Ухвала суду № 30396244, 27.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2013 р. м. Київ К-42048/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову господарського суду м. Києва від 15.04.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р.

у справі № 11/171

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карера»

до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карера» (далі - позивач, ТОВ «Карера») звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000214/2302/0 від 05.10.2004 р.

Постановою господарського суду м. Києва від 15.04.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 15.04.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм процесуальним правом щодо надання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Сторони в судове засідання 27.02.2013 р. не з'явились, своїм процесуальним правом не скористались, в порядку статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено документальну перевірку ТОВ «Карера» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з груденя 2002 р. по березень 2003 р., за результатами якої складено акт перевірки № 169/23-211/31922078 від 30.09.2004 р. та встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон).

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 000214/2302/0 від 05.10.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 809 745,50 грн., у т.ч. 1 206 497 грн. - основний платіж та 603 248,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Висновок щодо заниження податку на прибуток та ПДВ, податковий орган обґрунтовує виключно тим, що свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача - ПП «Зодіак-КМ», ТОВ «Дан» та ПП «Фірма «Продсервіс-2» визнані недійсними за рішеннями суду.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з постачання контрагентами комп'ютерної техніки та надання послуг з програмного забезпечення, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, виданих зареєстрованими на час їх виписки суб'єктами господарської діяльності - платниками податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Прол податок на додану вартість» (далі Закон № 168//97-ВР) випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності придбавав у ПП «Зодіак-КМ», ТОВ «Дан» та ПП «Фірма «Продсервіс-2» товари згідно з податковою накладною № 1308703 від 28.03.2003 на суму 127 083,33 грн., в т.ч. ПДВ - 25.416,67 грн.; згідно з податковими накладними, перелік яких наведено на сторінках 7-8 акта перевірки, на суму 5 494 220 грн., в т.ч. ПДВ - 959 243,73 грн.; згідно з податковими накладними, перелік яких наведено на сторінці 9 акта перевірки, на суму 1 059 427,50 грн., в т.ч. ПДВ - 211 885,49 грн.

Судом першої інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: податкових накладних, книг обліку та придбання товарів (робіт, послуг), податкових декларацій та платіжних документів на підтвердження розрахунків позивача з постачальниками цих товарів (робіт, послуг) за вказані періоди, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит.

Крім того, суд касаційної інстанції розглядаючи доводи касаційної скарги приймає до уваги наявність господарської мети при виконання оспорюваних правочинів, укладених платником податку з контрагентами, а саме: відповідно до копії довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 15811102 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є «інші види оптової торгівлі» (51.70.0). Таким чином, угоди що були укладені ПП «Зодіак-КМ», ТОВ «Дан» та ПП «Фірма «Продсервіс-2» направлені на здійснення господарської діяльності позивача.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Щодо доводів касатора про скасування державної реєстрації контрагентів позивача та анулювання їх свідоцтва платника податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій в цій частині. З матеріалів справи вбачається, що, враховуючи приписи ст. 9 Закону та п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000 р., ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», на момент вчинення правочинів позивачем з ПП «Зодіак-КМ», ТОВ «Дан» та ПП «Фірма «Продсервіс-2» останні були зареєстровані у встановленому порядку в якості платників податку на додану вартість та мали право вести господарську діяльність, складати первинні документи та податкові накладні.

Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 000214/2302/0 від 05.10.2004 р., вимоги щодо скасування зазначеного акту були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 15.04.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська