Ухвала суду № 30406516, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року м. Київ К/9991/42534/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року

у справі № 2а/0570/886/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (далі - позивач, ПАТ «Донецькміськгаз»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку)

про визнання незаконними дій та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Донецькміськгаз» звернулось у січні 2012 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку про визнання дій незаконними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.12.2011 року № 0001351322/48921/10/15-16-23/5.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року, позов задоволено частково: визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку за № 0001351322/48921/10/15-16-23/5 про зобовязання сплатити штраф у розмірі 346 138,42 гривень за платежем податок на прибуток на суму 212 241,02 гривня; визнані незаконними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку щодо зміни призначення платежу, які сплачувалися платіжними дорученнями № 3092 від 03.06.09 року, № 3633 від 01.07.09 року, № 4399 від 05.08.09 року, № 4929 від 08.09.09 року, № 5420 від 05.10.09 року, № 5543 від 12.10.09 року, № 6072 від 05.11.09 року, № 6801 від 03.12.09 року, № 2 від 05.01.10 року, № 532 від 03.02.10 року, № 1211 від 03.03.10 року, № 2030 від 07.04.10 року, № 2755 від 05.05.10 року, № 3301 від 03.06.10 року, № 3789 від 05.07.10 року, № 4507 від 09.08.10 року, № 5078 від 02.09.10 року, № 5123 від 08.09.10 року, № 5354 від 17.09.10 року, № 5752 від 07.10.10 року, № 5948 від 14.10.10 року, № 6065 від 19.10.10 року, № 6452 від 04.11.10 року, № 6693 від 15.11.10 року; зобов'язано СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку внести зміни в облікову картку платника податків ПАТ «Донецькміськгаз» шляхом віднесення коштів відповідно до визначеного призначення, які сплачувалися платіжним документами № 3092 від 03.06.09 року, № 3633 від 01.07.09 року, № 4399 від 05.08.09 року, № 4929 від 08.09.09 року, № 5420 від 05.10.09 року, № 5543 від 12.10.09 року, № 6072 від 05.11.09 року, № 6801 від 03.12.09 року, № 2 від 05.01.10 року, № 532 від 03.02.10 року, № 1211 від 03.03.10 року, № 2030 від 07.04.10 року, № 2755 від 05.05.10 року, № 3301 від 03.06.10 року, № 3789 від 05.07.10 року, № 4507 від 09.08.10 року, № 5078 від 02.09.10 року, № 5123 від 08.09.10 року, № 5354 від 17.09.10 року, № 5752 від 07.10.10 року, № 5948 від 14.10.10 року, № 6065 від 19.10.10 року, № 6452 від 04.11.10 року, № 6693 від 15.11.10 року. В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення судів, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судами норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

На підставі пп. 20.1.4 п. 201.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток ПАТ «Донецькміськгаз», результати якої викладені в акті перевірки № 779/15-16-23/5-03361081 від 06.12.2011 року. Як вбачається з акту, перевіркою встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України, пп. 17.17 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку із чим податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 ПК України, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині встановлення несвоєчасної сплати суми узгоджених податкових зобов'язань.

Підставою для висновку про порушення зазначених законодавчих актів є висновок податкового органу про несвоєчасну сплату позивачем суми узгоджених податкових зобов'язань, самостійно визначених платником в декларації з податку на прибуток за півріччя 2007 року від 09.08.2007 року № 7620, у розмірі 1 061 205,00 грн., уточненої декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року від 16.06.2011 року у розмірі 4 649 666,00 грн., декларації за півріччя 2011 року № 9006385823 від 09.08.2011 року у розмірі 64 108,00 грн. та постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/3448/2011 року від 24.03.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001351322/48921/10/15-16-23/5 від 16.12.2011 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 10% та 20% у сумі 346 138,42 гривень.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ПАТ «Донецькміськгаз» сплачені податкові зобов'язання із визначенням призначення платежу (перерахунок податку на прибуток відповідно рішення 10/24-013 від 10.08.2008 року про розстрочення податкових зобов'язань, перерахунок розстроченого податку на прибуток відповідно рішення 81/24-013 від 19.08.2010 року, перерахунок відсотків за використання розстрочення з податку на прибуток відповідно до п. 3.2 договору від 19.08.2010 року, перерахунок податку на прибуток відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 року по справі 2а/0570/3448/2011, перерахунок податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, перерахунок податку на прибуток за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року № 2а/0570/10526/2011, перерахунок платіжних вимог № 127, 130, 134, 135, 133, 136, 160, 163, 165, 166, 169, 172) наступними платіжними дорученнями: № 3092 від 03.06.09 р.; № 3633 від 01.07.09 р.; № 4399 від 05.08.09 р.; № 4929 від 08.09.09 р.; № 5420 від 05.10.09 р.; № 5543 від 12.10.09 р; № 6072 від 05.11.09 р.; № 6801 від 03.12.09 р.; № 2 від 05.01.10 р.; № 532 від 03.02.10р.; № 1211 від 03.03.10 р.; № 2030 від 07.04.10 р.; № 2755 від 05.05.10 р.; № 3301 від 03.06.10 р.; № 3789 від 05.07.10 р.; № 4507 від 09.08.10 р.; № 5078 від 02.09.10 р.; № 5123 від 08.09.10 р.; № 5354 від 17.09.10 р..; № 5752 від 07.10.10 р.; № 5948 від 14.10.10 р.; № 6065 від 19.10.10 р.; № 6452 від 04.11.10 р.; № 6693 від 15.11.10 р.; № 3285 від 23.06.11 р.; № 3537 від 07.07.11 р.; № 3811 від 21.07.11 р.; № 4107 від 04.08.11 р.; № 4477 від 17.08.11 р.; № 4702 від 30.08.11 р.; № 4836 від 06.09.11 р.; № 131 від 16.09.11 р.; № 129 від 16.09.11 р.; № 132 від 16.09.11 р.; № 128 від 16.09.11 р.; № 6394 від 16.09.11 р.; № 6391 від 16.09.11 р.; № 134 від 19.09.11 р.; № 135 від 19.09.11 р.; № 22308 від 19.09.11 р.; № 138 від 20.09.11 р.; № 137 від 20.09.11 р.; № 4406 від 30.09.11 р.; № 141 від 21.09.11 р.; № 140 від 21.09.11 р.; № 5261 від 21.09.11 р.; № 5307 від 22.09.11 р.; № 153 від 27.09.11 р.; № 5354 від 28.09.11 р.; № 156 від 28.09.11 р.; № 155 від 28.09.11 р.; № 158 від 29.09.11 р.; № 159 від 29.09.11 р.; № 164032 від 30.09.11 р.; № 162 від 30.09.11 р.; № 161 від 30.09.11 р.; № 164 від 03.10.11 р.; № 37510 від 03.10.11 р.; № 6766 від 04.10.11 р.; № 166 від 04.10.11 р.; № 167 від 04.10.11 р.; № 5155 від 05.10.11 р.; № 170 від 05.10.11 р.; № 171 від 05.10.11 р.; № 6386 від 06.10.11 р.; № 5684 від 06.10.11 р.; № 174 від 06.10.11 р.; № 177 від 07.10.11 р.; № 6294 від 31.10.11 р.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій вірно визначено, що відповідачем кошти, сплачені позивачем до 2011 року на погашення податкових зобов'язань, спрямовані у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати, незалежно від призначення платежу, що був визначений ПАТ «Донецькміськгаз», а саме: на сплату зобов'язань з податку на прибуток по декларації від 09.08.2007 року № 7620; на сплату зобов'язань з податку на прибуток по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань від 16.06.2011 року; на сплату зобов'язань з податку на прибуток по декларації від 09.08.2011 року № 9006385823; на сплату зобов'язань з податку на прибуток за рішенням суду про розстрочення податкового боргу (наказ ДПА України від 07.12.2010 року № 927 № 5а/3448).

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про ще, спірні правовідносини виникли в період до набрання чинності ПК України, тобто на час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», проте тривали і після набрання чинності ПК України.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який регулював спірні правовідносини до 2011 року, являвся спеціальним законом з питань оподаткування та встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до 5.1 ст. 5 даного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатись належним йому майном на свій розсуд. Розпорядження коштів полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні».

Згідно з пп. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України «„Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 цього Закону після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня та відповідно до пп.16.3.3 при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення, тобто розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до п. 17.1 зазначеного Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року ха № 377/8976, затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п. 3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Відтак, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли вірного висновку, що суми за платіжними дорученнями, якими позивач погашав свої податкові зобов'язання в період до 01.01.2011 року повинні зараховуватися податковим органом у відповідності до визначеного позивачем призначення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем чітко визначено призначення платежу у зазначених платіжних дорученнях - на сплату зобов'язань з податку на прибуток згідно з рішеннями № 10/24-013 від 10.08.2006 року про реструктуризацію податкових зобов'язань, на сплату зобов'язань за користування розстроченням по ПНП згідно п. 3.2 договора № 3 від 19.08.2010 року та на сплату згідно рішення № 81/24-013 від 19.08.2010 року про розстрочення податкових зобов'язань, що відображало волю платника у спрямуванні грошових коштів.

Статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачено права чи обов'язку контролюючого органу, яким є податковий орган, змінювати призначення платежу, в рахунок сплати якого платник податків спрямував кошти. Не передбачене таке право податкового органу і іншими законами та підзаконними нормативними актами, які діяли до 01.01.2011 року.

Таким чином, є обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в частині суми штрафу у розмірі 212 241,02 гривня (20% від сплаченої суми податкових зобов'язань платника відповідно до платіжних доручень № 3092 від 03.06.09 року, № 3633 від 01.07.09 року, № 4399 від 05.08.09 року, № 4929 від 08.09.09 року, № 5420 від 05.10.09 року, № 5543 від 12.10.09 року, № 6072 від 05.11.09 року, № 6801 від 03.12.09 року, № 2 від 05.01.10 року, № 532 від 03.02.10 року, № 1211 від 03.03.10 року, № 2030 від 07.04.10 року, № 2755 від 05.05.10 року, № 3301 від 03.06.10 року, № 3789 від 05.07.10 року, № 4507 від 09.08.10 року, № 5078 від 02.09.10 року, № 5123 від 08.09.10 року, № 5354 від 17.09.10 року, № 5752 від 07.10.10 року, № 5948 від 14.10.10 року, № 6065 від 19.10.10 року, № 6452 від 04.11.10 року, № 6693 від 15.11.10 року).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вважають необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що позивачем невчасно сплачено податкове зобов'язання, самостійне визначене у податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року, що у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є підставою для застосування штрафних санкцій, оскільки такі доводи спростовані приведеними вище висновками судів попередніх інстанцій.

Що стосується доводів відповідача про відсутність у нього повноважень на внесення змін до облікової картки платника податків, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вважає їх необґрунтованими, оскільки саме податковий орган, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, здійснює внесення інформації до відповідних облікових карток, тому й корегування таких даних є повноваження такого органу.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року у справі № 2а/0570/886/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько