Постанова № 30396704, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К-26112/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010

у справі №1/508/07

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

2. Державної податкової адміністрації у Миколаївській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі по тексту - ВАТ «Миколаївгаз»НАК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту -відповідач 1, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві), Державної податкової адміністрації у Миколаївській області (далі по тексту -відповідач 2, ДПА у Миколаївській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення: від 06.12.2006 №00007339/0, №00007439/0, №00007539/0, №00007639/0; від 18.04.2007 №00007439/2 .

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010, відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу) спрямовуються на погашення зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Колегія суддів, вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, оскільки такий висновок не відповідає нормам матеріального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач своєчасно сплачував суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період, що перевірявся, проте відповідач, керуючись приписами підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», всупереч визначених позивачем у платіжних дорученнях призначень платежів, зараховував їх на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто облік надходження платежів у картці лицьового рахунку позивача з податку на додану вартість здійснювався в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до приписів підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником. В свою чергу, безпідставними є висновки податкового органу щодо несвоєчасності сплати позивачем сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а відтак застосування штрафних санкцій у цій частині є неправомірним.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2008 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 - скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2006 №00007339/0, №00007439/0, №00007539/0, №00007639/0 та від 18.04.2007 №00007439/2.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова