Ухвала суду № 30399366, 26.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2585/12/0170/11

26.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим ( Москаленко С.А. ) від 25.09.12 у справі № 2а-2585/12/0170/11

за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Морской уголок" (вул. Набережна, 6,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.12 адміністративний позов - задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 20.02.2012.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

У судове засідання 26.03.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що з 10.01.12. до 06.02.12. на підставі наказу № 779 від 30.12.11 та направлень від 10.01.11. № 7/23, № 8, № 9/17 та № 10 відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Санаторій «Морской уголок» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 до 30.09.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 до 30.09.11 відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 118/23/24410211 від 13.02.2012.

У зв'язку із виявленими у ході перевірки порушеннями 20 лютого 2012 р. ДПІ у м. Алушті АРК винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000892301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік в розмірі 192 498,00 грн. та за 1 кв. 2011р. - в сумі 220 223,00 грн.(а.с.107, т.1); № 0000852301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 351 712,00 грн.(а.с.109, т.1.); № 0000822301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 304382,75грн. в тому числі за основним платежем у розмірі 252 002,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 52 380,75 грн. (а.с.111, т.1); № 0000181701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25639,40грн., в тому числі за основним платежем у сумі 20 103,51 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5 535,89 грн.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011р.) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон 334) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України (щодо доходів та витрати глава ІІІ ПК України застосовується з 01.04.2011р.) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Санаторій «Морской уголок» (орендодавець) та ПП «Алькоркримюгінвест» (орендар) укладено договір оренди № 23 від 19.05.2011р., за умовами якого ТОВ «Санаторій «Морской уголок» передає ПП «Алькоркримюгінвест» у тимчасове платне користування приміщення їдальні площею 542 м кв. Розмір щомісячної плати - 15 000 грн.; згідно із договором орендар зобов'язується надати послуги з харчування відпочиваючим по пільговим, узгодженим з орендарем цінам (а.с.114-117, т. ІІ).

Відповідно до податкової накладної від 15.07.2010 № 20 ПП «Алькоркримюгінвест» визначило податкове зобов'язання на суму ПДВ в розмірі 21833,33 грн. зі сплаченої суми поставки в 131 000, 00 грн. (а.с. 125, т. ІІ). У підтвердження оплати послуг ПП «Алькоркримюгінвест» у матеріалах справи містяться платіжні доручення № 1678 від 21.07.10р. на суму 7545, 99 грн., № 1670 від 16.07.10р. на суму 69000,00 грн. та № 1648 від 08.07.10р. на суму 20000,00 грн., як проведені ПАТ «Укрсоцбанк» у липні 2010 року.

У висновку експертом зазначено, що операції з оплати послуг ПП «Алькоркримюгінвест» призвели до змін (у вигляді зменшення) активів «Санаторій «Морской уголок» з 01.07.2010р. до 30.09.2010р.

Також матеріали справи свідчать про наявність у ТОВ «Санаторій «Морской уголок» декількох місць для надання послуг із харчування, а тому посилання в акті перевірки про наявність у позивача усіх можливостей самостійно надавати ці послуги не можуть бути прийняті судом як доказ фіктивності укладеного договору із постачання харчування з ПП «Алькоркримюгінвест».

27.08.2010р. між ПП «ПКВ «Снабжение» та ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» укладений договір купівлі-продажу № 1, згідно із умовами якого предметом договору є купівлі товару: щебеню, морського будівельного піску; якість - згідно із паспортом якості виробника; кількість - згідно із накладними. Відповідно до розділу 2 договору ціна товару встановлюється при надходженні грошових засобів на рахунок продавця, строк сплати - за домовленістю, форма оплати - безготівкова.

Відповідно до рахунку фактури № СФ-00002 від 30.08.10р. та видаткової накладної від 06.09.2010р. ПП «ПКВ «Снабжение» відвантажило ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» щебень в кількості 670 т. на суму 99 997, 50 грн. (у т.ч. ПДВ 16 666, 25 грн.)

Згідно наданого платіжного доручення № 1772 від 30.08.10р. ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» сплачено та ПАТ «Укрсоцбанк» проведено оплату 99 997, 50 грн. за щебінь за рахунком № 2 від 30.08.10р.

Експертом у висновку зазначається, що у журналах-ордерах по рахунку 6312 «Розрахунки з постачання послуг» та по рахунку 6313 «Розрахунки з постачальниками інших матеріалів» «Санаторій «Морской уголок» за період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р. операції з оплати щебеню та операції з оприбуткування від ПП «ПКВ «Снабжение» відображені на загальну суму 99 997, 50 грн.

Відповідно до акту від 07.09.2010р. КРП «Протизсувне управління» необхідно виконати відновлювальний ремонт пляж утримуючих споруд та ремонт підпитку пляжу щебенем. За актом списання № Сп-Т-32 від 30.09.10р. щебінь у кількості 670т. використаний на підсипку пляжу.

Щодо висновків акту перевірки про нікчемність договору № 1 від 27.08.2010р. між ПП «ПКВ Снабжение» та ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає, що предметом договору не є постачання товару, а лише його купівля-продаж, що виключає необхідність поставки товару покупцю. Більш того, до матеріалів справи доданий договір, укладений між ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» та ПП ОСОБА_5, згідно із умовами якого орендатор (ЗАТ «Санаторій «Морской уголок») отримує у користування автомобіль марки ГАЗ, модель - 2752-104, тип - вантажний фургон; об'єкт оренди передається для використання у комерційній діяльності.

Отже, позивач мав можливість самостійно перевозити куплений щебінь, у зв'язку із чим не оформляв товарно-транспортні накладні. Відтак, висновки відповідача щодо фіктивності правочину із ПП «ПКВ Снабжение» на суму 83 331, 25 грн. не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно із договором від 27.05.2011р., укладеного між ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» та ТОВ «Тірус», останній зобов'язується постачати комплексне харчування для відпочиваючих на території санаторного комплексу замовника із залученням третіх осіб - ТОВ «Успех» (виконавець), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в строки та порядку, передбачені договором (а.с. 167-170, т. І).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору уся продукція приготовляється у приміщенні, що орендується, та на обладнанні виконавця. Продукція постачальника виготовляється на підставі затверджених асортиментного переліку згідно із санітарними та технологічними нормами; відпочиваючим надається комплексне харчування відповідно до затвердженого меню.

Згідно із розділом 2 договору вартість однієї одиниці харчування на момент підписання договору складає 70 грн. (в т.ч. ПДВ - 11,67 грн.). Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахунку.

До матеріалів справи надані акти прийму-передачі комплексного харчування за період з 01.06.2011р. до 30.09.2011р., згідно із якими ТОВ «Тірус» поставлені ТОВ «Санаторій «Морской уголок» комплексне харчування у кількості 17 127 одиниць на загальну суму 1 199 210, 00 грн. ( з них ПДВ - 199 868, 34 грн.). Відповідно до актів від 20.09.2011р. поставлено продуктів на суму 174 830,00 грн., від 30.09.2011р. - на суму 102 340, 00 грн., від 30.06.2011р. - на суму 251 350,00 грн., від 31.07.2011р. - на суму 333 380,00 грн. та відповідно до акту від 30.08.2011р. - на суму 337 310,00 грн. (а.с.171-190, т. І, а.с. 1-99, т. ІІ).

Відповідно до висновку експерта у журналах-ордерах по рахунку 631 «Розрахунко із вітчизняними постачальниками» «Санаторій «Морской уголок» за період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р. операції з оплати послуг з харчування від ТОВ «Тірус» відображені на загальну суму 1 199 210, 00 грн.

Тобто операції з надання послуг від ТОВ «Тірус» призвели до змін (у вигляді зменшення) активів «Санаторій «Морской уголок» за період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р.

Вищевикладене свідчить про фактичне надання послуг із постачання комплексного харчування ТОВ «Тірус» за договором із ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» від 27.05.2011р. та оплату цих послуг в сумі 1 199 210,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199 868, 32 грн.).

У висновку експерт також зазначає, що досліджені в процесі експертизи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують зміни в активах позивача та фактичність господарських операцій з ТОВ «Тірус» на суму 1 199 210,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199 868, 32 грн.), ПП «Алькоркримюгінвест» на суму 131 000, 00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 21 833,33 грн.) та ПП «ПКВ «Снабжение» на суму 99 997,50 грн. ( у т.ч. ПДВ - 16 666,25 грн.)

Висновком експерта не підтверджується висновок акту перевірки ДПІ у м. Алушті АРК щодо завищення позивачем валових витрат з придбання послуг з харчування у ПП «Алькоркримюгінвест» на суму 109 166,67 грн., щебеню у ПП «ПКВ «Снабжение» на суму 83 331, 25 грн., комплексного харчування у ТОВ «Тірус» на суму 999 341, 66 грн.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на порушення позивачем вимог ч.1,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст.228 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування валових витрат або податкового кредиту з ПДВ.

Позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ в м. Алушті від 04.10.2011р. №0001991501 визначено суму завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 529 726,00 грн., а також податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2011р. № 0002001501 ТОВ «Санаторій «Морской уголок» нараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 121 837 грн. (а.с. 123-128, т. ІІ).

Підставою для прийняття відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення є та обставина, що позивачем до складу валових витрат за 2-й квартал 2011року були включені витрати минулих податкових періодів, тобто саме ті обставини, за яких відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат за цей період у сумі 529 726,00 грн. за актом перевірки №118/23/24410211 від 13.02.2012р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення № 0000852301 від 20.02.12р.

Відтак, фактично відповідач двічі зменшив позивачу від'ємне значення податку на прибуток на нарахував відповідний податок за тих самих підстав.

Такі дії є протиправними, оскільки Податковим кодексом України не передбачено право податкового органу двійчи зменшувати від'ємне значення або нараховувати податкове зобов'язання за одними і тими же господарськими операціями та з тих самих підстав.

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 08.12.2011р. у справі №2а-12392/11/0170/5 визнані протиправними та скасовані податкові повідомленням-рішенні Державної податкової інспекції в м. Алушті від 04.10.2011р. №0001991501 та від 06.10.2011р. № 0002001501. Згідно із даними програми «Діловодства адміністративних судів» рішенням суду апеляційної інстанції зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін, а відтак набрала законної сили.

Отже, адміністративним судом у справі № 2а-12392/11/0170/5 встановлено протиправність визначення завищення ТОВ «Санаторій «Морской уголок» витрат за 2 квартал 2011р. на суму 529 726 грн.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0000892301 від 20.02.2012р., в оскаржуваній частині, та податкове повідомлення-рішення № 0000852301 від 20.02.12р. про нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 351 712 ,00 грн., прийняті без врахування усіх обставин справи та з порушенням вимог податкового законодавства.

Щодо висновків акту перевірки про заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в сумі 252 002, 00 грн. судом першої інстанції встановлено наступне.

Згідно із актом перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України ТОВ «Санаторій «Морской уголок» завищено податковий кредит на суму в 238 959, 00 грн.

Податковий кредит у розмірі 238 959грн. було сформовано позивачем за господарськими операціями із ПП «Алькоркримюгінвест» за договором № 23 від 19.05.2011р. на суму 131 000,00 грн, з яких ПДВ складає 21 833, 33 грн.; ПП «ПКВ Снабжение» за договором від 27.08.2010р. на суму 99 997, 50 грн., з яких ПДВ - 16 666,25 грн.; ТОВ «Тірус» за договором від 27.05.2011р. на суму 1 199 210,00 грн., з них ПДВ - 199 868, 33 грн. Крім того, до складу податкового кредиту була віднесена сума ПДВ у розмірі 591грн., яка сплачена позивачем за огляд стоянки, який був здійснений Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства.

Також в акті перевірки позивач дійшов висновку про заниження ТОВ «Санаторій «Морской уголок» на 13 043 грн. податкових зобов'язань з ПДВ за період з липня до жовтня 2010р. та за липень, вересень 2011р. у зв'язку із коригуванням податкових зобов'язань по операціям зі зміни суми компенсації вартості послуг, наданих особам, які не були платниками податку на додану вартість на кінець звітного періоду, в якому був проведений перерахунок.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки щодо необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 238 268грн., які були сплачені в ціні наданих товарів, робіт, послуг із контрагентами ПП «Алькоркримюгінвест», ПП «ПКВ Снабжение», ТОВ «Тірус» за вищевказаними договорами.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У зв'язку із тим, що позивач не погоджується із висновки акту перевірки щодо правомірності визначення податкового кредиту у тому числі у 2010 році до спірних правовідносин повинен застосовуватись також Закон України «Про податок на додану вартість», який був чинним до 01.01.2011р. та втратив чинність у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається, у тому числі, дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Згідно із п.п 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону таким документом є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України зазначається, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У ПП «Алькоркримюгінвест» виникли податкові зобов'язання із ПДВ в сумі 21 833, 33 грн. згідно із податковою накладною № 20 від 15.07.2010р.; у ПП «ПКВ Снабжение» відповідно до податкової накладної № 00001 від 30.08.2010р. на суму 16 666,25 грн., та ТОВ «Тірус» відобразив свої податкові зобов'язання із ПДВ за господарськими операціями із позивачем податковими накладними (а.с. 100-107, 110, 125 т. ІІ)

Зазначені податкові накладні складені відповідно до вимог п. 201.1 та п. 201.2 ст. 201 ПК України та п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, відповідно до висновку експерта під час експертизи були досліджені реєстри отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Санаторій «Морской уголок» в період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р. Усі досліджені судом накладні були включені до Розділу І. Таким чином, експерт встановив, що відповідно до наданих документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Санаторій «Морской уголок» не підтверджуються висновки ДПІ у м. Алушті АРК, викладені в акті перевірки щодо визначення позивачу завищення задекларованих сум податкового кредиту на 238 368, 00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність віднесення ТОВ «Санаторій «Морской уголок» до податкового кредиту сум за податковими накладними ПП «Алькоркримюгінвест», ПП «ПКВ Снабжение» та ТОВ «Тірус», виписаними у липні, серпні 2010 року та травні-вересні 2011 року на суму 238 959, 00 грн.

На підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовуються штрафні санкції у розмірі 25 % від суми заниження податкового зобов'язання.

Згідно із п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до акту перевірки та розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки сума фінансових санкцій за нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 238 959,00 грн. складає 49 120 грн. У зв'язку із протиправністю нарахування позивачу такого податкового зобов'язання сума застосування штрафних санкцій в розмірі 49120 грн. є також протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012р. № 0000822301 підлягає скасуванню в частині нарахування основного зобов'язання в сумі 238 959,00 грн. та штрафних санкцій - в 49 120, 00 грн.

В акті перевірки встановлено, що ТОВ «Санаторій «Морской уголок» здійснено коригування податкових зобов'язань по операціям зміни суми компенсації вартості послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання. Таке коригування здійснювалось у липні 2010р. на суму ПДВ 2 393 грн., у серпні 2010р. - 1 850,00грн., у вересні 2010р. - 50 грн., у жовтні 2010 р. - 1 437 грн., за липень 2011 - 5 513 грн., у вересні 2011р. - на суму ПДВ в 1800 грн.

Відповідно до п. 192.1, 192.2 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2012р. позивачу нарахований податок на доходи фізичних осіб в сумі 20103, 51 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5 535, 89 грн. , всього на суму 25 639,40грн.

Під час перевірки ТОВ «Санаторій «Морской уголок» було встановлено, що згідно з актами закупок та видатковими касовими ордерами фізичним особам ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виплачений дохід за поставлену сільськогосподарську продукцію, без утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Так, ОСОБА_7 у липні 2010р. позивачем сплачено 19 572, 87 грн., у серпні 19 100, 50 грн., у вересні 11 286, 30 грн., всього сума в розмірі 49 959, 67 грн. Крім того, ОСОБА_4 сплачено у червні 2011р. 20000,00 грн., у липні 2011р. - 26 147, 80 грн., у серпні 2011р. - 15 185,95 грн., у вересні 2011р. - 14 470, 84 грн., а всього - 75 804, 59 грн.

Відповідно до положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідачем нарахована сума податку з доходів фізичних осіб щодо ОСОБА_7 в розмірі 7493,96 грн. та відповідно до положень Податкового кодексу України нарахований такий податок щодо ОСОБА_4 - в розмірі 12 133, 98 грн., а всього донарахованого податкового зобов'язання в сумі 19 627, 94 грн.

Відповідно до п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно із розділом IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього розділу оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Відповідно до видаткових касових ордерів ТОВ «Сангаторій «Морской уголок» з липня до вересня 2010р. було сплачено ОСОБА_7 за сільськогосподарську продукцію суму коштів в 49 959,67 грн. (а.с. 44-61, т. ІІІ). Також передачу товару оформлено закупочними актами, в яких відображено найменування продукції, її кількість та ціна; підписані акти ОСОБА_7 та зі сторони покупця - ОСОБА_9 (а.с. 62-104).

Відповідно до видаткових касових ордерів ТОВ «Сангаторій «Морской уголок» з червня до вересня 2011 р. було сплачено ОСОБА_4 за сільськогосподарську продукцію суму коштів в розмір 75 804, 59 грн. (а.с. 105-122, т. ІІІ). Також передачу товару оформлено закупочними актами, в яких відображено найменування продукції, її кількість та ціна; підписані акти ОСОБА_4 та зі сторони покупця - ОСОБА_9 (а.с. 123-171, т. ІІІ).

ОСОБА_7 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 08.12.2009р. виконавчим комітетом Алуштинської міської ради; до видів діяльності віднесено роздрібну торгівлю з лотків та на ринках. ОСОБА_7 отримано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 та зареєстровано платником єдиного податку з 08.12.2009 року відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 (а.с.139,140,143,144, т. ІІ).

ОСОБА_4 також є фізичною особою-підприємцем з 08.12.2009р. відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_3 та зареєстрована платником єдиного податку в ДПІ в м. Алушта з 10.12.2010р. згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_4 (а.с. 141,142, т. ІІ).

Відтак, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4 є платника єдиного податку, а тому не є платниками податку з доходів фізичних осіб. При виплаті зазначеним фізичним особам-підприємцям сум за придбану сільськогосподарську продукцію ТОВ «Санаторій «Морской уголок» не виступає податковим агентом та не повинно утримувати податок із доходів цих осіб.

Тобто, мова йде про неправомірність нарахування відповідачем сум податку на доходи фізичних осіб ТОВ «Санаторій «Морской уголок» в сумі 19 627,94грн., також застосування на підставі п. 119.2 ст. 119 та п. 127.1 ст. 127 ПК України штрафних санкцій в сумі 4 906,98 грн., а всього оскаржуваним рішенням неправомірно визначено грошового зобов'язання за вказаними епізодом у розмірі 24 534,92грн.

Також, за результатами перевірки позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховані податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 475, 57 грн., які не оскаржуються позивачем, та застосовані штрафні санкції в сумі 628,91 грн.

Як вбачається із акту перевірки, відповідно до авансового звіту №69 від 31.05.2011р. інженер з техніки безпеки ОСОБА_10 придбав батарейки на суму 696,00грн. До авансового звіту наданий товарний чек №12 від 13.05.2011р. який не засвідчує передачу права власності на товар від продавця покупцю, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, зокрема: прізвища, ім'я та по-батькові продавця, його ідентифікаційного номеру, адреси торговельного об'єкту.

Також, до відповідно до авансового звіту №86 від 31.05.2011р. та згідно акту виконаних робіт від 21.05.2011р. за №68 водій ОСОБА_11 виплатив ФОП ОСОБА_12 2000грн. за виконані корпусні роботи катера. До авансового звіту не надано розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення розрахункової операції.

За вказаними двома епізодами оскаржуваним рішенням податковою визначені позивачу грошові зобов'язання у розмірі 25% від суми що підлягає нарахуванню та сплати до бюджету, а саме у розмірі 118,89грн. на підставі пп.127.1. ст.127 ПК України.

Також, як вбачається із акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій, до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510 грн. на підставі п.119.2 ст.119 ПК України за подання податкових розрахунків за формою №1-ДФ за 1-3 квартали 2011року, в яких не включені відомості про суми доходу, виплачені фізичним особам - підприємцям та самозайнятим особам. Подання позивачем податкових розрахунків, до яких не були включені суми доходів, які були виплачені фізичним особам-підприємцям та самозайнятим особам, позивачем не спростовується.

Пунктом 176.2. ст.172 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно пп.168.1.1. ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно п.119.2. ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

При нарахуванні відповідачем позивачу штрафних санкцій на підставі вищевказаних норм відповідачем не булі враховані вимоги п.7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до яких штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня до 30 червня 2011р. застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Оскільки позивачем як податковим агентом не утримано податку з доходів фізичних осіб у сумі 475, 57грн. саме у період з 01 січня до 30 червня 2011року, відтак за вказане порушення відповідач повинен був застосувати до позивача фінансові санкції у сумі 1 гривні.

Стосовно рішення про застосування штрафу у розмірі 510грн. за порушення вимог п. 176.2. ст.172 ПК України з урахуванням граничних строків подання податкових розрахунків за формою 1-дф та з урахуванням повторності порушення позивачем вимог п.176.2 ст.176 ПК України протягом року, відповідач повинен був застосувати до позивача штрафні санкції у розмірі 1 грн. за подання податкового розрахунку із недостовірними відомостями за 1-й квартал 2011року, 1020грн. за подання податкового розрахунку за 2-й квартал 2011р. та 1020грн. за подання податкового розрахунку за 3-й квартал 2011р.

Проте, відповідачем при розрахунку штрафних санкцій не дотримані вимоги п.119.2. ст. 119 та пункту 7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Розділу ХХ ПК України, а відтак таке рішення є протиправним.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті від 20.02.2012 за №0000181701 у частині визначення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 25 163,83грн., у тому числі за основним платежем у сумі 19 627,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5535,89грн. є протиправним.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.12 у справі № 2а-2585/12/0170/11 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.12 у справі № 2а-2585/12/0170/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко