Ухвала суду № 30408302, 25.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3307/11/0170/12

25.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Курапової З.І. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "Мегамет"- Гайструк Людмила Іванівна, довіреність № 30/12-2012 від 13.12.12

представник позивача - Приватного підприємства "Мегамет"- Столяров Юрій Вікторович, довіреність № 18/01-2013 від 18.01.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- Безверха Юлія Анатоліївна, довіреність № 11/10-0 від 28.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 19.03.12 у справі № 2а-3307/11/0170/12

за позовом Приватного підприємства "Мегамет" (вул. Артилерійська, буд.90,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 26.08.2010 № 0023172301/0, від 26.10.2010 № 0023172301/1, від 05.01.2011 № 0023172301/2 щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств загальною сумою 9330124 грн., з яких 4989343 грн. - за основним платежем та 4340781 грн. - суми штрафних санкцій.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 26.08.2010 № 0023182301/0, від 26.10.2010 № 0023182301/1, від 05.01.2011№ 0023182301/2 щодо донарахування ПДВ загальною сумою 598721грн., з яких 3991475 грн. - основного боргу та 1995738 грн. - штрафних санкцій

Стягнуто на користь Приватного Підприємства "Мегамет" судові витрати з Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання ДПІ в м. Сімферополі у розмірі 18333,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 25.03.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Приватне підприємство "Мегамет" є юридичною особою, згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 43637, виданого Державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим 24.01.2003 року (т.1, а.с. 11), є платником податків на загальних підставах, зареєстрований у органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 12.08.2010 року по 13.08.2010 року головним інспектором податкової служби І рангу Луговець Катериною Іванівною, на підставі отриманої інформації в ДПІ у м. Херсоні 29.03.2010 року № 2087/7/23-2 про проведення зустрічної перевірки та за результатами документальної невиїзної перевірки від 21.06.2010 року № 2886/23-2/31048042 з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, було проведено перевірку позивача з питань взаємовідносин з СТОВ "СКАД" за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складений акт від 13.08.2010 року № 10851/23-2/2296876 (т.1, а.с.93-105), яким встановлені порушення позивачем:

1) п.1.3.1., ст. 1, п. 1.32., ст.1, п.п.2.2.1., п. 2.1., ст.2, п. 5.1., ст.5 та п.5.2.1., п. 5.2. ст.5 та п.п.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого був занижений податок на прибуток за перевіряємий період у сумі 4 989 343 грн., в т.ч. За:

- ІІ кв. 2009 року на 781109 грн.,

- ІІІ кв. 2009 року на 1 930846 грн.,

- ІV кв. 2009 року на 2 227388 грн.

2) п.п.7.2.1. п. 7.2. п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижена сума ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету разом за період, що підлягав перевірці у сумі 3 991 475 грн. в т.ч. За:

- Травень 2009 року на 251 488 грн.

- Червень 2009 року на 37 399 грн.

- Липень 2009 року на 313788 грн.

- Серпень 2009 року на 490074 грн.

- Вересень 2009 року на 740815 грн.

- Жовтень 2009 року на 640926 грн.

- Листопад 2009 року на 335012 грн.

- Грудень 2009 року на 845973 грн..

На підставі зазначених порушень, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

1) № 0023172301/0 від 26.08.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 9330124 грн., з яких: 4989343 грн. за основним платежем та 4340781 грн. зі сплати штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с. 83);

2) № 0023182301/0 від 26.08.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 5987213 грн., з яких: 3991475грн. за основним платежем та 1995738 грн. зі сплати штрафних санкцій. (т. 1а.с. 82).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржив вказані рішення в порядку адміністративного оскарження, шляхом направлення скарги до ДПІ у м. Сімферополі вих. №№557 від 02.09.2010 року. Рішенням ДПІ у м. Сімферополі вих. № 6504/10/1/25-0017 від 22.10.2010 року вищезазначені податкові повідомлення - рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

03.11.2010 року позивачем була направлена скарга вих. №815/11/10-1 до ДПА в АР Крим про скасування податкових повідомлень - рішень № 0023182301/1 від 26.10.2010 року та № 0023172301/1 від 26.10.2010 року, прийнятих ДПІ в м. Сімферополь. Рішенням ДПА в АР Крим вих. № 3371/10/25-023 від 28.12.2010 року вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

06.01.2011 року позивачем була направлена скарга до ДПА України вих. № 20 про скасування податкових повідомлень - рішень № 0023182301/2 від 05.01.2011 року та 0023172301/2. Рішенням ДПА України відповідні повідомлення - рішення також були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження було видано податкові повідомлення-рішення від 26.10.2010 № 0023182301/1, від 05.01.2011 № 0023182301/2, від 26.10.2010 №0023172301 /1, від 05.01.2011 № 0023172301/2.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ПП "Мегамет" та СТОВ "СКАД" було укладено договір купівлі-продажу брухту та відходів чорного металу № 02/06 від 02.06.2008 року (т. 1 а.с.150-151). Строк дії даного договору був продовжений до 31.12.2009 року, відповідно до додаткової угоди №1 від 26.12.2008 року (т. 1 а.с.152).

В акті перевірки відповідач вказує на порушення з боку позивача норм п.1.3.1., ст. 1, п. 1.32., ст.1, п.п.2.2.1., п. 2.1., ст.2, п. 5.1., ст.5 та п.5.2.1., п. 5.2. ст.5 та п.п.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого був занижений податок на прибуток за перевіряємий період у сумі 4 989 343 грн., в т.ч. За:

- ІІ кв. 2009 року на 781109 грн.,

- ІІІ кв. 2009 року на 1 930846 грн.,

ІV кв. 2009 року на 2 227388 грн.

Відповідачем зазначено, що проведеною перевіркою був встановлений факт вчинення позивачем нікчемного правочину, зокрема з причин того, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

У зв'язку з вищевказаним відповідач зробив висновок про те, що позивачем за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року до складу валових витрат були необґрунтовано віднесені витрати, пов'язані зі виконанням вказаного договору в сумі 19957372, 00 грн.

Відповідач також вважає, що суми ПДВ сплачені позивачем за отримання товару від контрагента за договором в ціні товару необґрунтовано внесено позивачем до складу податкового кредиту за травень - грудень 2009 року.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень - рішень, судова колегія зазначає наступне.

На спірні правовідносини розповсюджувались норми законів, а саме: Закон України "Про систему оподаткування", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" які були чинні на момент прийняття відповідачем податкових повідомлень рішень.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язанні сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст. 1 Закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88 (далі: Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З матеріалів справи вбачається, що Ухвалою Окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року була призначена судово-економічна експертиза.

З висновку судово-економічної експертизи № 34 (т.5 а.с.11-32) вбачається, що первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується наявність фактичного виконання зобов'язань та їхня оплата за господарськими операціями згідно з договором купівлі-продажу брухту та відходів чорного металу від 02.06.2008 року, укладеного між ПП "Мегамет" та СТОС "САКД", а саме:

- видатковими накладними,

- актами приймання-передачі,

- податковими накладними(т.1 а.с.203-т.2 а.с.1- 38, т.2 а.с.39-210),

- виписками з банку, які підтверджуються платіжними дорученнями;

- актами звірки взаєморозрахунків (т.1 а.с.168-176)

На підставі досліджених матеріалів експертом було зроблено висновок про не підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку висновків Акту перевірки №507/23-2/34946814 про заниження податку на прибуток та заниження суми ПДВ.

Допитаний в порядку ст. 131 КАС України у судовому засіданні суду апеляційної інстанції експерт підтвердив правильність висновків судово-економічної експертизи № 34, зазначивши про допущену описку в частині визначення суми.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контрагентів позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що контрагент позивача, як юридична особа, на час здійснення спірних господарських правовідносин, був наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності факту підтвердження сплати позивачем вартості отриманого товару з посиланням на відомості ХФ ПАТ "ПІБ" від 23.04.2010 № 09/3/59, згідно з якими по СТОВ "Скад" відсутній рух коштів, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки позивача з ТОВ "Скад" за отриманий товар були проведені розрахункові рахунки, відкриті СТОВ "Скад" в АБ "Діамант банк".

Перерахування коштів за отриманий товар підтверджується довідкою Філії ПАТ "ПУМБ" від 29.03.2011 (т.4 а.с.183)

Відповідно до ст. 342 Господарського кодексу України, рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін. Порядок відкриття рахунків в установах банків за межами України встановлюється законом.

Суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності.

Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

З урахуванням викладеного, суб'єкт господарювання не позбавлений правом відкривати розрахункові рахунки в декількох банківських установах, що дозволяє зробити висновок про те, що відповідачем висновок про відсутність здійснення оплати по господарським операціям між ПП "Мегамет" та СТОВ "Скад" тільки на підставі руху коштів СТОВ "Скад" по одному розрахунковому рахунку в одному банку.

Також, судова колегія вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо відсутності в діях СТВО "Скад" наміру отримувати економічний ефект від проведених господарських операцій, у зв'язку з тим, що СТОВ "Скад" має ліцензію на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів, терміном дії з 02.03.2006 по 02.03.2011 (т.2 а.с. 161), до одного з основних видів господарської діяльності за КВЕД, відповідно до Довідки АА № 094931 СТОВ "Скад" віднесено оброблення металевих відходів та брухту (т.1 а.с.164).

ПП "Магамет", в свою чергу також має ліцензію на здійснення заготівлі та переробку металобрухту чорних металів, терміном дії з 03.10.2006 по 03.10.2011 (т.4.а.с.109).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у суб'єкта господарювання ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом відповідно до ст. 5 Закону України "Про металобрухт" свідчить про відповідність його діяльності певним умовам, що також не було враховано відповідачем при проведені перевірки.

Отже, наявність відповідних площ для заготівки та обробки металобрухту у позивача підтверджується договорами оренди (т.4а.с.110-120), укладеним позивачем з ТОВ "Крим -холдінг", ТОВ "КРП матеріально-технічного забезпечення "Агроснаб".

Також, судова колегія вважає необхідним зазначити, що зв'язок операцій з придбання товару від СТОВ "Скад" з господарською діяльністю позивача підтверджується подальшою реалізацією придбаного металобрухту контрагентам ПП "Мегамет", включаючи його транспортування до покупців залізничним транспортом, а саме: видатковими накладними, актами приймання послуг з транспортування, квитанціями про прийом вантажів(т.2. а.с.211 - т.3 а.с.1-251, т.4 а.с. 1-103), та подальшому відображенню ПП "Мегамет" в документах податкової звітності доходу від продажу металобрухту та відповідно податкових зобов'язань з ПДВ(т.6.а.с.108- 250).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками експерта, викладеними у Висновку № 34 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-3307/11/0170/12, як з такими, що підтверджуються матеріалами справи та обґрунтовані у повному обсязі, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат та відповідно податку на прибуток.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону ( у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія звертає увагу, що законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентом, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні, які свідчать про виконання зобов'язань між позивачем та його контрагентом.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Колегією суддів встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників, податкових накладних на суму 23948846,59 грн. в тому числі ПДВ - 3991474,37 грн., які є належним чином оформленими.

Також, суд звертає увагу, що обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по контрагенту СТОВ "СКАД" також була підтверджена висновком судово-економічної експертизи № 34, відповідно до документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за рахунок операцій з СТОВ "Скад" підтверджується реєстрами податкових накладних, податковими накладними та доказами оплати та приймання товару, які долучено до матеріалів справи (т.1. а.с.177-202, т.1 а.с.203-т.2 а.с.1- 38, т.2 а.с.39-210)

Законом України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 встановлено, що єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Судова колегія зазначає, що на час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач та його контрагент був платниками податку на додану вартість (т.1 а.с.166).

Матеріалами справи підтверджується, що СТОВ "Скад" відобразив в своїй податковій звітності з податку на прибуток та ПДВ валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ за результатами господарських операцій з ПП "Мегамет", проте вони були зменшені за актом документальної невиїзної перевірки ДПІ в м. Херсон від 21.06.2010 № 2886/23-2/31/048042 (т.4. а.с.137-177) за період з серпня 2009 по березень 2010.

Період, за якій було перевірено господарські операції ПП "Мегамет" відповідачем - травень-грудень 2009, тоді як відповідно до акту перевірки СТОВ "Скад" № 2886/23-2/31/048042, на якій посилається відповідач, контрагента позивача було перевірено за період з серпня 2009, отже вказаний акт не містить відомостей про результати господарської діяльності СТОВ "Скад" за період з травня по липень 2009.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість", засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

На підтвердження подальшої реалізації металобрухту ТОВ "Інтермет-ВС" та ТОВ "Левмест", позивачем надані:

- оборотно-сальдові відомості за бухгалтерським рахунком № 10 " Основні фонди" № 613 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками товарів та послуг";

- договори зберігання металобрухту;

- договори перевезення з автотранспортним підприємством, постачання послуг з подання та прибирання вагонів під лом (т.5 а.с.46-250).

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо завищення ПП "Мегамет" податкового кредиту з ПДВ та відповідно податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 3991475,00 грн.

Щодо висновків відповідача про нікчемності правочину, укладеного між ПП "Мегамет" та СТОВ "СКАД" судова колегія вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 13.08.2010 року № 10851/23-2/2296876 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 26.08.2010 № 0023172301/0, від 26.10.2010 № 0023172301/1, від 05.01.2011 № 0023172301/2, від 26.08.2010 № 0023182301/0, від 26.10.2010 № 0023182301/1, від 05.01.2011№ 0023182301/2.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.12 у справі № 2а-3307/11/0170/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис З.І.Курапова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва