Ухвала суду № 30406512, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року м. Київ К/9991/53225/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.07.2012 року

у справі № 2а/0570/2668/2012

за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (далі - позивач, ДП «Орджонікідзевугілля»)

до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Єнакієвська ОДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «Орджонікідзевугілля» звернулось у лютому 2012 року до суду з адміністративним позовом до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (правонаступник Єнакієвська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Єнакієвської ОДПІ від 19.01.2012 року: № 0000352300 у частині донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 10 943,27 грн.; № 0000332300 у частині донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 24 188,23 грн.; № 0000322300, яким донарахований збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 28 700,24 грн.; № 0000272300 у частині донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 9554,44 грн.; № 0000242300, яким донарахований збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 2376,39 грн.; № 0000282300, яким донарахований збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 4414,78 грн.; № 0000262300, яким донарахований збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 5941,56 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2012 року позов задоволено частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Єнакієвської ОДПІ від 19.01.2012 року: № 0000352300 - у частині збільшення податкових зобов'язань з екологічного податку у сумі 462,06 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 37,22 грн.; № 0000332300 - у частині збільшення податкових зобов'язань з екологічного податку у сумі 364,19 грн.; № 0000322300 - у частині збільшення податкових зобов'язань з екологічного податку у сумі 28,30 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,21 грн.; № 0000272300 - у частині збільшення податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 15,11 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3,78 грн.; № 0000242300 - у частині збільшення податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 110 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 27,50 грн.; № 0000282300 - у частині збільшення податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 69,69 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17,42 грн.; № 0000262300 - у частині збільшення податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 5,5 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,37 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.07.2012 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2012 року скасована. Прийнята нова постанова, якою адміністративний позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Єнакієвської ОДПІ від 19.01.2012 року: № 0000352300 у частині донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 10943,27 грн., а саме 10 090,91 грн. - основний платіж та 852,36 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000332300 у частині донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 24 188,23 грн., а саме 22 257,50 грн. - основний платіж та 1930,73 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000322300, яким донарахований збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 28 700,24 грн., а саме 26 435,61 грн. - основний платіж та 2264,63 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000272300 у частині донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 9554,44 грн., а саме 7643,55 грн. - основний платіж та 1910,89 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000242300, яким донарахований збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 2376,39 грн., а саме 1901,11 грн. - основний платіж та 475,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000282300, яким донарахований збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 4414,78 грн., а саме 3531,82 грн. - основний платіж та 882,96 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000262300, яким донарахований збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 5941,56 грн., а саме 4753,25 - основний платіж та 1188,31 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області його правонаступником Єнакієвською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДП «Орджонікідзевугілля» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 32276912, свідоцтво про державну реєстрацію А00 №292702.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 337/23/32276912 від 30.12.2011 року. У акті зазначено, що позивачем за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року занижені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 31 697,34 грн.

Частина висновків відповідача про таке заниження ґрунтується на порушенні позивачем ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; п. 3 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 (далі - Порядок № 303); п.п. 4.1 п. 4, п.п. 6.1 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 року № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 року за № 544/3837 (далі - Інструкція); наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.03.2002 року № 104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 року за № 322/6610, яким затверджений Перелік речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір (далі - Наказ № 104).

Також, відповідачем зазначено, що позивач невірно визначив норматив збору за забруднення навколишнього природного середовища за викиди метану. У відповідності до Наказу № 104 та Порядку № 303 метан відноситься до «вуглеводних» забруднюючих речовин, для яких на 2010 рік з урахуванням індексів інфляції застосовується норматив 19,09 грн./т. Позивачем невірно застосований норматив 12,71 грн./т., що призвело до заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища (за відокремленими підрозділами): ОП «Шахта Вуглегірська» (Вуглегірська м/р) - 4753,25 грн.; ОП «Шахта імені Карла Маркса» (Карло Марксівська с/р) - 7643,55 грн.; ОП «Шахта Булавинська» (Булавинська с/р) - 3531,82 грн.; ОП «Шахта «Ольховатська» (Ольховатська с/р) - 1901,11 грн.

Крім того, відповідачем встановлено порушення пп. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240, пп. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242, п. 243.1 ст. 243, п. 249.3 ст. 249 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Наказу № 104, внаслідок чого позивачем занижений екологічний податок за викиди стаціонарними джерелами забруднення на суму 91 974,62 грн. у тому числі (за відокремленими підрозділами у частині збору за викиди метану): ОП «Шахта Вуглегірська» (Вуглегурська м/р) - 26 435,61 грн.; ОП «Шахта Булавинська» (Булавинська с/р) - 22 257,50 грн.; ОП «Шахта «Ольховатська» (Ольховатська с/р) - 10 090,91 грн.

Сутність встановленого відповідачем порушення полягає у невірному на думку відповідача застосуванні ставки (нормативу) податку (збору) за викиди метану, який згідно з Наказом № 104 відноситься до «вуглеводних».

Як вбачається з проведеного сторонами на вимогу суду спільного математичного розрахунку, загальна сума встановленого ним заниження, пов'язаного з наведеним порушенням оподаткування викидів метану склала: зі збору за забруднення навколишнього природного середовища - 17 829,73 грн., з екологічного податку - 59 120,02 грн.

На підставі наведеного Акту перевірки відповідачем 19.01.2012 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (у залежності від місцевої ради, на території якої знаходяться джерела забруднюючих речовин):

№ 0000352300, яким збільшені податкові зобов'язання з екологічного податку у сумі 10 108,04 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 853,81 грн. (позивач оскаржує у частині основного платежу - 10 090,91 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 852,36грн.);

№ 0000332300, яким збільшені податкові зобов'язання з екологічного податку у сумі 22 593,50 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1959,88 грн. (позивач оскаржує у частині основного платежу - 22 257,5 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1930,73 грн.);

№ 0000322300, яким збільшені податкові зобов'язання з екологічного податку у сумі 26 435,61 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2264,63 грн. (позивач оскаржує повністю);

№ 0000272300, яким збільшені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 15 179,73 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3794,93 грн. (позивач оскаржує у частині основного платежу - 7643,55 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1910,89 грн.);

№ 0000242300, яким збільшені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1901,11 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 475,28 грн. (позивач оскаржує повністю);

№ 0000282300, яким збільшені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 3531,82 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 882,96 грн. (позивач оскаржує повністю);

№ 0000262300, яким збільшені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 4753,25 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1188,31 грн. (позивач оскаржує повністю).

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач визначав заниження податкових зобов'язань на підставі наданих позивачем податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища, звітів про охорону атмосферного повітря ф. 2 ТП - повітря, звітів про інвентаризацію викидів в атмосферне повітря, журналів ПОД-1 «Журнал обліку стаціонарних джерел забруднення та їх характеристик», журналів ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів з охорони атмосферного повітря», актів лабораторій відбору проб викидів стаціонарними джерелами.

В обґрунтування нормативів, що використовувалися у 4 кварталі 2010 року, позивач надав копію рішення Донецької обласної ради від 17.08.1999 року № 28/7-177 «Про додатковий перелік забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди та скиди у навколишнє природне середовище». Згідно з додатком до цього рішення до переліку забруднюючих речовин включений метан. Крім того, на нього встановлений норматив збору - 2 грн./т. Саме наявністю метану у цьому переліку керувався позивач при обрахування суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у 2010 році та екологічного податку у 2011 році.

Відповідач у свою чергу під час перевірки керувався Переліком речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір, що затверджений наказом № 104. Цей перелік у таблиці «Вуглеводні» містить забруднюючу речовину з назвою «Метан». Про належність метану до вуглеводнів також йдеться у листі Відділу оперативного міжрайонного екологічного контролю по Єнакієвському регіону Державної екологічної інспекції Донецької області № 12-02/422 від 22.11.2011 року).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково дійшов до висновку про відсутність між сторонами спору щодо фактичних обставин справи, зокрема обсягів викидів забруднюючих речовин у періоді, що перевірявся. Причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами норм права, які регулюють встановлення ставок (нормативів), що використовуються при обрахуванні сум екологічного податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з наступного.

До набрання чинності ПК України (01.01.2011 року) єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища (екологічний податок), а також його стягнення визначалися Порядком № 303.

З преамбули Наказу № 104 вбачається, що він прийнятий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», а отже з метою використання при обчисленні нормативу збору за забруднення.

На момент його прийняття компетенція Міністерства екології та природних ресурсів України визначалася Положенням про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженим Указом Президента України від 29.05.2000 року № 724/2000.

Відповідно до п.п. 21 п. 4 цього Положення Міністерство екології та природних ресурсів України відповідно до покладених на нього завдань у порядку, встановленому законодавством розробляє нормативи відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України, плати за використання природних ресурсів, розміщення відходів, за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Пунктом 8 вказаного Положення визначено, що Міністерство екології та природних ресурсів України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінекоресурсів України є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Відповідно до п.п. 240.1.1 п. 240.1. ст. 240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Об'єктом та базою оподаткування екологічним податком згідно з п.п. 242.1.1. п. 242.1. ст. 242 того самого кодексу є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення наведені у п. 243.1. ст. 243 ПК України у формі таблиці.

Аналогічно механізму обрахування збору за забруднення п. 243.2. ст. 243 ПК України окремо визначені ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 та на які встановлено клас небезпечності.

Пунктом 243.3 ст. 243 ПК України окремо встановлені ставки для забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю) - залежно від установлених орієнтовнобезпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) у атмосферному повітрі населених пунктів. Для забруднюючих речовин (сполук), на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовнобезпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки податку встановлюються як за викиди забруднюючих речовин I класу небезпечності згідно з пунктом 243.2 цієї статті (п. 243.5 ст. 243 ПК України).

Відповідно до пункту 15 Порядку № 303, який діяв на час наявних спірних правовідносин до 01.01.2010 року, до дня набрання чинності ПК України, зазначено, що контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби, які згідно з планом перевірок залучають за попереднім погодженням працівників спеціальних підрозділів Мінприроди для перевірки правильності визначення платниками збору фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Крім того, зазначені положення, тобто вимоги що стосуються здійснення перевірки з цього податку, знайшли своє відображення і в п. 250.12 ПК України, яким встановлено, що органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно зазначив, що правильність визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів, в межах спірних правовідносин впливає на правильність визначення, обчислення відповідного податку. Тобто, питання полягає у тому, що податковий орган є контролюючим органом в сфері справляння екологічного податку, але ж законодавством чітко визначено, що для правильності визначення, повноти сплати збору, останній повинен залучати для цього відповідні органи влади. Зазначені вимоги законодавства є абсолютними та обов'язковими для податкового органу в межах спірних правовідносин.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з акту перевірки, що податковим органом визначення розміру податкових зобов'язань, збору, здійснене самостійно без залучення до перевірки відповідних органів влади.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно зазначив, що допущення порушення з боку відповідача порядку здійснення контролю за повнотою сплати збору, виявлення правильності визначення позивачем збору не надає підстав для визнання спірних податкових повідомлень-рішень від 19.01.2012 року вважати таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами. Що відповідачем порушена обов'язкова умова, при здійсненні такої перевірки щодо залучення відповідного органу влади з питань охорони навколишнього природного середовища, залучення якого, в даному випадку є обов'язковим, та положення п. 250.12 ст. 250 ПК України носять у даному випадку імперативний характер для податкового органу.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідач безпідставно провів донарахування позивачеві грошового зобов'язання відповідно до податкових повідомлень-рішень від 19.01.2012 року, що доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.07.2012 року у справі № 2а/0570/2668/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько