Ухвала суду № 30397858, 21.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 р.Справа № 2а/1570/5230/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС), про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 року № 000066-2301-0, мотивуючи його тим, що Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «ІЦКК», за результатами якої податковою зроблено необґрунтований висновок про завищення податкового кредиту при придбанні ПАТ «ІЦКК» товарів (послуг). За вказаним актом перевірки з урахуванням порушень ч. 1,3,5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 216 ЦК України та п. 3.1. ст. 3, п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року № 000066-2301-0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень, зазначених в акті перевірки, а саме: ч. 1,3,5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 216 ЦК України та п. 3.1. ст. 3, п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», посилаючись на те, що ним при включенні сум до податкового кредиту дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність господарських операцій підтверджуються первинними та іншими супутніми документами.

Представник позивача в судовому засіданні першої інстанції позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні.

Суд першої інстанції своєю постановою від 28 травня 2012 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 000066-2301-0 від 04.07.2011 року - задовольнив.

Скасував податкове повідомлення - рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції № 000066-2301-0 від 04.07.2011 року.

Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 15.01.1998 року як відкрите акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», та у зв'язку із зміною найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», позивачу 25.03.2011 року замінено свідоцтво про державну реєстрацію, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб серії А01 № 590143.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ПАТ «ІЦКК» за КВЕД є: 21.21.0 - виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари; 21.12.0 - виробництво паперу та картону; 90.01.0 - збирання і оброблення стічних вод; 63.40.0 - організація перевезення вантажів; 51.56.0 оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 31.20.2 - ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури.

Позивач перебуває на обліку в Ізмаїльській об'єднаній державній податковій інспекції Одеської області Державної податкової служби, та у період, за який проводилась перевірка, ПАТ «ІЦКК» було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100331979.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі службового посвідчення головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб, радником третього рангу Тепайкіною Т.Ф., згідно із п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст.75, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника Ізмаїльської ОДПІ № 907 від 31.05.2011 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельний дім «Альянс 3» за період з 01.02.2009 року по 13.03.2011 року.

За результатами вказаної перевірки Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС складено акт від 16.06.2011 року за № 1116/2301/00278818 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «ІЦКК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Альянс 3» за період з 01.02.2009 року по 13.03.2011 року. У висновках вказаного акту, зокрема, зазначено про порушення позивачем ч. 1,3,5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 216 ЦК України та п. 3.1. ст. 3, п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 426667 грн.

Вказаний акт перевірки був підписаний керівництвом підприємства із запереченнями, а 22.06.2011 року позивачем на зазначений акт перевірки були подані заперечення до Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року № 000066-2301-0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у загальному розмірі 533334 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 426667 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 106667 грн.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який діяв на час формування податкового кредиту (далі - Закон про ПДВ), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС були направлені запити на адресу позивача від 19.08.2010 року № 15918/10/2301 та від 30.08.2010 року № 16318/10/2301 щодо надання інформації з питань відносин ВАТ «ІЦКК» з ТОВ «ТД «Альянс 3»за червень 2010 року, які, в свою чергу виконані позивачем шляхом направлення на адресу податкової інспекції первинних та інших документів, згідно листів позивача від 25.08.2010 року № 1493 та від 09.09.2010 року № 1641.

11.01.2011 року Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Колбас С.А. про призначення позапланової зустрічної документальної при розгляді кримінальної справи № 08-3846 виявлено порушення ТОВ «ТД «Альянс 3» податкового законодавства та постановлено призначити зустрічну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ «ІЦКК» з питань взаємовідносин із ТОВ «ТД «Альянс 3». Зазначену постанову направлено на адресу Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС листом від 11.01.2011 року № 04/Н/09-0011 разом із протоколом допиту від 31.01.2011р. та протоколом огляду від 31.01.2011р.

Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя направлено запити від 14.02.2011 року № 2010/7/2301 та від 01.02.2011р. № 1455/7/2301 для проведення перевірки ТОВ «ТД «Альянс 3». У відповідь на вказані запити, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя листом від 28.02.2011р. повідомила відповідача про неможливість проведення звірки у зв'язку із тим, що ТОВ «ТД «Альянс 3» знаходиться в стані переходу з іншої ДПІ.

28.02.2011 року за № 0037/2301/00278818 Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС складено довідку про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «ІЦКК» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податків та зборів до бюджету при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Альянс 3»за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року.

При цьому, 12.03.2011 року за № 41/23/36365974 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя складено акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Альянс 3» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2009 року по 12.03.2011 року, у висновках якого встановлено недодержання в момент вчинення правочинів наслідків реальності господарських операцій та встановлено відсутність об'єктів оподаткування. Вказаний акт було направлено на адресу Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС та враховано останньою при проведенні перевірки позивача.

Як вбачається з акту перевірки Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС за період з 01.02.2009 року по 13.03.2011 року ПАТ «ІЦКК» здійснювало господарські операції, за результатами яких позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість за червень 2010 року, у тому числі: по взаємовідносинам із ТОВ «ТД «Альянс 3» у розмірі 431667 грн. Разом з цим, відповідач в акті перевірки зазначає про розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ВАТ «ІЦКК» та сумою податкового кредиту, задекларованого ТОВ «ТД «Альянс 3» за серпень 2009 року у розмірі 5000 грн., причиною яких є ненадання ВАТ «ІЦКК» підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

ВАТ «ІЦКК» у звітному податковому періоді в декларації з ПДВ за серпень 2009 року від 21.09.2009 року суму ПДВ у розмірі 5000 грн. не включено до податкових зобов'язань, в результаті чого виникли розбіжності. Однак, позивачем відповідно до Закону «Про ПДВ» здійснено розрахунок коригування сум ПДВ за серпень 2009 року до зазначеної податкової декларації, що також підтверджується розрахунком нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження коригувань позивачем було надано бухгалтерські документи: аналіз субконто по контрагентам: ТОВ «ТД «Альянс 3», картка рахунку 36 по ТОВ «ТД «Альянс 3».

Сума ПДВ у розмірі 5000 грн. віднесена до податкових зобов'язань на підставі податкової накладної від 18.08.2009 року № 0003100, видаткової накладної від 18.08.2009 року № ИЦ-ОФ/0000165 від 18.08.2009р.

Отже, відповідачем зменшено заявлений позивачем податковий кредит за червень 2010 року у розмірі 431666,67грн. на суму податкових зобов'язань у розмірі 5000грн., а отже відповідачем зроблений висновок про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 426667 грн. (431666,67грн. -5000грн.).

В акті зазначається, що перевіркою повноти задекларованого кредиту з ПДВ по контрагенту ТОВ «ТД «Альянс 3» в порушення п. 3.1. ст. 3, п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» встановлено заниження позивачем ПДВ всього у сумі 426667 грн.

Стосовно заниження податку на додану вартість на суму 426667 грн. по господарським операціям між ВАТ «ІЦКК» та TOB «ТД «Альянс 3» за період з 01.02.2009р. по 13.03.2011р. в акті перевірки зазначається, що в порушення п. 3.1. ст. 3, п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону «Про ПДВ» позивачем включено до складу податкового кредиту, у тому числі суму ПДВ у розмірі - 426667 грн., відповідно до податкової декларації за червень 2010 року, при придбанні товару, придбання та використання якого не доведено у межах господарської діяльності підприємства. Вказаний висновок мотивується відповідачем неможливістю фактичного здійснення TOB «ТД «Альянс 3» господарських операцій із-за відсутності основних фондів, транспортних засобів, інших матеріальних ресурсів, технічного персоналу; відсутністю у позивача первинної документації: актів виконаних транспортних послуг, подорожніх листів, рахунків до сплати за виконані послуги; паспортів на обладнання, запасні частини; технічних умов, сертифікатів якості. Враховуючи зазначене, відповідач зазначає, що операції з поставки товарів від продавця TOB «ТД «Альянс 3»на адресу позивача мають ознаки «безтоварних».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі висновки відповідача потрібно оцінювати критично виходячи з наступного.

Cудом першої інстанції встановлено, що 10.06.2010 року між ВАТ «ІЦКК» (покупець) та TOB «ТД «Альянс 3» (продавець) укладено договір поставки товару №10/06/10. Згідно з умовами цього Договору TOB «ТД «Альянс 3» зобов'язується поставити, а ВАТ «ІЦКК» прийняти та оплатити обладнання на загальну суму 2590000 грн., в т.ч. ПДВ - 431666,67 грн. Згідно п.3.2,п.3.3 Договору кількість, асортимент товару та ціна вказується в специфікаціях на кожну поставку. Згідно п.4.2, п.4.3 Договору, обов'язок поставки товару покупцю покладено на продавця. Моментом передачі товару продавцем та прийому товару покупцем, вважається видаткова накладна, підписана з обох сторін.

Сторонами складено специфікацію №1 до договору від 10.06.2010 року №10/06/10, згідно якої позивач придбав у TOB «ТД «Альянс 3» барабанний вакуум-фільтр БОП 40-3,0-1У у кількості чотирьох одиниць та барабан вакуум-фільтра у кількості одної одиниці на загальну суму 2590000 грн., в т.ч. ПДВ - 431666,67 грн.

Передача товару від ТОВ «ТД «Альянс 3»до ВАТ «ІЦКК» підтверджується відповідною видатковою накладною № 6220 від 23.06.2010р., оприбуткування товару в бухгалтерському обліку покупця підтверджується прибутковим ордером №1661 від 23.06.2010 року, відповідно до якого вбачається потрапляння товару, придбаного у ТОВ «ТД «Альянс 3» у власність позивача для подальшого використання в господарській діяльності останнього. Як вбачається з наданих показань свідка ОСОБА_7, яка відповідно до наказу працює на посаді завідуючої складом, вона зазначила, що безпосередньо вона отримувала вказаний товар, про що свідчать її підписи на вказаних видатковій накладній та прибутковому ордері.

Про проведення в бухгалтерському обліку господарської операції свідчить також, наявна в матеріалах виписка з оборотно-сальдової відомості по рахунку: 20.7.0 за червень 2010 року, аналізу рахунку: 20.7.0 за червень 2010 року, журнал проводок за червень 2010 року, аналіз рахунку: 63.1 за півріччя 2010 року, аналіз рахунку: 20, аналіз рахунку: 37.2 за півріччя 2010 року, аналіз рахунку: 68.5.2 за півріччя 2010 року, аналіз рахунку: 63.1.8 за півріччя 2010 року, аналіз рахунку: 63.2 за півріччя 2010 року, аналіз рахунку: 31.17 за півріччя 2010 року.

На підтвердження того, що вказаний товар було отримано позивачем та він був в наявності у останнього, в матеріалах справи містяться протокол допиту технічного директора ПАТ «ІЦКК» від 31.01.2011 року та протокол огляду від 31.01.2011.

Разом з тим, факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції підтверджено відповідною податковою накладною від 23.06.2010 року №6220 на суму ПДВ 431666,67 грн., виданою «ТД «Альянс 3», яка дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, поміж іншим наявність якої під час перевірки відповідачем не заперечувалась.

Суми ПДВ по зазначеному договору включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, що вбачається з акту перевірки та з наявної в матеріалах справи копії податкової декларації з додатками.

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту).

Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Одними із видів діяльності позивача є: виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари; виробництво паперу та картону; збирання і оброблення стічних вод.

В свою чергу, керівником підприємства та технічним директором ПАТ «ІЦКК» надані письмові пояснення відносно призначення придбаного у ТОВ «ТД «Альянс 3» товару в межах господарської діяльності позивача, в яких зазначено, що барабанний вакуум-фільтр БОП 40-3,0-1У у кількості чотирьох одиниць придбаний для установки в технологічну схему на ділянці очисних споруд підприємства для відводу води та згущення осадків скопу з метою подальшого використання, а барабан вакуум-фільтра у кількості одної одиниці придбаний для розмольно-підготовчого відділу картонного цеху підприємства та призначений для підвищення концентрації макулатурної маси.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, позивачем була надана податкова декларація та податкова накладна, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Водночас, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем отримано від його контрагента ТОВ «ТД «Альянс 3» належним чином оформлену податкову накладну та інші супровідні документи, відповідно до договору на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладеної угоди.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна, що не заперечувалось у судовому засіданні представниками відповідача.

Водночас, колегія суд дів погоджується із зазначенням суду першої інстанції, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідна податкова накладна у позивача на час перевірки була наявна.

Разом з тим, посилання відповідача на те, що господарські операції за вищевказаним договором мають «безтоварний» характер, а сам договір, укладений між позивачем та ТОВ «ТД «Альянс 3» є нікчемною угодою та не спричиняє реального настання правових наслідкі є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку договір поставки укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується відповідною видатковою накладною, здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується виданою податковою накладною, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладена угода відповідає загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку договір поставки, як вже зазначалося вище відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Окрім того, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Факти відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» вважаються встановленими за наявності відповідного запису про проведення такої реєстраційної дії в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ТОВ «ТД «Альянс 3» на час здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100267644. Згідно довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис щодо внесення інформації про припинення юридичної особи ТОВ «ТД «Альянс 3» у зв'язку із визнанням її банкрутом було зроблено 07.04.2011 року, тобто після здійснення сторонами вищезазначеної господарської операції, що підтверджує дієздатність підприємства.

Таким чином, і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

В акті перевірки робиться висновок про те, що позивач на перевірку не надав документів, які б підтвердили факт перевезення товару від продавця до покупця, а саме: товарно-транспортні накладні, сертифікати, паспорти ті інше.

Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача на момент проведення перевірки паспортів якості та сертифікатів відповідності на товар, з огляду на наступне.

Згідно ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Одночасно з товаром продавець передає покупцеві його приналежності, що стосуються товару відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Зазначений договір про поставку товару не передбачає надання продавцем разом із товаром таких документів, як паспорти, сертифікати якості, на необхідність наявності яких податкова посилається в акті перевірки. Разом з тим, не може бути доказом нездійснення поставки товарів за договором поставки відсутність сертифікатів якості, оскільки зазначені сертифікати видаються виробником товару і надаються (у разі вимоги) кінцевому споживачу. Сертифікати якості не містять інформації про постачальників товару та не визначають моменту переходу власності. Тобто, відсутність таких документів у ПАТ «ЩКК» є обґрунтованою. В даному випадку видаткова накладна на товар є достатнім первинним документом, що підтверджує передачу права власності від продавця до покупця та підтверджує товарність операції.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні першої інстанції також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. Таким чином, є безпідставними та недоведеними посилання Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС на той факт, що у ТОВ «ТД «Альянс 3» відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. № 363 (далі Правила), відповідно до яких - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Відповідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження. Крім того, вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця. У договорах, укладених між позивачем та його контрагентом зазначено, що моментом передачі товару продавцем та прийомом товару покупцем вважаються видаткові накладні, які були складені сторонами.

Видаткова накладна - це універсальний документ за допомогою якого користувач може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги.

Згідно з умовами даних договорів, обов'язок по доставці товару покладався на постачальника.

Разом з тим, доводи відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних не є підставою вважати, що угоди не відбувались, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку саме покупця, на якого не покладено обов'язку транспортувати вказаний товар, зберігати дані товарно-транспортні накладні. Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. В свою чергу, встановлено, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом в судовому порядку недійсними не визнавались.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дорожні документи на товар є обов'язковими для водіїв на шляху переміщення товарів та бухгалтерської звітності постачальника, а не покупця товару та мають бути наявні у водія з моменту списання товару зі складу постачальника, в момент перевезення та є необхідним документом в бухгалтерській звітності постачальника для включення ним до валових витрат, витрати на транспортування товару. У разі необхідності екземпляр товарно-транспортної накладної надається постачальником покупцю на вимогу останнього. Виходячи з умов договору така необхідність була відсутня, оскільки відповідно до п. 4.3 цього договору передбачено, що моментом передачі товару продавцем та приймання товару покупцем є видаткова накладна.

Щодо відсутності ведення журналу в'їзду - виїзду автотранспорту, обов'язку щодо його ведення законодавством не встановлено, тому колегія суддів вважає, що таке посилання відповідача не заслуговує на увагу суду.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99. Згідно п. 13 вказаної Інструкції передбачено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Довіреність на одержання товарних цінностей може видаватися покупцем товару та передається постачальнику при одержанні товару. Тому, позивач як покупець (одержувач) по договору поставки не повинен мати довіреностей на одержаний товар.

Крім того, довіреність не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а факт здійснення господарської операції підтверджується саме первинними документами - видатковими накладними, актами тощо.

Судом першої інстанції не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, - не встановлено.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

При цьому, враховуючи зміст пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ слід зазначити, що надана, у даному випадку, податкова накладна є таким документом, що підтверджує проведення господарської операції, оскільки містить відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності, провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у податковій накладній відомостей про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані позивачу його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угоди, яка суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемною, не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, випливає, що видаткова накладна, податкова накладна, які видані позивачу його контрагентом, а також інші первинні документи, фіксують факт здійснення господарської операції, а саме факт поставки товару на адресу позивача. Разом з тим, позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами факт оприбуткування, отриманого від контрагента-постачальника товару для подальшого використання його у господарській діяльності.

Таким чином, встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Отже, господарські операції щодо придбання позивачем товару у TOB «ТД «Альянс 3» є реальними, а дії платника податку добросовісними.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та TOB «ТД «Альянс 3» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковою накладною, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з норм законодавства, чинного на час формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «ТД «Альянс 3», слід зазначити, що законодавство не зобов'язує позивача перевіряти сплату контрагентами податків; несплата ПДВ постачальниками товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару, оскільки Закон України «Про ПДВ»(який діяв на час формування спірного податкового кредиту) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до Державного бюджету.

Тобто, вбачається, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону; сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від його контрагентів. Невиконання такими особами своїх зобов'язань, тягне негативні наслідки саме для цих осіб.

Колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ч. 1,3,5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п. 3.1. ст. 3, п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є безпідставними і зробленими при довільному тлумаченні положень наведених норм, без дослідження фактичних обставини, пов'язаних з постачанням товару, та приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника податку на додану вартість колегія суддів вважає правильним.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС № 000066-2301-0 від 04.07.2011 року підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан