Ухвала суду № 30402922, 05.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-13987/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т., Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Собківа Я.М., секретаря Козійчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансхім» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р», «П», -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, про що складено Акт від 07.09.2011 року №1980/23-08/31905403, копія якого наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 193-224).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п. 2 ст. 3, п.п.1, 2 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, а саме, заниження ним на 41 431 грн. суми податку на прибуток, в тому числі за 2009 рік - на 4 755 грн., за 2010 рік - на 36 676 грн., завищення ним за І квартал 2011 року на 14 502 318 грн. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток та пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР і п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 року за №233/2037, а саме, заниження ним на 87 606 грн. суми податку на додану вартість, в тому числі за квітень 2010 року - на 8 707 грн., за серпень 2010 року - на 68 899 грн., за вересень 2010 року - на 10 000 грн.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р», «П» від 22 вересня 2011 року № 0006402308, №0006412308, №0006392308, копії яких також наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 190-192), та якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 41 431 грн. за основним платежем і 10 358 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафу), зменшено Позивачу суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість на 1 021 383 грн., зобов'язано його сплатити 145 031 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14 502 318 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 87 606 грн. за основним платежем і 21 902 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з Договорів від 01.04.2009 року №01/04-2009, від 30.06.2010 року №30/06-2010, від 27.03.2008 року №27/03-2008, укладених між Позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «Агрохімхолдінг» та із Закритим акціонерним товариством «Дніпровський завод мінеральних добрив», копії яких наявні в матеріалах справи (т. ІІІ, а.с. 72-74, 29-31, 132-134), Позивач зобов'язався передати у власність контрагента, а останній прийняти та оплатити товар у кількості, по ціні, строкам та умовах поставки згідно з умовами Договору.

Відповідно до частини п'ятої ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частин першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на виконання господарських зобов'язань та на підтвердження реальності придбання контрагентами продукції за зазначеними Договорами надано первинні документи, а саме, видаткову накладну № 0721-01 від 21.07.2009 року на загальну суму 87 600,00грн. (3 650,00грн за 1 тн.), видаткову накладну № 0115-01 від 15.01.2010 року на загальну суму 2 090 650,32 грн. (2 530,00 грн. за 1 тн.), видаткову накладну № 0701-04 від 01.07.2010 року на загальну суму 999 867,97 грн. (3 416,67 грн. за 1 тн.), видаткову накладну № 0721-01 від 21.07.2009 року на загальну суму 87 600,00грн. (3 650,00грн за 1 тн.), видаткову накладну № 0115-01 від 15.01.2010 року на загальну суму 2 090 650,32 грн. (2 530,00 грн. за 1 тн.), видаткову накладну № 0701-04 від 01.07.2010 року на загальну суму 999 867,97 грн. (3 416,67 грн за 1 тн.), видаткову накладну № 0202-01 від 02.02.2010 року на загальну суму 1 630 436,40грн. (2 566,00 грн. за 1 тн.) та видаткову накладну № 0701-01 від 01.07.2010 року на загальну суму 72 832,13грн. (1 896,67грн. за 1 тн.).

Як встановлено судом першої інстанції, зазначений товар, який належав Позивачу за Договорами знаходився на зберіганні відповідно до Договору відповідального зберігання № 11-01/188-ОХ від 01.04.2008 року у Публічного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив». Судом першої інстанції також встановлено факт продажу Позивачем товару за ціною нижчою від ціни придбання за наступними видатковими накладними: № 0721-01 від 21.07.2009 року, № 0115-01 від 15.01.2010 року, №0202-01 від 02.02.2010 року, № 0701-01 від 01.07.2010 року.

Відповідно до п. 3 ст. 189 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно із ст. 6, 7, 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи; вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів; держава встановлює фіксовані та регульовані ціни і тарифи на ресурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення; на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджується на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку, в зв'язку з чим, право встановлювати ціни, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари, належить виключно самим суб'єктам підприємницької діяльності - учасникам договірних відносин.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України Закон України №283/97-ВР, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору і якщо не доведено протилежне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно із п.п. 1.20.2 п. 1.20. ст. 1 Закону України №283/97-ВР, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як вбачається з Кредитного договору від 15.03.2006 року №75-К/ЦО, укладеного між Позивачем та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», копія якого наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 22-45), банк зобов'язався надати Позивачу грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі, на строк та на умовах, передбачених Договором, а Позивач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені Договором, сума кредиту - 300 000 доларів США, строк користування ним з 15.03.2006 року по 15.03.2009 року, плата за користування ним - становить 13%.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до зазначеного Кредитного договору, Позивачем 20.04.2006 року отримано від банку 400 000,00 євро.

29 травня 2006 року між Позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії від 29.05.2006 року №805/6/18/6-056, копія якого також наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 66-72), за умовами якого банк зобов'язався надавати Позивачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Як встановлено судом першої інстанції, Позивачем за зазначеним Договором отримано від банку 4 480 000,00 євро.

Кредитним договором від 25.07.2008 року №16/08/КL, укладеним між Позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Златобанк», копія якого наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 86-89), Банк зобов'язався надати Позивачу кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості на суму 3 000 000 доларів США з процентною ставкою річних - 16%.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем отримано від банку 3 000 000,00 доларів США.

Як зазначено Відповідачем в Акті, Позивачем включено до валових витрат курсову різницю у розмірі 14502317,62 грн., яка виникала до 01.07.2009 року (до початку періоду, що перевірявся), проте, будь-яких доказів щодо обмеження строку включення Позивачем витрат попередніх періодів до декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року, з урахуванням загальних строків, визначених законодавством (1095 днів), Відповідачем не надано.

Крім того, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку

Тобто, платник податку має право включити витрати, які були сформовані в попередньому періоді впродовж установленого строку у 1095 днів з моменту виникнення таких витрат за умови належного оформлення відповідних документів, а факт подачі уточнюючого розрахунку після проведення перевірки не має бути підставою для стягнення з Позивача недоїмок з неіснуючих податкових зобов'язань і притягнення його до відповідальності за порушення податкового законодавства, що збігається з позицією Верховного суду України, викладеною в його Постанові від 25.03.2003 р. у справі №12/46.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що в Декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року Позивач мав право відобразити від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у IV кварталі 2008 року.

Як вбачається з Договору-доручення від 22.07.2010 року №ВК-УТХ/22/07, укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астарта А», копія якого наявна в матеріалах справи (т. І, а.с. 157-159), контрагент зобов'язався виповнити оформлення сертифікації зернового грузу, яке включає в себе проведення карантинного його огляду, видачу карантинних сертифікатів, ветеринарних свідоцтв (ф-2) та реєстрацію їх у районній службі ПГВСКН.

Позивачем на виконання господарських зобов'язань та на підтвердження реальності надання контрагентом послуг за зазначеним Договором надано первинні документи, а саме, податкові накладні № 48 від 27.07.2010 р. на загальну суму 60 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 000,00грн., № 61 від 03.08.2010 р. на загальну суму -60 000,00грн., в тому числі ПДВ - 10 000,00грн., № 78 від 12.08.2010 року на загальну суму - 30 000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000,00грн., № 85 від 20.08.2010 року на загальну суму -90 000,00грн., в тому числі ПДВ 15 000,00грн., № 84 від 17.08.2010 р. на загальну суму -60 000,00грн., в тому числі ПДВ 10 000,00грн., № 89 від 25.08.2010 р. на загальну суму -30 000,00грн., в тому числі ПДВ 5000,00грн., № 93 від 02.09.2010 р. на загальну суму -30 000,00грн., в тому числі ПДВ 5000,00грн., № 94 від 14.09.2010 року на загальну суму -30 000,00грн., в тому числі ПДВ 5000,00грн.

А як вбачається з Договорів на виконання робіт по обладнанню вагонів від 01.05.2010 року №05/10, від 01.09.2010 року №21/09, укладених Позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз Груп», та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліс Інвест», копії яких також наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 119-120, 98-100), Позивач замовив, а контрагент зобов'язався виконати роботи по обладнанню матеріалами залізно-дорожніх спеціальних вагонів, в яких транспортуються насипні вантажі з метою виключення їх втрати шляхом висипання в процесі транспортування до місця призначення.

Позивачем на виконання господарських зобов'язань та на підтвердження реальності надання контрагентами послуг за зазначеним Договором надано первинні документи, а саме, податкові накладні: № 10 від 12.05.2010 року на загальну суму -15 688,00грн., в тому числі ПДВ 2 614,67грн., № 74 від 25.05.2010 року на загальну суму -16132,00грн., в тому числі ПДВ 2 688,67грн., № 75 від 02.06.2010 року на загальну суму -14 948,00грн., в тому числі ПДВ 2 491,33грн., № 99 від 29.06.2010 року на загальну суму -16 872,00грн., в тому числі ПДВ 2 812,00грн., № 176 від 15.07.2010 року на загальну суму -15 984,00грн., в тому числі ПДВ 2 664,00грн., № 177 від 21.07.2010 року на загальну суму 16 280,00грн., в тому числі ПДВ 2 713,33грн., № 259 від 04.08.2010 року на загальну суму -33 152,00грн., в тому числі ПДВ 5 525,33грн., № 268 від 20.08.2010 року на загальну суму -16 132,00грн., в тому числі ПДВ 2 688,67грн., № 269 від 25.08.2010 на загальну суму -17 464,00грн., в тому числі ПДВ 2 910,67грн., № 374 від 06.09.2010 року на загальну суму -16 724,00грн., в тому числі ПДВ 2 787,33грн., № 376 від 17.09.2010 року на загальну суму -18 648,00грн., в тому числі ПДВ 3 108,00грн., № 466 від 13.10.2010 року на загальну суму -34 336,00грн., в тому числі ПДВ 5 722,67грн., та податкові накладні № 377 від 17.09.2009 на загальну суму 17 464,00 грн., в тому числі ПДВ 2 910,67грн., № 485 від 13.11.2009 на загальну суму -15 836,00грн., в тому числі ПДВ 2 639,33грн., № 112 від 03.03.2010 на загальну суму -16 280,00 грн., в тому числі ПДВ 2 713,33грн., № 113 від 01.04.2010 року на загальну суму -12 580,00грн., в тому числі ПДВ 2 096,67грн., № 128 від 12.04.2010 на загальну суму -26 492,00грн., в тому числі ПДВ 4 415,33грн., № 158 від 29.04.2010 на загальну суму -13 172,00грн., в тому числі ПДВ 2 195,33грн.

Постановою слідчого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області про проведення виїмки від 08 грудня 2010 року, проведено виїмку у Позивача фінансово-господарських документів по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Абріс-Буд» за період з 01.10.07 року, проте, як вбачається з Акта Відповідача, ним досліджено податкові накладні виписані зазначеним контрагентом на 2 774, 63 грн. суми з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження); не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

На виконання господарських зобов'язань, підтвердження товарності господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договорів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству, в зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем правомірно сформовано податковий кредит на 87 606 грн. з податку на додану вартість та на 41 431 грн. з податку на прибуток та правомірно включено 14 502 318 грн. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у декларацію за І квартал 2011 року, тому, оскаржені податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Згідно із ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 11.03.2013 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Мельничук В.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Мельничук В.П.

Собків Я.М.