Постанова № 30401524, 02.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р. Справа № 5019/1902/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Прокопчука С.О. - представника за довіреністю від 14.01.2013р. №113

від відповідача: Корнійчука Р.В. - представника за довіреністю від 02.01.2013р. №10

Лушпи Т.В. - представника за довіреністю від 19.07.2012р. №14

прокурора Прищепи О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс", м.Рівне

на рішення господарського суду Рівненської області

від 21.01.13 р. у справі № 5019/1902/12 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Прокурора Костопільського району Рівненської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Костопільське лісове господарство", м.Костопіль Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс", м.Рівне

про стягнення 27617 грн. 85 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.01.2013 року у справі №5019/1902/12 позовні вимоги прокурора Костопільського району Рівненської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" про стягнення 27617грн.85 коп. задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ "Західенергоресурс" на користь ДП "Костопільське лісове господарство" 27617 грн. 85 коп.

Стягнуто з ТОВ "Західенергоресурс" до Державного бюджету України 1609 грн. 50коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- жодна сторона не приступила до виконання договорів поставки нафтопродуктів;

- при виявленні зміни ціни покупець вправі відмовитись від приймання товару та його оплати, однак позивач цього не зробив та продовжував отримувати товар та оплачувати його повну вартість. ДП "Костопільське лісове господарство" було повідомлене про ціну за одиницю товару та її зміну при кожній виписці, погоджувалося з нею, оскільки приймало нафтопродукти та оплачувало їх вартість;

- після отримання та підписання додаткових угод про розірвання договорів поставки ДП "Костопільське лісове господарство" продовжує виписувати, отримувати та оплачувати нафтопродукти, що свідчить про те, що підприємство діяло не в межах договорів поставок;

- ВГСУ в своїй постанові від 23.10.2012р. у справі №5019/1611/11 спростував твердження, що поставка дизельного пального та бензинів здійснювалась в позадоговірному порядку, однак, також, не встановив факт, що дані нафтопродукти поставлялись саме за укладеними сторонами договорами поставки.

Прокурор та позивач не скористалися правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2011 року Державним підприємством "Костопільське лісове господарство" (покупець) та переможцем конкурсних торгів ТОВ "Західенергоресурс" (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів №№ 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, згідно розділу 1 яких постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує продукти нафтоперероблення рідкі (бензини марок "А-80" та "А-95", а також дизельне паливо), кількість яких визначається покупцем у письмових заявках (т.1, 63-82).

Пунктами 1.3 та 1.4 договорів сторонами було погоджено ціну нафтопродуктів та загальну їх кількість, зокрема:

- за договором №113 - підлягало поставці 80000 л. бензину "А-80" ціною 620000грн.;

- за договором №114 - 80000л. бензину "А-80" ціною 620000 грн.;

- за договором №115 - 90000л. бензину "А-80" ціною 697000 грн.;

- за договором №116 - 50000л. бензину "А-95" ціною 425000 грн.;

- за договором №117 - 100000 л. бензину ДП ціною 790000 грн.;

- за договором №118 - 100000л. ДП ціною 790000 грн.;

- за договором №119 - 100000 л. ДП ціною 790000 грн.

Відповідно до п.3.1 договорів товар постачається постачальником на підставі письмової заявки покупця протягом 10 календарних днів з моменту надходження заявки.

Згідно матеріалів справи, за період з 24.02.2011 року по 21.03.2011 року ТОВ "Західенергоресурс" було здійснено поставку продуктів нафтоперероблення рідких на загальну суму 395599,85 грн., зокрема: бензину А-76/А-80 у кількості 20000 л. на суму 163324,85 грн., бензину А-95 - 5000 л. на суму 46200 грн., дизпалива - 21580 л. на суму 186075 грн., які позивачем були оплачені повністю (т.1, а.с.127-146).

21.03.2011 року сторонами укладено угоди про розірвання вказаних вище договорів поставки, у зв"язку з недотриманням цін акцептованої конкурсної пропозиції та укладених договорів (т.1, а.с.65, 68, 71, 74, 80, 83).

10.05.2011р. Контрольно-ревізійним управлінням в Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку державних закупівель на ДП "Костопільське лісове господарство", за результатами якої складено акт №17-19-06/42 (т.1, а.с.37-42).

Вказаною перевіркою встановлено, що ДП "Костопільське лісове господарство", порушуючи ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", отримало від ТОВ "Західенергоресурс" та оплатило йому бензин марок А-80, А-95 та дизельне паливо за цінами вищими, ніж передбачено пропозицією конкурсних торгів та договорами №№113-119 від 24.02.2011р., що призвело до виникнення збитків в сумі 27617,85 грн.

Державне підприємство "Костопільське лісове господарство" звернулось до ТОВ "Західенергоресурс" з претензією № 1014 від 06.05.2011р. про відшкодування завданих підприємству збитків в сумі 27617, 85 грн. Однак, товариство у своїй відповіді №282 від 31.05.2011р. на претензію відхилило повністю її вимоги.

У зв"язку з цим, ДП "Костопільське лісове господарство" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Західенергоресурс" 27617,28 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.08.2011р. у справі №5019/1611/11, залишеним без змін, постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. та Вищого господарського суду України від 23.10.2012р., відмовлено в задоволенні позову.

У своїй постанові Вищий господарський суд України, зокрема, зазначає: "Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поставка дизельного палива та бензину марок "А-80", "А-95" здійснювались в позадоговірному порядку. Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки помилковими, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, між позивачем та відповідачем укладено договори поставки нафтопродуктів №№ 113-119 від 24.02.2011р.

21.03.2011р. у зв'язку з недотриманням цін акцептованої конкурсної пропозиції та укладених договорів поставки № № 113-119 від 24.02.2010р. сторони уклали додаткові угоди від 21.03.2011р., у яких погодили розірвати зазначені договори з моменту укладення угод.

При цьому, позивачем протягом періоду з 24.02.2011р. по 21.03.2011р. була здійснена поставка нафтопродуктів, що свідчить про те, що така поставка товару здійснювалась у період дії та на підставі договорів №№ 113-119 від 24.02.2010р. Крім того, факт поставки товару за вказаними договорами підтверджується і відповідачем.

При цьому, колегія суддів відзначає, що статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами".

Крім того, у своїй постанові Вищий господарський суд України вказує, що помилковий висновок судів попередніх інстанцій відносно того, що поставка зазначеного вище товару здійснювалась відповідачем в позадоговірному порядку, не вплинув на правильність прийнятого у справі рішення.

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сума коштів, сплачена позивачем у зв'язку із збільшенням ціни за одиницю товару, не є збитками в розумінні частини другої ст. 224 та частини першої ст. 225 Господарського кодексу України. Таким чином, цілком правильним та обґрунтованим є висновок судів, що позовні вимоги Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" про стягнення на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" грошових коштів в сумі 27617, 85 грн. у якості відшкодування збитків заявлені безпідставно.

04.12.2012р. прокурор Костопільського району Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі ДП "Костопільське лісове господарство" про стягнення з ТОВ "Західенергоресурс" 27617грн.85 коп. (т.1, а.с.2-7).

Прокурор, посилаючись, зокрема, на ст.1212 ЦК України, ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", вказує, що ТОВ "Західенергоресурс", в порушення укладених сторонами договорів поставки, в період з 24.02.2011р. по 21.03.2011р. поставляло позивачу товар за цінами вищими, ніж вказано в пропозиції конкурсних торгів та укладених договорах, що призвело до безпідставного отримання ТОВ "Західенергоресурс" 27617,85 грн.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 21.01.2013 року позов задоволено (т.2, а.с.31-35).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За нормами ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містить ст.265 ГК України.

Згідно ч.5 ст.180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

За правилами ст.189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

В той же час, згідно ч.2 ст.9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, договори поставки укладено за результатами проведеної процедури закупівлі за державні кошти, а отже, внесення змін до такого договору має здійснюватись із застосуванням приписів Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Типовий договір про закупівлю затверджується Уповноваженим органом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Як зазначено в ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до пунктів 7.1 договорів поставки усі зміни та доповнення до договорів мають силу лише якщо вони укладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Матеріали справи свідчать, у встановленому порядку будь-які зміни до договорів поставки нафтопродуктів від 24.02.2011р. №№113-119, щодо ціни, сторонами у справі не вносились.

Судом встановлено, що відповідач протягом періоду з 24.02.2011р. по 21.03.2011р. поставив, а позивач прийняв та оплатив нафтопродукти за ціною та в кількості, вказаних у видаткових накладних, однак за вищими цінами за одиницю товару, ніж передбачено договорами поставки, що призвело до переплати ДП "Костопільське лісове господарство" 27617,85 грн. - різниці між цінами передбаченими договорами поставки та цінами, вказаними у видаткових накладних.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про переплату ДП"Костопільське лісове господарство" 27617,85 грн. - різниці між цінами за одиницю товару, передбаченими договорами поставки та цінами, вказаними у видаткових накладних, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 27617,85грн. безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що сторони у справі не приступили до виконання укладених ними договорів поставки нафтопродуктів, з посиланням на відсутність заявок, посилань у видаткових та податкових накладних на договори поставки, спростовуються укладеними сторонами 21.03.2011р. до кожного договору угодами про розірвання договорів поставок від 24.02.2011р. №№113-119, оскільки в них зазначено, що сторони дійшли згоди про розірвання договорів у зв"язку з недотриманням цін акцептованої конкурсної пропозиції та укладених договорів.

Саме у період з 24.02.2011р. по 21.03.2011р. (дату розірвання договорів) здійснено поставку нафтопродуктів згідно видаткових накладних, в яких вказано вищі ціни, ніж передбачено договорами.

Крім того, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, відповідач виконував передані по телефону заявки позивача на поставку нафтопродуктів, що підтверджує сам факт поставки товару до дати розірвання договорів поставки.

Відсутність у видаткових накладних посилань на договори поставки від 24.02.2011р. №№113-119 не є беззаперечним доказом того, що поставку товару здійснено не на їх виконання.

Додані до апеляційної скарги податкові накладні містять посилання на договір від 28.09.2010р., який у матеріалах справи відсутній. Як пояснили у судовому засіданні представники сторін, такий договір між позивачем та відповідачем не укладався.

Таким чином, матеріалами справи стверджується, що в період дії договорів поставки від 21.02.2011р. №№113-119 будь-яких інших договорів поставки нафтопродуктів сторонами у справі укладено не було, і саме за цими договорами відповідачем здійснено поставку нафтопродуктів в період з 24.02.2011р. по 21.03.2011р.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на законодавстві.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області 21.01.2013р. у справі №5019/1902/12 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 21.01.2013р. у справі №5019/1902/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс", м.Рівне - без задоволення.

2. Справу №5019/1902/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 6 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (35000, м.Костопіль, вул.Дубки, 2),

3 - відповідачу (33024, м.Рівне, вул.Макарова, 44а),

4 - прокурору Костопільського району (35000, м.Костопіль, вул.1-го Травня, 40),

5 - прокуратурі Рівненської області (33000, м.Рівне, вул.16 Липня, 52)

6 - в наряд.