Постанова № 30397846, 21.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 р.Справа № 1570/890/2012

Категорія: 5.4 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О, Косцової І.П.

за участю секретаря - Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» до Міністерства інфраструктури України, за участю Чорноморської транспортної прокуратури, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача :« International Port Services Limited», третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача -державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», про визнання наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 158 від 12.02.2008 р. «Про скасування наказу Міністерства транспорту України від 31.12.2003 № 1035» - нечинним

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» (надалі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, за участю Чорноморської транспортної прокуратури, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - «International Port Services Limited», третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», про визнання наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 158 від 12.02.2008 р. «Про скасування наказу Міністерства транспорту України від 31.12.2003 № 1035» нечинним, мотивуючи позовні вимоги тим, що діючим законодавством не передбачено підстав, відповідно до яких органи державної влади мають право достроково скасовувати власний акт, виданий на певний строк, крім того оскаржуваний наказ № 158 від 12.02.2008 р. прийнятий з порушенням вимог ст. 19 Конституції України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року - в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просить постанову суду від 31.10.2012 року -скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Міністерство транспорту України не мало відповідних повноважень самостійно зменшувати розмір плати за використання причалів і території порту на підставі п. 5 Збірника тарифів, без внесення відповідних змін до нього. А також з того, що Міністерство транспорту та зв'язку України мало необмежене право скасовувати будь-які накази попереднього міністерства, згідно до наданих йому діючим законодавством повноважень.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Одеським морським торгівельним портом та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" 19.12.2001 р. укладено договір КД № 2245 про спільну діяльність в Одеському морському торгівельному порту (том І аркуші справи 89-99). У зв'язку із перейменуванням Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" в Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл"- 19.19.2001 р. прийнято додаткову угоду № КД-2245/10 до вищевказаного договору (том І аркуш справи 100).

01.01.2002 р. між Закритим акціонерним товариством "Синтез Ойл" та Компанією "International Port Services Limited" (надалі -Компанія) було укладено контракт № 01 /ПР предметом якого являлось надання послуг по обробці танкерів в Одеському морському торгівельному порту (причали №№ 2н-4н/ причальна лінія), що перевозять сиру нафту, світлі та темні нафтопродукти, нафтосировину, зріджений газ пропан-бутан, які слідують через територію України транзитом та/або на експорт, імпорт, загальним об'ємом біля 1,2 млн. тон в місяць (том І аркуші справи 13-16).

31.12.2003 р. Міністерством транспорту України видано наказ № 1035 "Про знижки до плат при переробці окремих транзитних вантажів в Одеському морському торгівельному порту", яким позивачу в період з 01.01.2004 р. по 31.12.2008 р. встановлена знижка у розмірі 50% на плату за використання причалів і території порту при переробці нафтоналивних вантажів та зрідженого газу через причали Одеського морського торговельного порту (том І аркуш справи 11).

12.02.2008 р. Міністерством транспорту та зв'язку України прийнятий наказ № 158 «Про скасування наказу Міністерства транспорту України від 31.12.2003 № 1035», відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 789 від 06.06.2006 "Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України" та пункту 5 Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 392 від 31.10.1995 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України № 476/1017 від 26.12.1995 р."(том І аркуш справи 12).

Позивач стверджує, що посилання в наказі № 158 від 12.02.2008 р. на п. 5 Збірнику тарифів та порушення цього пункту при виданні Наказу № 1035 від 31.12.2003 р., є безпідставним, оскільки в скасованому Наказі № 1035 від 31.12.2003 р. немає жодної вказівки на те, що він приймався на підставі цього пункту, а сам пункт 5 Збірнику тарифів та будь-яка інша норма права, не містять вказівок на недійсність актів, прийнятих не на підставі цього пункту.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" № 507-XII від 03.12.1990 р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін, визначає перелік продукції, товарі і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до п.1 "Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 789 від 06.06.2006 (далі - Положення) Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 26, 34 п. 4 Положення, останнє в межах свої повноважень та відповідно до покладених на нього завдань, здійснює відповідно до законодавства повноваження щодо регулювання цін (тарифів) та вживає в межах своєї компетенції заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності та розвиток внутрішнього ринку.

Відповідно до п. 7 Положення відповідач в межах своїх повноважень та на виконання актів законодавства видає накази, організує і контролює їх виконання.

Основним завданням Міністерства транспорту та зв'язку України є участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі транспорту, у сфері використання та обслуговування повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України (пункт 3 Положення).

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ № 1035 від 31.12.2003 р., яким встановлено знижки, був виданий на строк до 31.12.2008 р. включно. Тобто це акт, виданий на певний строк. Видавши його в межах своєї компетенції та в установленому порядку, Мінтранс врегулював суспільні правовідносини, пов'язані з ціноутворенням при користуванні послугами, надаваними Позивачем та Портом Компанії, відповідно до укладеного між ними договору. Дані відносини були врегульовані на певний строк. Проте, ні в Положенні про Міністерство транспорту та зв'язку України, ні в інших нормативно-правових актах не передбачено підстав для дострокового скасування акту, виданого на певний строк, яким є Наказ № 1035.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення», державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Відповідно до ст. 9, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Відповідно до ст. 10 цього ж закону, зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи). Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.

Згідно зі ст. 12 Закону, координація роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюються відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. N 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Міністерство транспорту та зв'язку України встановлює тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських і річкових портах (на причалах), та збори і плату за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських і річкових портах (на причалах) України.

Отже, наказ № 1035 від 31.12.2003 р. є актом Мінтрансзв'язку України, виданим ним в межах реалізації державної економічної, тарифної політики, шляхом встановленні державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, а не на підставі пункту 5 Збірника тарифів, яким Мінтрансзв'язку України наділив себе певною диспозитивністю, щодо порядку застосувань вже встановлених тарифів.

Таким чином, невідповідність наказу № 1035 від 31.12.2003 р. пункту 5 Збірнику тарифів не може бути підставою для скасування цього наказу.

Крім того, слід зазначити, що у наказі № 1035 від 31.12.2003р. немає жодної вказівки на те, що він приймався на підставі пункту 5 «Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України», затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31 жовтня 1995 р. N 392, а тому посилання у наказі №158 від 12.02.2008 р. «Про скасування наказу Міністерства транспорту України № 1035 від 31.12.2003» на невідповідність наказу №1035 від 31.12.2003 р. цьому пункту Збірника, є безпідставним.

Отже, колегія суддів вважає, що на момент видачі наказу № 1035 від 31.12.2003 р., Мінтранс України був наділений необхідним обсягом повноважень та компетенції, щодо встановлення, зміни, регулювання цін (тарифів).

Оскільки чинним законодавством не передбачено підстав, відповідно до яких орган державної влади має право достроково визнати таким, що втратив чинність, власний акт, виданий на певний строк, оскаржуваний наказ Мінтрансзв'язку України від 12.02.2008 р. № 158 (яким скасовано знижки) має бути визнаний нечинним, як такий, що не відповідає законодавству, в т.ч. ст. 19 Конституції України.

Такі дії органів державної влади безпідставно погіршують становище суб'єктів господарювання, не відповідають принципам стабільності правовідносин, дестабілізують економічні зв'язки, суперечать також ст. 3 Конституції України, яка декларує відповідальність держави за свою діяльність.

Судом також було встановлено, що Міністерство транспорту та зв'язку України вже намагалося скасувати наказ Міністерства транспорту України від 31.12.2003 р. № 1035. Наказом від 03.06.2005 р. № 279 Міністерство транспорту та зв'язку України визнало таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту України від 31.12.2003 р. № 1035 „Про знижки до плат при переробці окремих транзитних вантажів в Одеському морському торговельному порту" у зв'язку із неефективністю застосування знижки до плати за використання причалів і території порту при переробці нафтоналивних вантажів та зрідженого газу через причали нафтогавані Одеського морського торговельного порту.

Позивачем були надані рішення по справі №25/103-А за позовом Компанії до Міністерства транспорту та зв'язку України, за участю ДП «Одеський морський торгівельний порт», про визнання недійсним наказу Міністерства від 03.06.2005 р. № 279.

Постановою господарського суду м. Києва від 23.05.2006 р. наказ Міністерства від 03.06.2005 р. № 279 був визнаний недійсним. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. зазначена постанова залишена без змін. Вказані судові рішення залишені без змін за результатами їх касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України у відповідності до ухвали від 31.01.2007 р.

Посилання відповідача на ту обставину, що предметом спору по вищезазначеній справі був наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 279 від 03.06.2005 р., яким скасовано наказ № 1035 з іншої підстави, а саме: у зв'язку із неефективним застосуванням знижки до плати за використання причалів і території порту, є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу Адміністративного Судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонно ( неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вищий адміністративний суд України в своєму рішенні від 31.01.2007 року встановив, «що спірний наказ є актом індивідуальної дії , виданим на певний строк, у відповідності до вимог норм, що містяться у Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України від 31.10.1995р. № 392. Видавши його в межах своєї компетенції та в установленому порядку, відповідач врегулював правовідносини, пов'язані з ціноутворенням при користуванні послугами, наданими третьою особою позивачу відповідно до укладеного між ними договору. Дані відносини були врегульовані індивідуальним актом на певний строк - з 01.01.2004 р. по 31.12.2008 р. включно. Акт безпосередньо стосувався позивача, а саме - встановлював його право на отримання 50% знижки від фіксованих цін. Відповідно до п. 7 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, відповідач наділений повноваженням видавати накази. Проте, ні в Положенні, ні в інших нормативно - правових актах, які стосуються даних правовідносин, не передбачено підстав для дострокового скасування акту індивідуальної дії, виданого на певний строк, яким є наказ Міністерства транспорту України від 31.12.2003 р. № 1035».

Таким чином, судовими органами вже надавався аналіз правовідносин, які виникли під час реалізації наказу №1035, та було зроблено висновок про незаконність його дострокового скасування.

Позивач в апеляційній скарзі правомірно послався на ст. 2 Закону України « Про зовнішньоекономічну діяльність», якою передбачено, що одним із принципів суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є обов'язок України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

В даному випадку Міністерство транспорту та зв'язку України виступило гарантом дотримання та неухильного виконання зобов'язань України перед учасниками міжнародних економічних відносин, якими є позивач та третя особа, а видаючи спірний наказ, порушило засади, встановлені ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав.

Як вбачається з тексту ( пункт 2) наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 158 від 12.02.2008 р. Державному департаменту морського і річкового транспорту наказано було довести цей наказ до відома зацікавлених підприємств і організацій. Однак в матеріалах справи відсутні докази доведення цього наказу в передбаченому законом порядку до відома позивача. Не надано таких доказів відповідачем і в судовому засіданні.

Позивач зазначив, що про існування оскаржуваного наказу Приватне акціонерне товариство з іноземним: інвестиціями «Синтез Ойл» дізналося, лише 20.10.2010 р. з Єдиного державною реєстру судових рішень з Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2009 г. у справі № 10/576, якою було відмовлено у задоволенні позову Компанії «International Port Services Limited», до Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання нечинним Наказу № 158 ві, 12.02.2008 р. „Про скасування наказу Міністерства транспорту України від 31.12.2003 р. № 1035".

Вважаючи наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 158 від 12.02.2008 р незаконним та таким, що порушує права Товариства, та не будучи залученим до вище вказано судової справи, з метою захисту своїх прав та інтересів, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційної скаргою на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2009 р. у справі № 10/576 та з клопотанням про залучення Товариства і якості третьої особи, проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2011 р. Товариству було відмовлено в прийнятті касаційної скарги.

З огляду на тривалий строк розгляду Вищим адміністративним судом Україні клопотання Товариства, Позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду щодо оскарженням наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 158 від 12.02.2008 р. , визначений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, а також те, що рішення у даній справі безпосередньо стосується інтересів позивача, і як наслідок має вплинути на його права та обов'язки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду і поновлення цього строку.

Стосовно цього слід зазначити, що відповідач також вказує на наявність судових рішень першої, другої і касаційної інстанцій за позовом «International Port Services Limited» до Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання нечинним наказу № 158 від 12.02.2008 р., якими встановлено законність цього наказу, посилаючись на ч. 1 ст. 72 КАС України, в силу якої ці обставини не потребують доказування в даній справі.

Однак, відповідно до Листа вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. № 2379/12/13-12, «за змістом частини першої статті 72 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Водночас передбачене частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу».

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в даному випадку неповно з'ясував обставини справи і дійшов помилкового висновку стосовно того, що Міністерство транспорту та зв'язку України мало право скасовувати власний наказ, який видано на певний термін, та як такий , що прийнятий з перевищенням повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову від 31 жовтня 2012 року з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, яка підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202,ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями

«Синтез Ойл» до Міністерства інфраструктури України, за участю Чорноморської транспортної прокуратури, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача :« International Port Services Limited», третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача -державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», про визнання нечинним наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 158 від 12.02.2008 р. «Про скасування наказу Міністерства транспорту України від 31.12.2003 № 1035» - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» - задовольнити. Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 158 від 12.02.2008 р. «Про скасування наказу Міністерства транспорту України від 31.12.2003р. № 1035» -визнати нечинним.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: