Рішення № 30417795, 21.03.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

21.03.2013

Справа № 2/489/497/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2013 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва, у складі: головуючого судді Румянцевої Н.О., при секретарі Ляшик С.В., за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєва, справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», ОСОБА_4 про визнання пункту кредитного договору недійсним,

зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно кредитного договору від 27.06.2008р. за № 56.1/АА-00011.08.2 ОСОБА_2 отримав у банку кредит в сумі 25324,50 дол. США до 27.06.2015р. під 14,5% річних.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки від 27.06.2008р.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 25324,50 дол. США.

Вказані умови кредитного договору відповідачем систематично порушувалися. Відповідач своєчасно взяті на себе зобовязання не виконав. В результаті утворилась заборгованість, яка станом на 08.10.2012р. складає 56763,18 дол. США.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачів вище указану суму боргу.

У лютому 2013р. позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме було визначено суму пені в межах позовної давності з 08.10.2011р. по 07.10.2012р., яка становить 20878,14 дол. США, однак загальний розмір заборгованості представник позивача просив стягнути у розмірі 56763,18 дол. США.

У січні 2013р. ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк», ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що хоч він і діяв добровільно при укладанні договору, проте не мав реальної змоги надати дійсну оцінку положенням даного договору та наслідків його укладання через ненадання відповідачем повної, достовірної та своєчасної інформації про умови, порядок кредитування та супутні послуги.

Встановивши умови кредитного договору, банк взяв на себе обовязок приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства України, і факт невиконання переддоговірних зобовязань, видача споживчого кредиту в іноземній валюті, вимога до позичальника щодо виконання ним зобовязань в іноземній валюті, нарахування пені, комісій в іноземній валюті є підтвердженням не виконання зазначеного вище обовязку покладеного на банк та як наслідок невідповідність умов договору про надання споживчого кредиту вимогам чинного законодавства України та порушення прав споживача, а також порушення принципу добросовісності, справедливості та розумності.

У березні 2013р. ОСОБА_2 уточнив свої вимоги, а саме просив визнати п. 3.6 кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що розмір пені визначений цим пунктом кредитного договору значно перевищує розмір пені встановлений чинним законодавством, яким встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може бути перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. На дату укладення кредитного договору розмір облікової ставки складав 12% річних, на даний час складає 7,5% річних.

У січні 2013р. ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк» про визнання договору поруки припиненим. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.01.2011р. банк звернувся до неї як до поручителя та солідарного боржника за кредитним договором з письмовою досудовою вимогою за № 138-11-б.б/528 про дострокове виконання основного зобовязання. Дану вимогу вона отримала 15.01.2011р., з цього часу в кредитора виникло право на звернення до суду з позовом до неї про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку. Однак такий позов банк подав до суду лише 10.12.2012р. з порушенням шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя, а тому договір поруки вважається припиненим.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, вимоги за зустрічними позовами не визнав.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, вимоги за своїм уточненим зустрічним позовом підтримав, зустрічний позов ОСОБА_4 підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги за первісним позовом не визнав, вимоги за своїм зустрічним позовом підтримав та просив про їх задоволення, вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 залишив на розсуд суду..

Вислухавши думку сторін по справі, дослідивши зібрані по справі докази, суд доходить до наступного.

Відповідно до кредитного договору від 27.06.2008р. за № 56.1/АА-00011.08.2 ОСОБА_2 отримав у банку кредит в сумі 25324,50 дол. США до 27.06.2015р. під 14,5% річних (а.с.7-10).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки від 27.06.2008р., згідно з п. 1.1 якого поручитель зобовязується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором від 27.06.2008р. за № 56.1/АА-00011.08.2, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між банком та позичальником (а.с.17-18).

Згідно ст.ст. 525-526 ЦК України не допускається однобічна відмова від зобов'язання або зміна умов договору, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і норм законодавства.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики. Згідно ч. 2 ст. 1050 вказаного Кодексу якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 536 цього Кодексу за користування чужими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

На підставі п. 3.6 кредитного договору за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів позичальник сплачує банку за кожен день прострочення пеню у розмірі 1.6% від суми простроченої заборгованості.

В порушення умов кредитного договору відповідачі взяті на себе обовязки не виконували, в звязку з чим, станом на 08.10.2012р. за ними виникла заборгованість в сумі 40452,99 дол. США, що складається з простроченої заборгованості по кредиту 17992,29 дол. США, простроченої заборгованості по відсоткам 1391,58 дол. США, пені 20878,14 дол. США, трьох відсотків річних 190,98 дол. США.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір неустойки перевищує розмір збитків банку. Збитки банку відповідно до розрахунку складають 19383,87дол. США, тоді як виставлена до сплати пеня в межах трирічного строку з 13.01.2009року по 28.09.2012р. складає 37188,33дол. США та в межах одного року з 08.10.2011р. по 07.10.2012р. 20878,14дол. США, що перевищує розмір збитків завданих банку.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, належної до стягнення з відповідача до 5000,00 дол. США, що еквівалентно 39965,00 грн..

Крім цього, враховуючи приписи ст. ст. 526, ч. 3 ст. 533, 553, 1054 ЦК України у разі, коли за умовами кредитного договору позичальник одержав кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті, він зобовязаний повернути кредитодавцю на вимогу останнього цей кредит у вигляді грошових коштів у тій самій сумі і в тій самій валюті, що були ним одержані. Якщо ж у договорі визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Разом з тим, неустойку за порушення зобовязань за кредитним договором відповідно до вимог ст. ст. 549-551 ЦК України необхідно зазначати в національній валюті гривні.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідачів 3% річних є безпідставна та така, що не підлягає задоволенню.

У звязку з наведеним відповідному корегуванню підлягає і загальний розмір боргу, належний до стягнення з боржників.

Таким чином, стягненню підлягає заборгованість у розмірі 19383,87 дол. США, що складається з простроченої заборгованості по кредиту 17992,29 дол. США, простроченої заборгованості по відсоткам 1391,58 дол. США, а також пені 39965,00 грн..

Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 3.6 кредитного договору не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Від представника банку надійшло клопотання про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_2.

Відповідно до приписів викладених в Постанові пленуму ВСУ від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» відмова у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності при поданні відповідної заяви стороною по справі можлива, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Пунктами 11, 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 30.03.2012р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору. У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК.

Судом встановлено, що банком було надано копію ліцензії на право здійснення банківських операцій відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Дозволу виданого ПАТ «Родовід банк» та додатку до нього, яким надано банку право на проведення операцій з валютними цінностями.

Згідно з наведеним позовні вимоги ОСОБА_2 щодо незаконності видачі кредиту в іноземній валюті не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених з договором, а споживач зобовязується повернути їх з врахуванням відсотків. Тобто, у наведеному Законі чітко прописна процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит та вартість послуги з оформленням договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний та варіанти його повернення.

Із змісту вищезазначеного договору, де викладені умови, вбачається, що в ньому зазначена вся інформація, визначена ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача».

ОСОБА_2 власноруч зроблено напис про те, що він у письмовій формі повідомлений про всі умови кредитного договору, передбачені п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», також ним підписано додаток 1 «детальний розпис сукупної вартості кредиту» та додаток 2 «інформаційний лист про орієнтовну сукупність вартість кредиту» (а.с. 11-16).

Уклавши спірний договір, ОСОБА_2 своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами Договору, підтвердив свої права та обовязки за цими договорами і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цих договорів, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і вважає їх справедливими по відношенні до нього, намагався його виконувати та не вважав договір нікчемним.

На підставі статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем було надано передбачену Законом України «Про захист прав споживачів» інформацію, доказів зворотного ОСОБА_2 не було надано, за такого суд вважає, що відповідач не був введений в оману щодо істотних умов договору.

При укладенні спірного кредитного договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, про які позичальник отримав достовірну та повну інформацію. Договір був укладений в письмовій формі. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

На підставі вищевказаного, суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 необхідно відмовити у звязку з його недоведеністю.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, суд встановив наступне.

Частиною 4 статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

11.01.2011р. банк звернувся до ОСОБА_4 як до поручителя та солідарного боржника за кредитним договором з письмовою досудовою вимогою за № 138-11-б.б/528 про дострокове виконання основного зобовязання за наданням 3-денного строку для сплати заборгованості (а.с.103). Дану вимогу вона отримала 15.01.2011р., про що свідчить зворотне повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 103 друга сторінка) та до 19.01.2011року повинна була сплатити заборгованість за кредитним договором.

З 20.01.2011р. в кредитора виникло право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку. Однак такий позов банк подав до суду лише 10.12.2012р. з порушенням шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

На підставі вказаного, вимоги ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а саме заборгованість за кредитним договором у розмірі 19383,87 дол. США та 39965,00 грн. підлягає стягненню лише з ОСОБА_2.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 1949,00 грн., з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 на її користь підлягає стягненню судовий збір у сумі 114,70 грн..

Керуючись ст.ст.10, 14, 30, 60, 62, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість по кредитному договору від 27.06.2008р. за № 56.1/АА-00011.08.2 у розмірі: простроченої заборгованості по кредиту 17992,29 дол. США (що еквівалентно 143812,37 грн.), простроченої заборгованості по відсоткам 1391,58 дол. США (що еквівалентно 11122,90 грн.), пені у розмірі 39965,00 грн., а всього 19383,87 дол. США (що еквівалентно 154935,27 грн.) та 39965,00 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», ОСОБА_4 про визнання пункту кредитного договору недійсним відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим задовольнити.

Визнати договір поруки від 27.06.2008р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_4, - припиненим.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судовий збір у розмірі 1949,00грн..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять грн. сімдесят коп.).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: