 року - 20 271 435 грн.; у 2-4 кварталах 2011 року - 50 738 589 грн.

Зазначені дані були встановлені з даних журналів «Головна книга» за 3-4 кв. 2010 року, 2011 рік, І кв. 2012 року шляхом співставлення рахунків 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 901 «Собівартість реалізованої продукції», 703 «Дохід від реалізації робіт, послуг» 903 «Собівартість реалізованих робіт, послуг», які в свою чергу відображаються по р.791 «Результати основної діяльності».

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

В силу ст.3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 142 ГК України вказує на те, що прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, та визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Як визначено у п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

П.4 ПС(б)О №9 «Запаси» визначено, що «Запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством». При цьому запаси визнаються активами (тобто відображаються в балансі) тільки тоді, коли існує вірогідність того, що підприємство в майбутньому отримає економічні вигоди, пов'язані з використанням цих запасів, і вартість їх може бути достовірно визначена. (п.5 ПС(б)О 9).

Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначаються виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, у т.ч., придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, включення до складу податкового кредиту сум, по операціях, які призводять до отримання збиткового фінансового результату суд вважає, є неправомірними, так як зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку, в наслідок чого не відповідає визначенню терміну «господарська діяльність».

Суд також враховує той факт, що листом ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 07.06.2012 р. №9963/10/221 на ім'я керівника ВАТ «Дніпрошина» надано запит щодо надання пояснення та документального підтвердження по наступним питанням:

- відомості щодо формування собівартості готової продукції, робіт, послуг та визначення зворотних відходів у кількісному та вартісному виразі;

- обґрунтування економічної доцільності вищенаведених фактів та їх відповідність визначенню терміну «господарська діяльність» щодо створення підприємства з метою отримання за результатами господарсько-фінансової діяльності прибутків;

- доведення відсутності будь-якої можливості реалізації готової продукції, наданих послуг за цінами, більшими, ніж виробнича собівартість;

- відображення впливу здійснення господарських операцій щодо збиткової реалізації окремих видів продукції у кожному звітному перевіряємому періоді на показники податкового обліку підприємства в частині формування обсягу доходів від реалізації продукції та податкового зобов'язання з ПДВ або коригування обсягу здійснених витрат та податкового кредиту.

Однак відповідь від відповідача в ході проведення перевірки до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на вищезазначений запит не надходила.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, то відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції що діяла на момент винесення податкового повідомлення-рішення) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2011 року порушено провадження у справі №29/5005/10405/2011 про банкрутство ВАТ «Дніпрошина» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено 31.07.2012 року, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Отже, оскільки мораторій запроваджується щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до прийняття рішення про його введення, то і заборона застосування санкцій невиконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів під час дії мораторію, стосується саме податкових зобов'язань, які виникли до введення в дію мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе у задоволенні позову ВАТ «Дніпрошина» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити, з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.