Ухвала суду № 30397165, 29.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2011 р.

справа № 2а-1103/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецінвест-Н»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року по справі №2а-1103/09/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецінвест-Н»до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецінвест-Н»»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення –рішення від 09.10.2008р. №0010742320/0, №0010752320/0, яким позивачу визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо не підтвердження первинними документами виконання послуг (консультативно-довідникового обслуговування), які придбавалися позивачем у перевіряємому періоді.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що по наданим позивачем до перевірки документам не можливо встановити факт виконання договорів консультативно-довідникового обслуговування сторонами, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем витрат за цими договорами до складу валових витрат підприємства та сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що укладені договори пов’язані з господарською діяльністю позивача, а наданні первинні документи у повній мірі відображають суть господарських операцій та свідчать про реальність укладених угод.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався. Представник відповідача, які належним чином, повідомлений про час та місце розгляду справи, не з’явився, причин неявки суду не повідомив. Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за адресою, яка зазначена в позові та апеляційній скарзі, натомість поштове відправлення не було вручено адресату з незалежних від суду причин. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. З огляду на викладені обставини, справу розгляду у відсутність позивача та відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Новомосковської ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-госопдарської діяльності ТОВ «Спецінвест-Н»за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт від 06.10.2008р. №249/231/34675902.

В акті зроблено висновки про порушення позивачем :

- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток: ІІІ-квартал 2007р. –148850,0грн., ІVкв. 2007р. -208333,0грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у вересні 2007р. на суму ПДВ –119080,0грн. та у листопаді 2007р. на суму ПДВ 166666,0грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Згідно наданих до перевірки договорів, ТОВ «Спецінвест-Н»у перевіряємому періоді отримувало послуги з інформаційно-довідникового обслуговування від наступних підприємств: ТОВ «Сайлас Д»(договір №ДГ-1 від 03.09.2007р.) та ТОВ «Промхімтрейд»(договір №30/8 від 24.09.2007р.).

Відповідно до вказаних договорів, Замовник (ТОВ «Спецінвест-Н») доручає, а виконавець (ТОВ «Сайлас Д», ТОВ «Промхімтрейд») приймає на себе зобов’язання по наданню консультативно-довідникового обслуговування по пошуку постачальників та покупців товарів, робіт та послуг в Україні. Згідно з умовами договорів, при передачі послуг складається відповідний акт прийому-передачі.

ТОВ «Спецінвест»до перевірки надано акти виконаних робіт, зміст яких не відображає суть та обсяг господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, тобто не мають обов’язкових реквізитів, які пред’являються до первинних документів та які визначено ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З цих підстав, податковий орган дійшов про не підтвердженість витрат позивача за вказаними договорами відповідними первинними документами.

На підставі акту перевірки Новомосковською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 09.10.2008р. №0010742320/0, яким визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток на суму 514941,0грн., з яких 357183,0грн. –основний платіж, 157758,0грн. –штрафні (фінансові) санкції та від 09.10.2008р. №0010752320/0, яким визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток на суму 428619,0грн., з яких за основним платежем 285746,0грн. та штрафних (фінансових) санкцій –142873,0грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені законами України, прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення. Такі висновки суду обґрунтував тим, що по наданим позивачем до перевірки документам не можливо встановити факт виконання договорів консультативно-довідникового обслуговування сторонами, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем витрат за цими договорами до складу валових витрат підприємства та сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки такі витрати не підтверджені відповідними первинними документами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 03.09.2007р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Сайлас Д»(Виконавець) укладено договір №ДГ-1 про надання послуг з інформаційно-довідникового обслуговування. Предметом договору є консультативно-довідникове обслуговування по пошуку постачальників та покупців товарів, робіт та послуг в Україні.

29.09.2007 року між позивачем та ТОВ «Сайлас Д»складено акт виконаних робіт на суму 714480,0грн, в т.ч. ПДВ 119080,0грн.

24.09.2007р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Промхімтрейд»(Виконавець) укладено договір №30/8 про надання послуг з інформаційно-довідникового обслуговування. Предметом договору є консультативно-довідникове обслуговування по пошуку постачальників та покупців товарів, робіт та послуг в Україні.

31.11.2007 року між позивачем та ТОВ «Промхімтрейд»складено акт виконаних робіт на суму 1000000,0грн, в т.ч. ПДВ 166666,67грн.

Витрати на інформаційні послуги, які обумовлені названими договорами, віднесено позивачем до складу валових витрат, а нараховані суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що по наданим до перевірки документам не можливо встановити факт виконання договорів про надання інформаційних послуг.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено вище, на підтвердження факту виконання агентських договорів, позивачем надано акти виконаних робіт від 29.09.2007р. та 31.11.2007р.

Між тим, в актах виконаних робіт не зазначено перелік послуг, які надавалися позивачу його контрагентами, тобто не зазначено зміст та обсяг господарських операцій, відсутня інформація щодо формування вартості наданих послуг, а саме: одиниця виміру господарської операції (наданої) послуги для розрахунку вартості всього обсягу наданих послуг, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, прізвища відповідальних осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з актів виконаних робіт не можливо зробити висновок про здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сайлас Д», ТОВ «Промхімтрейд», у зв’язку з чим ці акти не можливо визнати первинними документами, в розумінні ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б свідчили про реальність господарських операцій і понесених позивачем витрат, які пов’язані з його господарською діяльністю.

Крім цього, суд першої інстанції надав правильну оцінку і іншим обставинам, які вплинули на прийняття оскарженого повідомлення-рішення.

Так, в акті виконаних робіт від 30.11.2007р., який підписано між позивачем та ТОВ «Промхімтрейд»зазначено, що виконавець ТОВ «Промхімтрейд»дослідив ринок постачальників та покупців товарів, робіт та послуг в Україні. За результатами виконаної робіт було надано сприяння в укладені договорів з такими підприємствами як: ЗАТ «Західноукраїнський консорціум»та ТОВ «Дана трейд».

Між тим, під час проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Спецінвест-Н»договори з переліченими підприємствами було укладено в грудні 2007 року, в т.ч.: з ТОВ «Дана трейд»- договір №26/12-2007 від 26.12.2007р., з ЗАТ «Західноукраїнський консорціум»- договір №21/12/07-1 від 21.12.2007р.

Тобто, вказані договори укладені позивачем пізніш, ніж 30.11.2007р. (дата складення Акту виконаних робіт в якому про ці договори зазначено), що свідчить про те, що укладені позивачем договори з ТОВ «Дана трейд»та ЗАТ «Західноукраїнський консорціум»не є результатом інформаційно-довідкових послуг.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлені обставини справи свідчать про обґрунтованість висновків перевіряючих осіб ДПІ щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства витрати на інформаційні послуги, які передбачалися вказаними договорами і як наслідок неправомірно віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми ПДВ.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецінвест-Н»залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року по справі №2а-1103/09/0470 –без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 04.10.2011р..)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк