Ухвала суду № 30403106, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2973/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів Ключковича В.Ю. та Федорової Г.Г.,

при секретарі - Бойко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН» до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН» (далі - позивач) звернулося до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області (далі - відповідач або податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000302300/0 та № 0000292300/0 від 16 лютого 2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, податковим органом була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 2008 року по 2010 рік, під час проведення якої було встановлено порушення позивачем: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами вказаної перевірки складено акт від 01.02.2011 року №70/23-1/23242734, на підставі висновків якого відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.02.2011 року №0000302300/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10300,00 грн. та 0000292300/0 від 16.02.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12875,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань було порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_2, однак згідно зібраних судом доказів кримінальна справа відносно останнього була закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тому доводи податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими та не підтвердженими належним чином.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначав платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній до 01.01.2011р.-Закон № 168/97-ВР).

Так, відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору підряду від 29.04.2009 року № 29/04-09 укладеного між ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (виконавець) в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «ЗЕО «ДАН» (замовник), виконавець зобов'язується надати замовнику комплекс робіт та послуг, що включає в себе виготовлення металоконструкції центральної силової частини каркасу рефлектора згідно РКД замовника. Загальна вартість робіт (послуг) по даному договору склала 61800,00 грн., в т.ч. ПДВ 10300,00 грн.

У квітні 2009 року ТОВ «ЗЕО «ДАН» оплатив, а ТОВ «С.Дж.Р.Груп» виготовив та передав Замовнику металоконструкції центральної силової частини каркасу рефлектора згідно РКФ Замовника в кількості одного комплекту в строки та в повному обсязі. Акт приймання-передачі готової продукції складений 02.06.2009 року, вартість робіт та послуг за договором склала 51500 гривень (загальна вартість робіт та послуг 61800 гривень, в тому числі ПДВ 10300 гривень). Вартість послуг включено до складу валових витрат підприємства за I півріччя 2009 року.

Отже, на підтвердження включення витрат за договором до валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів зазначає, що на момент складення податкової накладної TOB «С.Дж.Р.Груп» відомості про його реєстрацію були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтво про його реєстрацію не було скасовано, також свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано не було.

Враховуючи те, що позивач правомірно відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та які сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням послуг, позивач цілком правомірно на підставі податкових накладних, керуючись пп. 7.4.1 , п.п. 7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив його до складу свого податкового кредиту.

Щодо посилання апелянта на те, що угода позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» була укладена без наміру здійснення господарської діяльності, а її реальною метою є фіктивне підприємництво, і є такою, що суперечать вимогам ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно положень ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Однак, податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Виходячи з вищевикладеного, посилання апелянта на те, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» має ознаки фіктивності, а тому укладені договори між позивачем та його контрагентом є нікчемними та такими, що здійснені без мети настання реальних наслідків колегія суддів вважає безпідставними, такий доказ нікчемності правочинів, оскільки фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, є діяння, відповідальність за яке передбачена ст. 205 КК України. Таким чином, факт фіктивного підприємництва повинен встановлюватися в порядку кримінального судочинства. Доказом наявності ознак фіктивності ТОВ «С.Дж.Р.Груп» може бути тільки вирок суду в кримінальній справі, який відсутній.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з TOB «С.Дж.Р.Груп» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: В.Ю. Ключкович

Г.Г. Федорова

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ключкович В.Ю.