Ухвала суду № 30401921, 28.03.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1329/6-4642/12 Головуючий у 1 інстанції: Маліновська-Микич О.В.

Провадження № 22-ц/783/1907/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.,

за секретаря Данилик І.І.,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4. адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2012 року задоволено частково заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Накладено арешт на грошові кошти в сумі 94582 грн. 00 коп., які знаходяться на депозитному рахунку Залізничного районного суду міста Львова (р.р. 37313005000789, банк отримувача ГУДКУ у Львівській області, код банку 825014, код отримувача 26306742) та належать ОСОБА_2, жительці АДРЕСА_1

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, оскільки при постановленні зазначеної ухвали судом першої інстанції не взято до уваги роз'яснення, викладені у постанові Пленуму ВС України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» щодо ст. 151 ЦПК України.

Апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення боргу за нікчемним правочином, що не створює юридичних наслідків, а тому не можна стягувати заборгованість по нікчемному-недійсному правочину, що зумовлює відсутність підстав для забезпечення позову.

Апелянт стверджує, що кошти, які сплачені ОСОБА_2 в рахунок забезпечення іншого позову на рахунок держказначейства згідно з ч.5 ст. 79 ЦПК України є судовими витратами, необхідними для розгляду іншої справи, а тому не можна накласти арешт на кошти, що не належать ОСОБА_2, а належать державі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що грошові кошти в сумі 94582 грн. 00 коп. знаходяться на депозитному рахунку Залізничного районного суду міста Львова (р.р. 37313005000789, банк отримувача ГУДКУ у Львівській області, код банку 825014, код отримувача 26306742) та належать ОСОБА_2, жительці АДРЕСА_1 Дана обставина встановлена додатковими рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 25 жовтня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07 лютого 2013 року (а.с.37,38) і згідно ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Також, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, а саме спір за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 142560,00 грн.

Відтак, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості, а сума коштів, на яку накладено арешт є меншою за ціну позову, то колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову вжито судом підставно і вони є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду відзначає, що доводи апелянта про те, що кошти, на які накладено арешт є сумою судових витрат є помилковими, так як види судових витрат передбачено у ст. 79 ЦПК України, серед яких кошти, які вносять на депозитний рахунок суду відсутні, оскільки внесення таких коштів є вимогою норми матеріального права.

Не заслуговують на увагу також посилання апелянта на те, що кошти у сумі 94582 грн., які знаходяться на депозитному рахунку Залізничного районного суду м. Львова є коштами держави, а не ОСОБА_2 Матеріалами справи стверджується, що ці кошти вносились відповідачем на депозитний рахунок суду у зв'язку із розглядом цивільної справи № 1309/2-2396/11, а так як цей спір вже вирішено і рішення суду про відмову у позові набрало законної сили, то відповідач і надалі залишається їх власником та в будь-який час може зняти ці кошти.

Обставина можливості ОСОБА_2 в будь-який час зняття коштів із депозитного рахунку суду дає підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому та відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду було достатньо обґрунтованих підстав для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що вона не була повідомлена про розгляд заяви є безпідставними, оскільки судом не порушено вимоги ст.151 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали, постановлення ухвали з порушенням норм процесуального права є необґрунтованими і висновків суду щодо вжиття заходів забезпечення позову не спростовують.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала постановлена з дотриманням норм закону, підстави для її скасування чи постановлення нової ухвали про відмову в забезпеченні позову відсутні, а відтак, апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши ухвалу районного суду без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст. 314, ст. 315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий:

Судді: