Ухвала суду № 30397271, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 року м. Київ К-34569/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010

у справі № 2-а-12750/10/0570

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Крамавтомікс»доДержавної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької областіпровизнання протиправними податкових повідомлень-рішень та їх скасування

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамавтомікс»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Крамавтомікс») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Краматорську) про визнання протиправними та скасованими податкові повідомлення-рішення від 15.03.2010 №0000272302/1/11081 на суму 36974 грн., №0000282302/1/11082 на суму 35107,5 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 14.12.2009 по 11.01.2010 ДПІ у м. Краматорську була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Крамавтомікс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої був складений акт від 14.01.2010 №35/23-2-32934943.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 26934,00 грн. у тому числі за 3 квартал 2008 року у сумі 6321,00 грн. за 1 квартал 2009 року у сумі 6937,00 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 7374,00 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 6302,00 грн.; пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 23405,00 грн. у тому числі за липень 2008 року в сумі 193,00 грн., за серпень 2008 року в сумі 1626,00 грн., за січень 2009 року в сумі 4197,00 грн., за березень 2009 року в сумі 3655,00 грн., за травень 2009 року в сумі 4242,00 грн., за червень 2009 року в сумі 1657,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 1594,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.02.2010 №0000282302/0/6930, яким визначено податкове зобов'язання на суму 35107,50 грн. у тому числі за основним платежем 23405,00 грн. та штрафними санкціями 11702,50 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.02.2010 №0000272302/0/6929, яким визначено податкове зобов'язання на суму 36974,00 грн. у тому числі за основним платежем 26934,00 грн. та штрафними санкціями 10040,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2006 між ТОВ «Крамавтомікс»(комітент) та ЗАТ «Зовнішпромресурси»(комісіонер) було укладено договір комісії, відповідно до положень якого комісіонер зобов'язувався від свого імені та за рахунок комітента реалізувати товар, який належить комітенту. Комітент сплачує винагороду комісіонеру протягом 5 днів після отримання звіту. Строк дії договору до 31.12.2008. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 30.12.2008 строк дії договору комісії від 31.03.2006 було продовжено до 31.12.2009.

На виконання вказаного договору комісії ТОВ «Крамавтомікс»передавало, а ЗАТ «Зовнішпромресурси»приймало ТМЦ (скраплений газ) на комісію для подальшої реалізації відповідно актів приймання передачі. Комісіонером в свою чергу було щомісяця складені звіти комісіонера. Факт передання на реалізацію ТМЦ від позивача до ЗАТ «Зовнішпромресурси»підтверджуються матеріалами перевірки, зокрема актом перевірки, сторонами не оспорюється.

Фактичне надання послуг з боку ЗАТ «Зовнішпромресурси»згідно договору комісії підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітами комісіонера про реалізацію ТМЦ переданих на комісію, податковими накладними, виданими ЗАТ «Зовнішпромресурси»позивачу за спірний період, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди.

Факт сплати ТОВ «Крамавтомікс»за отримані послуги підтверджується матеріалами перевірки, зокрема додатком 2.3 до акту перевірки, де працівниками податкового органу зазначено перелік суб'єктів господарської діяльності, у тому числі ЗАТ «Зовнішпромресурси», з якими позивач мав господарські правовідносини та якому були перераховані кошти - комісійна винагорода, журналом ордером та відомістю по рахунку 361, 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за 9 місяців 2009 року, 3 квартал 2008 року, а також копіями платіжних доручень за лютий - жовтень 2009 року, липень -вересень 2008 року, де в графі призначення платежу зазначається «сплата винагороди комісіонеру».

Відповідач в акті перевірки зазначає, що комісійні послуги, витрати по яким було включено до складу валових витрат не було підтверджено відповідними первинними документами, в зв'язку з чим не можливо зробити висновок про їх використання у подальшому у власній господарській діяльності.

Проте, суди вірно не погодилися з такою позицією податкового органу.

Позивачем було надано договір комісії який містить всі необхідні умови договору комісії, акти здачі-прийняття робіт з надання комісійних послуг складені між комітентом та комісіонером, звіти комісіонера про надані послуги, а також платіжні доручення про сплату комісійної винагороди.

Відповідач стверджує, що позивачем не надано до перевірки документів, які містять складову частину витрат комісіонера, що впливала на розмір комісійної винагороди, в зв'язку з чим виплати по комісійній винагороді неможливо віднести до складу валових витрат.

З цього приводу суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що такого документу, який би містив складову частину витрат комісіонера, що впливала на розмір комісійної винагороди, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено.

Разом з тим, позивачем на вимогу суду було надано перелік витрат комісіонера, які входять до складу комісійної винагороди (додаток №1 до договору від 31.03.2006) та інформацію про витрати комісіонера за спірні періоди, складені комісіонером.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що вказані документи не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», але правомірно взяли їх до уваги.

Крім того, як вказано в додатку №4 акту перевірки, позивачем були надані перевіряючим акти виконаних послуг (звіти комісіонера), договори, видаткові накладні, матеріальні звіти, виписки банку, журнали ордери та відомості по рахункам бухгалтерського обліку.

Отже, відповідачу було надано достатній об'єм документів на підставі яких можливо було зробити висновок про зв'язок витрат по оплаті комісійної винагороди із господарською діяльністю ТОВ «Крамавтомікс», а тому правомірне їх віднесення до складу валових витрат.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем не порушено вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому податкове повідомлення-рішення від 15.03.2010 №0000272302/1/11081, яким визначено податкове зобов'язання на суму 36974,00 грн., у тому числі за основним платежем 26934,00 грн. та штрафними санкціями 10040,00 грн., є неправомірним та необґрунтованим.

Згідно з актом перевірки позивачу також інкримінується порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 23405,00 грн. у тому числі за липень 2008 року в сумі 1939,00 грн., за серпень 2008 року в сумі 1626,0,00 грн., за травень 2009 року в сумі 4242,00 грн., за червень 2009 року в сумі 1657,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 1594,00 грн.

Суми, які були включені до податкового кредиту ТОВ «Крамавтомікс»правильно та в повній мірі були відображені у податковій звітності, яка подавалася до податкового органу із відображенням, зокрема, цих сум у розрізі контрагентів відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Зовнішпромресурси»і у сторін немає спору щодо арифметичної правильності їх відображення.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», виданих ЗАТ «Зовнішпромресурси».

Як встановлено вище судами першої та апеляційної інстанцій, виплата комісійної винагороди ЗАТ «Зовнішпромресурси»є витратами, понесеними у зв'язку із здійсненням господарської діяльності підприємства, та такою, що пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у зв'язку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, судами не було підтверджено порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому донарахування сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, здійснене відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями №0000272302/1/11081 від 15.03.2010 на суму 36974,00 грн., та №0000282302/1/11082 на суму 35107,50 грн., є неправомірними.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова