Постанова № 30400971, 01.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа № 5019/1942/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. , суддя Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства агрофірма "Зоря ім. Плютинського" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2013 року у справі № 5019/1942/12

за позовом фермерського господарства "П'ятигірське"

до приватного акціонерного товариства агрофірма "Зоря ім. Плютинського"

про стягнення в сумі 96 198 грн. 06 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Дацюк Н.О.;

відповідача - не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "П’ятигірське" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства агрофірми "Зоря імені Плютинського" про стягнення 96198,06 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.02.2013 року (суддя Мамченко Ю.А.) вказаний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з приватного акціонерного товариства агрофірми "Зоря імені Плютинського" на користь фермерського господарства "П’ятигірське" 85950,00 грн. основного боргу, 275,51 грн. 3% річних, 1377,55 грн. пені, 6595,00 штрафу за порушення строків оплати та судового збору в сумі 1924,12 грн. В решті вимог відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що на виконання умов договору № П-ФГ-27/09/12-2 від 27.09.2012 року, позивачем надано відповідачу послуги на суму 85950,00 грн., натомість останній свої зобов'язання по оплаті таких послуг не виконав, у зв’язку з чим утворилась заборгованість на вказану суму. Крім того, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України суд зменшив розмір застосованого позивачем штрафу до 6595,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство агрофірма "Зоря імені Плютинського" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2013 року в частині стягнення штрафу у сумі 6595,00 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

Апелянт зокрема зазначає, що судом неправомірно не враховано, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, та прострочення виконання зобов'язання не є довготерміновим.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зокрема зазначає, що відповідно до умов договору замовник не сплатив виконавцю повну вартість послуг, тому останнім було нараховано штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми. Також вказує на безпідставність посилань відповідача щодо неврахування судом тривалості часу прострочення виконання зобов’язань, оскільки законодавець не ставить в залежність право кредитора на нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов’язання від строку такого виконання.

Представник апелянта подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даного клопотання та приймає до уваги те, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Господарське процесуальне законодавство України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь - яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, у підтвердження зазначених у поданому представником апелянта клопотанні не було надано жодного доказу щодо його участі в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Колегією суддів встановлено, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції від 05.02.2013 року в частині стягнення штрафу, однак враховуючи приписи ч. 2 ст. 101 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2013 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.09.2012 року фермерське господарство "П’ятигірське" (далі - виконавець) та приватне акціонерне товариство "Зоря імені Плютинського"(далі - замовник) уклали договір № П-ФГ-27/09/12-2 за умовами якого виконавець надає замовнику послуги із збирання сільськогосподарських культур на силос сільськогосподарською технікою, на земельних угіддях замовника, а замовник приймає та оплачує виконавцю вказані послуги, виходячи з обсягу наданих послуг на умовах даного договору.( далі - договір)( а.с.9-10 )

Пунктом 2.3.1 договору передбачено, що виконавець зобов’язується надати послуги комбайном на визначених площах, згідно вказівок замовника у встановлений договором термін.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість послуг наданих виконавцем згідно договору складає 450,00 грн. з ПДВ за 1 га. зібраного урожаю.

Згідно з п. 8.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і укладається на термін, необхідний для реалізації його предмету і діє до завершення розрахунків між сторонами.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем надано послуги відповідачу на суму 85950,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом здачі - приймання робіт від 25.10.2012 року.( а.с. 11). Вказаний акт є належним та допустимим доказом виконання позивачем робіт, оскільки передбачений п. 3.6 договору.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порядок та строк оплати послуг визначений сторонами в п. 4.2 договору.

За змістом п. 4.2 договору, розрахунок за виконанні роботи проводиться протягом

3-ох банківських днів з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг.

Враховуючи те, що акт здачі - приймання робіт, передбачений п. 4.2 договору підписаний уповноваженими представниками сторін 25.10.2012 року, відповідач зобов’язаний був здійснити розрахунок за надані послуги до 28.10.2012 року.

Однак, колегією суддів встановлено, що відповідач свої зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, внаслідок чого допустив прострочення його виконання.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов’язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов’язання.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення з приватного акціонерного товариства агрофірма "Зоря імені Плютинського" основного боргу в сумі 85950,00 грн.обгрунтована, законна та правомірно задоволена господарським судом Рівненської області.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту п. 5.3 договору, у випадку якщо замовник не сплатить виконавцю повну вартість послуг наданих виконавцем, то виконавець має право стягнути з замовника штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми. Крім того, за несвоєчасну оплату наданих послуг виконавець має право нарахувати замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Колегія суду наголошує на тому, що ч. 2 ст. 231 ГК України, передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

У зв'язку з вищенаведеним, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання на підставі п. 5.3 договору здійснено нарахування 10% штрафу у розмірі 8595,00 грн. та пені в сумі 1377,55 грн. за період з 29.10.2012 року по 06.12.2012 року.

Колегією суддів встановлено, що розрахунки пені та штрафу є арифметично вірними та проведеними у відповідності до положень п. 5.3 договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". При цьому, позивачем дотримано вимоги ч. 6 ст.232 ГК України щодо строку нарахування штрафних санкцій.

Розглядаючи вимогу в частині стягнення штрафу, суд першої інстанції скористався своїм правом наданим ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України та зменшив його розмір до 6595,00 грн.

Поряд з тим, у апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство агрофірма "Зоря імені Плютинського" як на підставу скасування рішення місцевого господарського суду від 05.02.2013 року в частині стягнення штрафу посилається на те, що судом неправомірно не враховано, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, та прострочення виконання зобов'язання не є довготерміновим. Колегія суддів відхиляє вказані твердження апелянта, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи майновий стан боржника, період прострочення виконання зобов’язання, задоволення позовної вимоги щодо стягнення пені, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо правомірної реалізації судом першої інстанції свого права на зменшення неустойки у виді штрафу.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 275,51 грн., колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за період з 29.10.2012 року по 06.12.2012 року, апеляційний суд дійшов висновку, що даний розрахунок арифметично вірний, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить положенням договору, а відтак правомірно задоволений судом першої інстанції в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не може бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2013 р. у справі № 5019/1942/12 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства агрофірма "Зоря ім. Плютинського" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу № 5019/1942/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Демидюк О.О.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2-3 - сторонам,

4 - в наряд.