Ухвала суду № 30407675, 04.04.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1615/753/2012

Номер провадження 22-ц/786/1087/2013

Головуючий у 1-й інстанції Степура А.А.

Доповідач Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Карнауха П.М.

Суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 лютого 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - КП «Кременчуцьке МБТІ», про припинення права на частку у спільному частковому майні та визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - КП «Кременчуцьке МБТІ», ОСОБА_3, про встановлення порядку користування домоволодінням.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 з позовом, який в подальшому уточнив, та просив припинити право на частку у спільному майні ОСОБА_2 на 5/25 частин житлового будинку та господарських будівель, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1; визнати за ним право на 12/25 частин вказаного домоволодіння; зобов'язати КП «Кременчуцьке МБТІ» зареєструвати за ним право власності на 12/25 частин; утримати з нього на користь ОСОБА_2 вартість частки 5/25 грошової компенсації в сумі 71167 грн.

Відповідач ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом, який в подальшому уточнила, та просила встановити між нею та ОСОБА_1 порядок користування 12/25 частинами домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та виділити їй в користування належні їй 5/25 частин будинку та господарських будівель - в житловому будинку житлову кімнату площею 9,1 кв.м в додатку № 1 до висновку експертизи зафарбовано зеленим кольором. Виділити в користування ОСОБА_1 належні йому 7/25 частин будинку та господарських будівель - в житловому будинку житлову кімнату площею 15,2 кв.м. в додатку № 1 до висновку експертизи зафарбовано синім кольором. Приміщення 2-8, площею 7,9 кв.м. та 2-10 площею 8,5 кв.м. в житловому будинку, що зафарбовані червоним кольором в додатку до висновку судової будівельної - технічної експертизи, залишити в їхньому спільному користуванні. Встановити порядок користування надвірними будівлями згідно додатку № 2 до висновку судової будівельно - технічної експертизи по 1- му варіанту - виділивши їй в користування побудову «Д-1», зафарбовано на плані зеленим кольором, а к користування ОСОБА_1 виділити побудови «Е» та «Г-1» зафарбовані на плані синім кольором. Земельну ділянку розташовану залишити в спільному користуванні всіх співвласників домоволодіння.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному частковому майні та визнання права власності - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування домоволодінням - задоволено.

Встановлено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порядок користування 12/25 частинами домоволодіння АДРЕСА_2.

Виділено ОСОБА_2 в користування належні їй 5/25 частин будинку та господарських будівель: в житловому будинку житлову кімнату площею 9,1 кв.м., яка в додатку №1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи №9/4-12 від 05.10.2012 року зафарбована зеленим кольором та побудову «Д-1», яка в 1-му варіанті додатку №2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи зафарбована на плані зеленим кольором.

Виділено ОСОБА_1 в користування належні йому 7/25 частин будинку та господарських будівель: в житловому будинку житлову кімнату площею 15,2 кв.м., яка в додатку №1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи №9/4-12 від 05.10.2012 року зафарбована синім кольором та побудови «Е» та «Г-1», які в 1-му варіанті додатку №2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи зафарбовані на плані синім кольором.

Приміщення 2-8, площею 7,9 кв.м та 2-10, площею 8,5 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_2, які в додатку №1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи №9/4-12 від 05.10.2012 року зафарбовані червоним кольором - залишено в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 залишити в спільному користуванні всіх співвласників домоволодіння.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, а саме судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов,визнавши за ним право власності на 12/25 частин домоволодіння та передати кошти з депозитного рахунку в сумі 84154,50 грн. на користь ОСОБА_2 Посилаються на те, що судом неправильно дана оцінка встановленим фактичним обставинам по справі. Зазначає, що кошти в сумі 84154,50 грн. (які були погоджені з відповідачем) він готовий сплатити ОСОБА_2 та ним буде надана довідка про депозитне вкладення коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 належить на праві власності 7/25 частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.08.2010 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.09.2010 року.

ОСОБА_2 належить на праві власності 5/25 частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.08.2010 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.09.2010 року.

Відповідно до висновку експертного будівельного - технічного дослідження №П-362 від 30.01.2012 року ринкова вартість 5/25 частини квартири АДРЕСА_1 становить 71167 грн.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 94-12 від 5.10.2012 року ринкова вартість 5/25 частини квартири АДРЕСА_1 становить 97142 грн.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 94-12 від 5.10.2012 року, співвласникам запропоновано один варіант порядку користування квартирою № 2 в житловому будинку літ. «А,Ап,а,а1,а3», яка припадає на 12/25 вищевказаного домоволодіння та два варіанти порядку користування надвірними будівлями та спорудами в частині домоволодіння АДРЕСА_2, яке належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (7/25), ОСОБА_2 (5/25). Окрім того, запропоновано порядок роздільного користування земельною ділянкою у відповідності з ідеальними частками власників або по фактичному її використанню власникам домоволодіння без порушення діючих в Україні нормативних вимог щодо забудови або іншого її використання неможливо, оскільки при розподілі новостворені земельні ділянки не відповідають вимогам п.3.6 «Інструктивних вказівок про порядок проведення експертних робіт» внаслідок малої площі. Виділ часток в натурі та поділ вказаної квартири неможливий.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було внесено грошових коштів за частку домом оволодіння на депозитний рахунок суду, а тому неможливо припинити право власності відповідача, оскільки це може погіршити його становище та порушить права власника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом достовірно встановлено, що сторони є співвласниками спірного домоволодіння, частки в праві спільної власності визначені. Сторонами не досягнуто згоди про порядок володіння та користуваня спірним майном. Відповідно до проведених експертиз поділу вказана квартира не підлягає, виділ частки в натурі теж неможливий.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників. Підстави припинення права власності чітко визначені в ч. 1 ст. 365 ЦК України, серед яких зокрема визначено, у випадку якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі.

Саме цю підставу зазначає позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про припинення відповідача права власності на її частку.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до положення статті 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди, інакше буде вважатися, що особа незаконно позбавлена майна.

Аналогічна правова позиція була висловлена в Постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року по справі № 6-27цс11 та рішенням Європейського суду з прав людини від 21.12.2010 року у справі «Андрій Руденко проти України» (заява № 35041/05).

Таким чином, оскільки позивачем не було внесено грошові кошти в сумі, яка відповідає 5/25 частинам домоволодіння на депозитний рахунок суду, то суд правильно прийшов до висновку про неможливість задоволення позовної вимоги про припинення ОСОБА_2 її права власності на 5/25 частин.

Доводи апелянта про досягнення згоди з відповідачем про отримання нею грошової компенсації в сумі 84154,50 грн. та внесення відповідних грошових коштів на депозитний рахунок суду не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Також, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду про задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. 319, 358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечується рівні умови здійснення цих прав, утому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Майно, що є у власності двох і більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільна власність). Власність двох і більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Право власності є непорушним. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ст.364 ЦК України).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04 жовтня 1991року зі змінами та доповненнями роз'яснено, що якщо поділ будинку неможливий, суд має право за заявленим про це позовом встановити порядок користування таким будинком.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вказано, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою у тому числі тією на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди визначається на сам перед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК України, бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну частку чи на час виникнення останньої.

Суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.

У випадках, передбачених статтями 86- 89 ЗК, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду (п.18 Постанови №7 від 16.04.2004 року).

Вирішуючи питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками, відповідно до норм ст. 120 ЗК України суд повинен визначати розмір земельної ділянки пропорційно до часток осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності та диспозитивності, суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України повинні роз'яснювати особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Так, при розгляді справи в суді першої інстанції, позивачем не було надано належних доказів того, що запропонований у висновку судової будівельно - технічної експертизи 9/4-12 від 5.10.2012 року варіант визначення порядку користування та поділу житлового будинку порушує його права. Будь-яких дій для оплати додаткової чи повтороної експертизи, про призначення якої було заявлено позивачем клопотання, останній не вчинив.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а не на припущеннях, які нібито спростовують досліджені докази. Відповідно до ст. 11 ЦПК України зміст, аналіз підстав та предмету заявленого позову свідчить про розгляд справи судом першої інстанції з дотриманням принципу диспозитивності.

Висновки місцевого суду вірні та ґрунтуються на нормах закону.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в них доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Кривчун Т.О.

Пилипчук Л.І.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Карнаух П.М.