Ухвала суду № 30397305, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К-27310/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Леоненко Г.М.

представника відповідача Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010

у справі № 2а-46706/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький міськмолокозавод» (далі по тексту -позивач, ВАТ «Кременчуцький міськмолокозавод») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту -відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 18.08.2009 №0004212301/0/2555, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3665260,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 2094778,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1570482,00 грн.; від 18.08.2009 №0004272301/0/2558, відповідно до якого було зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 212392,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 60269,50 грн. на відшкодовану на момент перевірки суму ПДВ; від 18.08.2009 №0004282301/0/2559, відповідно до якого було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1092916,00 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 728611,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 364305,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 06.07.2009 по 07.08.2009 Кременчуцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 07.08.2009 №4565/23-209/00446782, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.08.2009 №0004212301/0/2555, №0004272301/0/2558 та №0004282301/0/2559 у зв'язку з визнанням договорів між позивачем та ПП «Октант»на поставку молока коров'ячого від 20.09.2008 №188/2/08, від 31.12.2009 №11/2/09, між позивачем та ТОВ «Бест оіл»на надання транспортних послуг №б/н від 18.05.2008 такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а також через визнання договорів контрагентів позивача, а саме, ПП «Олівін»та ПП «Мехторгуніверсал»з ПП «Стілар»та ТОВ «Тітко» відповідно -нікчемними.

Такий висновок відповідачем зроблено через відсутність у ПП «Октант»та ТОВ «Бест оіл», ПП «Стілар»та ТОВ «Тітко» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі по тексту - Закон №334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Пункт 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

Відповідно до визначення п. 1.7 ст.1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі по тексту - Закон №168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період, а саме: відповідні податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт та виписки з рахунку позивача.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи не укладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача.

Крім того, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та здійснення ними свої податкових зобов'язань, а також відповідати за можливе порушення ними приписів законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами належним чином застосовані норми матеріального та процесуального права. Порушень, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.О. Федоров (підпис)С.Е. Острович З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова