Постанова № 30399747, 02.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2179/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.,

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Крижановської Л.В.

представника позивача (за довіреністю) Ткача О.Д.

представника відповідача(за довіреністю) Куліша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Любашівський елеватор» до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 16.11.2012 р. №0000512200, №0000522200.

В обґрунтування своєї правової позиції він зазначив, що наведені в Акті перевірки висновки податкового органу є хибними, не грунтуються на законі та не відповідають дійсності.

По перше: право товариства на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, а також на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, згідно отриманих від ПП «Одеська будівельна компанія» первинних документів бухгалтерського і податкового обліку, у відповідності положень п.

44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198 ПК України, залежить від фактичного здійснення товариством господарських операцій у відносинах із контрагентом. Вказана правова позиція знаходить своє підтвердження у Листі ВАСУ №742/11/13-11 від 02.06.2011 р.

Отриманий товариством Акт перевірки Любашівської МДПІ не містить відомостей про відсутність реального здійснення товариством у відносинах з ПП «Одеська будівельна компанія» низки господарських операцій, що складають предмет укладених договорів підряду, які було виконано сторонами у повному обсязі належним чином.

Усі первинні документи бухгалтерського обліку, складені товариством у відносинах із контрагентом ПП «Одеська будівельна компанія», містять усі обов'язкові реквізити, передбачені положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Реальність здійснення товариством у відносинах з ПП «Одеська будівельна компанія» господарських операцій за договорами підряду посадовими особами Любашівської МДПІ в Акті перевірки не досліджувалася, та відповідачем не спростовується.

По друге: чинне законодавство України у галузі оподаткування не пов'язує право платника податків на формування власних витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також права на віднесення до складу податкового кредиту сум, згідно отриманих від постачальників товарів/робіт/послуг належним чином оформлених податкових накладних, із дотриманням сторонніми контрагентами платника власної податкової дисципліни, декларуванням та належною сплатою такими контрагентами податків.

Згідно положень ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як визначено у п. 36.5 ст. 36, п. 37.2 ст. 37 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс пов'язує сплату ним податку.

Наведені норми законів свідчать про те, що якщо контрагент ПрАТ «Любашівський елеватор» - ПП «Одеська будівельна компанія» не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон також не пов'язує моменту виникнення у платника податкового обов'язку, із фактом порушення по відношенню до кого-небудь з посадових осіб контрагентів такого платника провадження у кримінальній справі, за умови, якщо платник особисто не допустив якого-небудь порушення положень законодавства у галузі оподаткування.

Жодних порушень, які би призвели до несплати, ненадходження, неотримання сум податків державним бюджетом України, або безпідставного формування податкової вигоди товариством у відношеннях з ПП «Одеська будівельна компанія», не було допущено.

Любашівською МДПІ в Акті перевірки не заперечується факт реального здійснення господарських операцій (ремонтних та монтажних робіт) ПП «Одеська будівельна компанія» на користь ПрАТ «Любашівський елеватор», та не спростовується зв'язок наявних результатів (змонтована система опалення будівлі адміністративного корпусу товариства) від здійснення вказаних господарських операцій із господарською діяльністю платника.

До того ж, саме твердження посадових осіб МДПІ з Акту перевірки (абз. 7 стор.7) про те, що «ПП «Одеська будівельна компанія» не задекларовано своїх податкових зобов'язань, з причини незаконності своєї господарської діяльності спростовується відомостями з цього ж Акту перевірки про те, що «між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом ПрАТ «Любашівський елеватор» та ПП «Одеська будівельна компанія» за серпень-жовтень 2009 року розбіжності відсутні» (абз. 2 стор. 7).

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив скасувати податкові повідомлення рішення від 16.11.2012 р. №0000512200, №0000522200.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти поданого адміністративного позову та в обгрунтовання своєї правової позиції надав суду письмові заперечення, в яких зазначив наступне.

Любашівська МДПІ вважає твердження ПрАТ «Любашівський елеватор» безпідставними.

По-перше: згідно бази даних ДПС «Облік платників», ПП «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 34319643) знаходиться на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС з 30.03.2006р. юридична адреса: 65045, м. Одеса, вул.Новосельського, 106. Директором є ОСОБА_4 (ПН НОМЕР_1). Основний вид діяльності підприємства: 45.21.1 - будівництво будівель. На теперішній час стан платника - « 7» «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей». Свідоцтво платника ПДВ № 100246651 від 02.10.2009 анульовано 04.03.2012р.

УПМ ДПС в Одеської області ДПС надав до Любашівської МДПІ Одеської області ДПС постанову про порушення кримінальної справи № 201201100058, прийняття її до свого провадження від 13 лютого 2012 року стосовно директора ПП «Одеська будівельна компанія» ОСОБА_4 за ознаками злочину передбаченого ст.27 ч.3 та ст. 205 ч.2 Кримінального кодексу України.

По-друге: як зазначено у протоколі допиту підозрюваного в скоєнні злочину ОСОБА_4 від 13.02.2012р., складеного старшим слідчим СВ ПМ ДПС в Одеській області, лейтенантом податкової міліції Вдовиченко Д.М., приблизно весною 2007 року ОСОБА_4 познайомився з колом осіб, які посприяли створенню підприємства ПП «Одеська будівельна Компанія» та призначили його її засновником, директором та головним бухгалтером. У приватного нотаріуса та в інших установах ОСОБА_4, не читаючи, підписав всі документи стосовно заснування даного підприємства.

Громадянин ОСОБА_4 під час допиту стверджував, що особистого підпису та печатки підприємства на податкових деклараціях не ставив, грошових коштів в установах банку як посадова особа не отримував та нікого на це не уповноважував, печатку підприємства не отримував, в органах ДПС не був, немав ніякого уявлення, що входить до обов'язків директора підприємства, ніяких первинних документів стосовно діяльності ПП «Одеська будівельна компанія» не оформляв, ні з якими суб'єктами господарювання не співпрацював, послуг не надавав, товарів не поставляв, грошових коштів не перераховував, складські приміщення не орендував та не виконував функції директора підприємства. Також ОСОБА_4 особисто заявив, що не має відповідної освіти та навиків роботи щодо керування підприємницькою діяльністю.

По-третє: посадовими особами Любашівської МДПІ перевірено наступні документи:

- договір підряду на ремонтні та монтажні роботи від 27 липня 2009 року №б/н, рахунок-фактура від 03.08.2009 року №64 на виконання робіт на суму 8410,20грн. в т.ч ПДВ -1401,70грн., Акт про виконання робіт від 07.08.2009 року №б/н, специфікація робіт від 27.07.2009 року, податкова накладна №1692 від 05.08.2009 року.

- договір підряду на ремонтні та монтажні роботи від 03 серпня 2009 року №б/н, рахунок-фактура від 17 серпня 2009 року №68 на виконання робіт на суму 16083,30грн. в т.ч ПДВ -2680,55грн., Акт про виконання робіт від 17.08.2009 року №б/н, - специфікація робіт від 03.08.2009 року, податкова накладна №1845 від 17.08.2009 року.

- договір підряду на ремонтні та монтажні роботи від 07 вересня 2009 року №б/н, схема на розробку робочого проекту зовнішніх мереж теплопостачання від 07.09.2009 року, Акт про виконання робіт від 17.08.2009 року №б/н, податкова накладна №1925 від 14.09.2009 року.

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року, Акт приймання виконаних робіт №1 за жовтень 2009 року, податкова накладна №2239 від 16.10.2009 року на суму 43482,00грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 7247,00грн.

Згідно вимог договорів підряду від 27.07.2009 року №б/н, від 03.08.2009р. №б/н, 07.09.2009 року №б/н, суб'єкт господарювання ПП «Одеська будівельна компанія» зобов'язується провести монтажні роботи ПрАТ «Любашівськму елеватору» за власний ризик підрядчика, роботи виконуються із матеріали замовника.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV, із змінами і доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо і це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Оскільки директор ПП «Одеська будівельна компанія» ОСОБА_4 не був відповідальною особою за здійснення господарської операції, та підпис на податковій накладній не дає змоги ідентифікувати особу, що її підписувала, відповідно, накладні, видані ПП «Одеська будівельна компанія» складені з грубим порушенням приписів Закону України №996, тому вони не можуть вважатися первинними документами і бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку.

В порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), тоді , як підприємство включало в свій податковий кредит податкові накладні, які не можуть вважатися розрахунковим та звітним документом.

Крім того, перевіркою повноти визначення валових витрат за період 2009 рік встановлено їх завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за 2009 рік в сумі 64278,5грн.

Перевірка відображених показників здійснена на підставі договорів підряду, рахунків, податкових накладних, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, розрахунків послуг, банківські виписки та встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за 2009 рік в сумі 64278,50грн. в порушення п.п.5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в якому вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки посадові особи податкового органу діяли в межах наданих податковим органом повноважень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі підставі наказу від 23.10.2012 р. №623, виданого Любашівською МДПІ, Лабунським І. М., начальником відділу податкового контролю юридичних осіб, радником

податкової служби 3 рангу, на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 ПК

України проведена позапланова невиїзна перевірка ВАТ «Любашівський елеватор» з питань правомірності взаємовідносин з контрагентом «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ (34319643) за період з 01.08.2009 р. по 31.10.2009 р.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За результатами перевірки було складено акт № 712/2200/00955153 від 06.11.2012 р. яким встановлено порушення:

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15536,25грн., в тому числі за серпень місяць 2009 року в сумі 4082,25 грн., вересень місяць 2009 року в сумі 4207,00 грн. та жовтень місяць 2009 року в сумі 7247,00 грн.;

- п.п. 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання податку на прибуток в розмірі 19420,00грн., в тому числі 3 квартал 2009 року в сумі 10361,00грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 9058,0грн. (а/с.10-20).

На підставі акту перевірки від 06.11.2012 р. № 712/2200/00955153 Любашівською МДПІ Одеської області ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення 16.11.2012 р. №0000512200 та № 0000522200 (а/с. 8-9).

Не погоджуючись із висновками посадових осіб Любашівської МДПІ, позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення - рішення від 16.11.2012 р. №0000512200, №0000522200 до ДПС в Одеській області.

За результатом розгляду зазначеної скарги ДПС в Одеській області 25 грудня 2012 р. в адресу ПрАТ «Любашівський елеватор» надійшов примірник Рішення про результати розгляду первинної скарги вих. №34181/10/102007 від 20.12.2012р., яким оскаржувані рішення Любашівської МДПІ було залишено без змін.

Зазначено стало підставою для звернення зі скаргою до ДПС України.

За результатом розгляду ДПС України скарги позивача, 05 березня 2013 р. в адресу ПрАТ «Любашівський елеватор» надійшов примірник Рішення про результати розгляду скарги вих. №3152/6/10-2115 від 28.02.2013 p., яким оскаржувані рішення Любашівської МДПІ було залишено без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків податкових повідомлень рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ВАТ «Любашівський елеватор» було укладено договір підряду на ремонтні та монтажні роботи від 27 липня 2009 року №б/н, договір підряду на ремонтні та монтажні роботи від 03 серпня 2009 року №б/н, договір підряду на ремонтні та монтажні роботи від 03 серпня 2009 року №б/н, суб'єкт господарювання ПП «Одеська будівельна компанія» зобов'язується провести монтажні роботи ПрАТ «Любашівський елеватор» за власний ризик підрядника, роботи виконуються із матеріалів замовника.

В судовому засіданні встановлено, що виконання вказаних договорів у бухгалтерському обліку ПрАТ «Любашівський елеватор» відображено наступними документами по виконанню ремонтних та монтажних робіт:

- договір підряду на ремонтні та монтажні роботи від 27 липня 2009 року №б/н, рахунок-фактура від 03.08.2009 року №64 на виконання робіт на суму 8410,20грн. в т.ч ПДВ -1401,70грн., Акт про виконання робіт від 07.08.2009 року №б/н, специфікація робіт від 27.07.2009 року, податкова накладна №1692 від 05.08.2009 року.

- договір підряду на ремонтні та монтажні роботи від 03 серпня 2009 року №б/н, рахунок-фактура від 17 серпня 2009 року №68 на виконання робіт на суму 16083,30грн. в т.ч ПДВ -2680,55грн., Акт про виконання робіт від 17.08.2009 року №б/н, - специфікація робіт від 03.08.2009 року, податкова накладна №1845 від 17.08.2009 року.

- договір підряду на ремонтні та монтажні роботи від 07 вересня 2009 року №б/н, схема на розробку робочого проекту зовнішніх мереж теплопостачання від 07.09.2009 року, Акт про виконання робіт від 17.08.2009 року №б/н, податкова накладна №1925 від 14.09.2009 року.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПП «Одеська будівельна компанія» на загальну суму 15 536, 25 грн. відображено у реєстрі отриманих податкових накладних ПрАТ «Любашівський елеватор» відповідно даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ у наступних податкових періодах: у серпні 2009 року в сумі 4082, 25 грн., у вересні 2009 року в сумі 4207, 00 грн. та у жовтні 2009 року в сумі 7247, 00 грн.

Згідно бази даних ДПС «Облік платників», ПП «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 34319643) знаходиться на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС з 30.03.2006р., юридична адреса: 65045, м. Одеса, вул.Новоселівського, 106. Директором є ОСОБА_4 (ПН НОМЕР_1). Основний вид діяльності підприємства: 45.21.1 - будівництво будівель. На теперішній час стан платника - « 7» «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей». Свідоцтво платника ПДВ № 100246651 від 02.10.2009 анульовано 04.03.2012р.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача надав суду копію протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 13.02.2012 р., з якого вбачається, що приблизно весною 2007 року гр-н ОСОБА_4 познайомився з колом осіб, які посприяли створенню підприємства ПП «Одеська будівельна Компанія» та призначили його її засновником, директором та головним бухгалтером. У приватного нотаріуса та в інших установах ОСОБА_4, не читаючи, підписав всі документи стосовно заснування даного підприємства.

Крім того, ОСОБА_4 під час допиту стверджував, що особистого підпису та печатки підприємства на податкових деклараціях не ставив, грошових коштів в установах банку як посадова особа не отримував та нікого на це не уповноважував, печатку підприємства не отримував, в органах ДПС не був, немав ніякого уявлення, що входить до обов'язків директора підприємства, ніяких первинних документів стосовно діяльності ПП «Одеська будівельна компанія» не оформляв, ні з якими суб'єктами господарювання не співпрацював, послуг не надавав, товарів не поставляв, грошових коштів не перераховував, складські приміщення не орендував та не виконував функції директора підприємства. Також ОСОБА_4 особисто заявив, що не має відповідної освіти та навиків роботи щодо керування підприємницькою діяльністю.

Отже, директор ПП «Одеська будівельна Компанія» ОСОБА_4 не вчиняв дії, які передбачені приписами чинного законодавства України для організації належного контролю за діяльністю підприємства, крім того він не здійснював безпосередні обов'язки керівника підприємства ПП «Одеська будівельна Компанія», на ряду з іншим, це право підпису.

В ході офіційного з'ясування по справі суд прийшов до висновку про правомірність прийнятого податковим органом рішення з огляду на наступне.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансова звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового облік). Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю га впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Суд дослідивши в судовому засіданні письмові докази, надані позивачем в підтвердження господарської операції, не приймає данні докази як належні з огляду на наступне.

Позивачем були укладені договори підряду від 27.07.2009 року, від 03.08.2009 року, предметом яких є ремонтні та монтажні роботи, згідно із специфікаціями. Відповідно до п. 4.1 вказаних договорів, роботи виконувались із матеріалів Замовника (ВАТ «Любашівський елеватор»).

При цьому в судовому засіданні позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував придбання необхідних матеріалів, їх перевезення , оприбуткування та передачу таких матеріалів підряднику (ПП «Одеська будівельна компанія»).

Крім того, в судовому засіданні представником позивача не надано жодних пояснень на яких саме об'єктах проводились ремонтні роботи. як вони відображені в бухгалтерському обліку підприємства.

В свою чергу, суд звертає увагу на «Роз'яснення щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-кб (місячна) «Звіт про виконання будівельних робіт» Державної служби статистики України від 28.11.2012 р. № 18/1-12/4, з якого вбачається наступне.

Розділ 1 «Обсяг виконаних робіт» відображає інформацію щодо обсягів будівельних робіт, виконаних власними силами юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємств) за укладеними договорами підряду (у тому числі з фізичними особами) у звітному місяці, та уточнені дані за попередній місяць.

Обсяг будівельних робіт уключає вартість будівельних, монтажних та інших робіт, які виконані під час нового будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, капітального та поточного ремонту будівель, споруд, технічного переоснащення підприємств.

Обсяг будівельних робіт уключає вартість матеріалів замовника (у тому числі наданих на давальницьких умовах) за фактичною вартістю їх придбання.

Обсяг будівельних робіт відображає лише вартість робіт з монтажу устатковання, без урахування вартості його придбання, за винятком обладнання, що забезпечує функціонування будівель: внутрішнього водопроводу, каналізації, опалення, газопостачання, вентиляції та кондиціювання повітря (уключаючи вартість опалювальних котлів, радіаторів, калориферів, бойлерів та інших санітарно-технічних виробів, кондиціонерів та іншого обладнання), а також інших внутрішніх трубопроводів.

Відображена у звіті вартість обсягів виконаних будівельних робіт ґрунтується на даних первинного обліку без ПДВ.

Розділ 2 «Обсяг реалізованих робіт» уміщує інформацію про обсяги реалізованих будівельних робіт, які визначені за вартістю їх виконання за договорами підряду, відповідно до оформлених, як підстава для розрахунків із замовниками, формах первинного обліку (незалежно від надходження платежів).

Обсяг реалізованих будівельних робіт уключає вартість реалізованих будівельних і монтажних робіт, які виконані під час нового будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення підприємств і ремонту будівель і споруд.

Обсяг реалізованих будівельних робіт не включає зворотні суми, надані замовником від розбирання матеріалів, виробів і конструкцій, авансову плату й вартість матеріалів, утримані з вартості будівельних робіт, виконані за договорами підряду, а також не включає вартість будівельних робіт для власних потреб підприємства (капітальний ремонт власних приміщень тощо).

У разі залучення підприємством (підрядником) іншого підприємства (субпідрядника) до виконання будівельного договору рядок 02 вміщує інформацію відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Мінфіну від 28.04.2001 № 205, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2001 за № 433/5624 (зі змінами), про загальний обсяг реалізованих будівельних робіт, уключаючи обсяг робіт субпідрядника.

З урахуванням викладених обставин суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні не підтверджено реальне здійснення господарських операцій за вказаними договорами, оскільки позивачем не надано доказів про відображення ремонтних і монтажних робіт на об'єктах позивача.

Крім того, позивачем також було укладено договір підряду від 07.09.2009 року з ПП «Одеська будівельна компанія», предметом якого є ремонтні та монтажні роботи теплової мережі.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що вказаний вид робіт може виконуватись організацією, яка має ліцензію на здійснення таких робіт.

Із досліджених письмових доказів, зокрема, ліцензії № 475710 серії АВ (а/с.46) вбачається, що вона видана ПП «Одеська будівельна компанія» 25.09.2009 року, тобто після підписання договору підряду.

Господарський договір є правовою формою господарських зв'язків, тобто тих відносин, які формуються між суб'єктами господарювання з приводу руху матеріальних благ, незалежно від того, чи перебувають їх учасники у відносинах диспозитивності або субординації.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридична особа набуває обов'язки і реалізує свої права за допомогою своїх органів, що діють відповідно до статуту (установчими документами). Ця заїжджена фраза на практиці означає, що юридична особа - суб'єкт господарювання стає зобов'язаним за договором за умови, що від імені цієї юридичної особи договір підписаний уповноваженим органом. У зв'язку з чим за доцільне буде у процесі укладання господарського договору:

- для визначення органу, уповноваженого укласти господарський договір, необхідно запросити і вивчити статут контрагента - суб'єкта господарювання;

- у разі якщо статутом підприємства орган, уповноважений укласти господарський договір, визначений як керівник виконавчого органу, необхідно отримати у Державного реєстратора витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, що містить відомості про те, хто (яка особа) зареєстрований як керівника суб'єкта господарювання, яке особа наділена правом підпису від імені суб'єкта господарювання, а також відомості про обмеження повноважень такої особи. Тільки особа, зазначена у витягу з реєстру, має підписати договір від імені юридичної особи. В іншому випадку необхідно вимагати від підписантів належним чином оформленого доручення. При наявності зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій обмежень повноважень особи, яка має право представляти інтереси юридичної особи без довіреності, необхідно вимагати від контрагента виконання процедур, передбачених статутом такого підприємства, а також надання завірених копій рішення про укладення відповідної угоди, прийнятого компетентним органом такого підприємства. Таке рішення може містити відомості про те, хто уповноважений укласти відповідний договір від імені юридичної особи (це не обов'язково буде директор). При відсутності в рішенні компетентного органу вказівки на особу, уповноважену підписати договір від імені підприємства, це право реалізує керівник виконавчого органу.

Як встановлено судом, а саме: зі слів позивача, усі документи по спірним господарським операціям (договори, акти - виконаних робіт та інші) передавались ОСОБА_7 однак, документів які б вказували на повноваження зазначеної особи у позивача відсутні, тоді як, така особа повинна мати довіреність або інший документ, встановлений законом.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на конкретно визначений перелік ремонтних та монтажних робіт та місце їх здійснення; визначення матеріалів які були використані на виконання визначених у договорі обсягів робіт.

Крім того, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, до невід'ємної складової частини підприємницької діяльності відноситься чинник «власний ризик», який діє під час виконання договірних зобов'язань для усіх учасників господарського обороту.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Отже, суд дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази приходить до висновку, що укладені договори суперечать приписам закону, однак, обов'язок щодо з'ясування всіх вищевказаних обставин покладається на підприємство, оскільки свою діяльність він здійснює на «власний ризик».

Отже, відповідачем було доведено законність його дій з приводу прийняття за наслідками перевірки оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були винесені відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому вони є законним і не підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2013 року.