Ухвала суду № 30406493, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 року м. Київ К/9991/28910/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Господарського суду м. Києва від 30.03.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012

у справі № 28/98-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотоекспрес»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотоекспрес»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Мотоекспрес») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.12.2006 №0005442301/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 30.03.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 03.11.2006 по 14.12.2006 відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 20.12.2006 №8172/23-4/31988254.

В акті перевірки зазначено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 68/97-ВР (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), а саме неправомірно віднесено позивачем суми ПДВ в листопаді, грудні 2004 року, лютому, травні, червні 2005 року сплачені TOB «Сотеко»та TOB «Люксом»за фототовари та надані послуги без наявності в момент перевірки податкової накладної.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.12.2006 №0005442301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 386611,70 грн., в тому числі 257741,13 грн. - основний платіж, 128 870,57 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судами встановлено, що 05.01.2001 між TOB «Сотеко»та TOB «Мотоекспрес»було укладено договір на надання юридичних послуг №0501/01ю, після чого було проведено ряд операцій, за результатом яких були виписані податкові накладні.

30.07.2004 сторонами було підписано доповнення до укладених договорів, в якому вирішено в зв'язку з взаємною заборгованістю по договорах провести взаємозалік на суму 1178 070,51 грн.

Позивачем суми податку на додану вартість зазначені в податкових накладних виданих TOB «Сотеко»включені до складу податкового кредиту.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі №46/366 від 11.08.2004 державна реєстрація TOB «Сотеко»скасована.

Позивачем здійснювались господарські операції протягом квітня - червня 2004 року на підставі накладних, копії яких містяться в матеріалах справи з ТОВ «Люксор».

Згідно з договором купівлі-продажу запчастин від 11.12.2003 №1112-01 укладеним між TOB «Люксом»та TOB «Мотоекспрес», позивач реалізовував TOB «Люксом»товарно матеріальні цінності.

06.08.2004 між сторонами було підписано доповнення до зазначеного договору, яким вирішено в зв'язку з взаємною заборгованістю по договорах провести взаємозалік на суму 1 823286,78 грн.

Позивачем суми податку на додану вартість зазначені в податкових накладних виданих TOB «Люксом»включені до складу податкового кредиту.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі №46/368 від 11.08.2004 державна реєстрація TOB «Люксом»скасована.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Судами встановлено, що податкові накладні були виписані позивачу його контрагентами в квітні, червні та липні 2004 року, тоді як їх державна реєстрація була скасована рішеннями Господарського суду м. Києва від 11.08.2004.

Таким чином на момент здійснення господарської діяльності та виписування позивачу податкових накладних підприємства - контрагенти (TOB «Люксом»та TOB «Сотеко») були діючими суб'єктами господарювання, зареєстровані платниками податку на додану вартість, здійснювали підприємницьку діяльність та мали право видавати податкові накладні.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, в зв'язку з несвоєчасним наданням контрагентам податкових накладних, не включивши при цьому суми податку на додану вартість до податкового кредиту минулих періодів, в будь-якому випадку не втратив право на включення зазначених сум в періоді в якому фактично було отримано податкову накладну.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 30.03.2007 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 30.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова