Ухвала суду № 30404996, 26.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/216/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Раченку Д.Г.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Черкаського обласного підприємства «Агротехсервіс» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 08.01.2013 року № 0000092301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 47918 грн. 00 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство Черкаське обласне підприємство «Агротехсервіс» відповідно до даних витягу з ЄДРПОУ від 11.02.2013 року зареєстроване як юридична особа з 07.09.1995 року (ідентифікаційний код 03563548). Для здійснення господарської діяльності позивач має комплекс будівельних споруд агрохімпункту, придбаного за договором купівлі-продажу від 11.03.2008 року, копія якого в матеріалах справи.

З 19.11.2012 року до 23.11.2012 року на підставі наказів ДПІ у м. Черкасах від 15.11.2012 року № 1299 та від 13.12.2012 року №1465 відповідач провів позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських правовідносин з ФОП ОСОБА_3 за періоди з 01.03.2011 року до 31.03.2011 року, з 01.06.2011 року до 30.06.2011 року та з 01.09.2011 року до 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено два акти: від 21.12.2012 року №386/22-14/03563548 та від 30.11.2012 року № 349/22-14/03563548, якими встановлено однакові порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач завищив від'ємне значення ПДВ у розмірі 47918,00 грн., у т.ч. за березень 2011 року - 16450,00 грн., за червень 2011 року - 18652,00 грн. та за вересень 2011 року - 12816,00 грн.

На підставі актів перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 08.01.2013 року №0000092301, яким зменшив розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 47918,00 грн., задекларованого згідно з наступними деклараціями (від 18.04.2011 року №9002082370 за березень 2011 року; від 15.07.2011 року №9004782511 за червень 2011 року; від 28.10.2011 року №9009623548 за вересень 2011 року).

Позивач не погоджуючись з таким рішенням податкового органу звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Матеріали справи свідчать, що позивач 03.03.2011 року уклав з ФОП ОСОБА_3 генеральну угоду №104/11 поставки агрохімічної продукції, а саме, засобів захисту рослин, конкретна кількість, асортимент та кількість кожної партії якої згідно з пунктом 2.4 договору фіксуються в замовленнях замовника або в додатку №1. Примірний перелік агрохімічної продукції, термін її придатності визначені відповідними додатками до договору.

Крім вказаного договору, позивачем до перевірки надавались: податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав з ФОП ОСОБА_3 правовідносини у період 2011 року, про що свідчать дані податкової звітності (додатки 5 до декларації з ПДВ за березень-вересень 2011 року).

Однак, під час податкової перевірки відповідач вважав не підтвердженими витрати та відповідно податковий кредит на суму господарських операцій лише за видатковими накладними №73, 219, 222, 269, 293, 296, у т.ч. у зв'язку із порушенням правил складання первинних бухгалтерських документів та відсутності всіх інших документів, які би підтвердили реальне виконання господарських правочинів за ними.

З наданих суду видаткових накладних вбачається, що вони не містять розшифрування підписів особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони позивача, реквізити довіреності на неї, реквізити позивача, водночас всі інші реквізити є наявними (номер договору; номенклатура, кількість та ціна товару, реквізити постачальника; підписи та скріплення печатками обох сторін). Однак, на вказаних видаткових накладних міститься підпис замовника (позивача) ідентичний підпису директора, проставлений у генеральній угоді.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача підтверджено ту обставину, що агрохімічну продукцію отримував керівник підприємства - директор, який відповідно до статуту юридичної особи діє без довіреності.

Враховуючи таку обставину, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність реквізитів довіреності у видаткових накладних не є достатньою підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Разом з цим, згідно умов генеральної угоди, що підтверджується даними податкових накладних, постачання товару здійснювалося за рахунок постачальника і відповідні суми не бралися на витрати позивачем.

Так, товарно-транспортна накладна у даних відносинах поставки не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого формуються витрати підприємства, а тому її відсутність не надавала підстав для податкового органу під час здійснення невиїзної перевірки не враховувати наявні документи, що підтверджують формування витрат та взяття податкового кредиту, а також для висновків про безтоварність господарських операцій за окремими видатковими накладними, які містять всі необхідні реквізити, достатні для підтвердження факту та змісту господарських операцій.

Вказана позиція підтверджена і Вищим адміністративним судом України в роз'ясненні від 02.06.2011 року № 742/11/13-11. Тому.

Більше того, позивачем на підтвердження використання отриманого товару у господарській діяльності, а саме який було використано для протравлення посівного зерна та загалом врожаю в 2011 році, підтверджується даними актів виконаних робіт: замовлення транспортного засобу та відповідних робіт у ЗАТ «Фрау Марта» за договором між ним та позивачем від 02.03.2011 року №У02-03 с/г, у березні-вересні 2011 року, актами використання мінеральних, органічних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів працівниками позивача, даними про кількість і вид агрохімічної продукції яка відповідає даним видаткових накладних, за якими податковим органом визнано безтоварність операцій (а.с.78-104).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.

Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів, наголошує на тому, що позивачем доведено реальність операцій.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та відповідно скасування податкового повідомлення-рішення 08.01.2013 № 0000092301, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 47918 грн. 00 коп. - є обґрунтованим.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 14 лютого 2013 року, та не є підставами для її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.ШелестГоловуючий суддя Романчук О.М Судді: Глущенко Я.Б.