Рішення № 30390603, 29.03.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/6306/2012 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.Провадження № 22-ц/780/1093/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.Категорія 45 29.03.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсними договору купівлі-продажу та свідоцтва про реєстрацію автомобіля, поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

08 червня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, де із внесеними доповненнями та уточненнями, просив визнати автомобіль марки «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати недійсними договір купівлі-продажу зазначеного транспортного засобу, укладеного 06 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та свідоцтво про реєстрацію автомобіля на ім'я ОСОБА_4, розділити автомобіль, набутий подружжям за час шлюбу на дві рівні частини і стягнути з відповідача на його користь 48 000 грн., що є 1/2 частиною вартості спірного автомобіля, а також стягнути 3 600 грн. витрат на правову допомогу, судовий збір.

Свої вимоги мотивував тим, що сторони, після розірвання шлюбу, не досягли згоди про добровільний поділ спірного автомобіля, який придбаний за спільні кошти в період перебування сторін у шлюбі.

Крім того, зазначив, що відповідачка, уклавши зі своєю матір'ю договір купівлі-продажу спірного автомобіля, порушила вимоги чинного законодавства, а також його права, як співвласника транспортного засобу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано автомобіль марки «Опель Астра», легковий Комбі-В, модель 110557, шасі НОМЕР_2 державний номер НОМЕР_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 43 400 грн. спірного автомобіля.

Залишено у власності ОСОБА_2 автомобіль марки «Опель Астра», легковий Комбі-В, модель 110557, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

Визнано свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Опель Астра», легковий Комбі-В, модель 110557, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 недійсним.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 3 600 грн., витрати за видачу нотаріально посвідченої довіреності - 250 грн. та витрати по сплаті судового збору - 434 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що спірний автомобіль набутий ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності, а отже свідоцтво про реєстрацію автомобіля на ім'я ОСОБА_4 є недійсним.

При визначенні розміру грошової компенсації за автомобіль, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, суд першої інстанції керувався актом оцінки КТЗ від 30 листопада 2012 року.

При цьому, відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля мотивовано відсутністю будь-яких доказів його існування.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення, порушення норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Під час розгляду апеляції ОСОБА_2 відмовилась від частини апеляційних вимог, зокрема, щодо скасування рішення у частині відмови у позові, а суд другої інстанції прийняв відмову і апеляційне провадження у цій частині закрив.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, 29 серпня 1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб ( а.с. 6 ).

13 червня 2007 року, сторони, перебуваючи у шлюбі, за договором купівлі-продажу №2522 придбали у Закритого акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» за 112 543 грн. автомобіль марки Опель Астра-Н, який зареєстрували на ім'я ОСОБА_2 ( а.с. 8, 20-26 ).

ОСОБА_2, на підставі довідки-рахунку, виданої 05 червня 2012 року ТОВ «Абсолют ЛТД», реалізувала спірне майно подружжя своїй матері - ОСОБА_4 за 46 000 грн. у встановленому законом порядку ( а.с. 132, 144 ).

Згідно акта оцінки КТЗ АСЦМ №12113003 від 30.11.2012 року дійсна ринкова вартість спірного майна становить 86 800 грн. ( а.с. 143 ).

А тому, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо належності спірного майна на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та необхідності стягнення на користь позивача половини його вартості і судового збору в зазначеній сумі.

При цьому, ухвалив, з додержанням норм матеріального і процесуального права законне та обґрунтоване рішення у повній відповідності до вимог, відповідно, ст.ст. 69-71 СК України, ст. 372 ЦК України та ст.ст. 57, 60, 88, 212-213 ЦПК України.

Доводи ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі про незаконність та необґрунтованість рішення в цій частині, порушення судом норм матеріального і процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді скарги щодо зазначених вимог, а тому - не спростовують висновки суду першої інстанції.

Інші обставини, у т.ч. висловлені нею та її представником у суді другої інстанції, зокрема, про те, що акт товарознавчого дослідження є неналежним доказом по справі, визначення вартості проведено без дотримання вимог чинного законодавства, автомобіль відноситься до індивідуального майна ОСОБА_2, придбаного за кошти третьої особи, не можуть бути підставою для задоволення апеляційних вимог у цій частині, оскільки вони спростовуються належними та допустимими доказами по справі, зокрема, договором про придбання транспортного засобу.

Не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення в зазначеній частині, на переконання апеляційного суду, надані суду докази про страхування автомобіля, його ремонт, оскільки дійсна його вартість визначена названим актом, якого суд відносить до числа належних та допустимих доказів по справі.

Надані суду докази про наявність у третьої особи грошового вкладу, зняття з рахунку певної суми коштів, укладення договору оренди земельної ділянки, не спростовують висновок суду першої інстанції про належність спірного майна до числа спільного майна подружжя та не є підставою для задоволення апеляційних вимог у цій частині.

Не може бути скасоване рішення суду, в названій частині, також із тих підстав, що зазначені апелянтом обставини відносяться до числа формальних, а тому, заявлені ним апеляційні вимоги не підлягають задоволенню у силу положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено при задоволенні саме цих позовних вимог.

Рішення суду у частині відмови у задоволенні заявлених вимог, на переконання апеляційного суду, є також правильним, ухваленим з додержанням матеріального та процесуального права і яке ніким із учасників процесу, на даний час, не оспорюється.

В решті рішення підлягає скасуванню, оскільки зазначені апелянтом доводи підтвердились у ході розгляду справи судом другої інстанції.

Так, залишення у власності ОСОБА_2 транспортного засобу, належного іншій - третій особі по справі, суперечить нормам матеріального права, які регламентують інститут права власності, яке ( право ) є непорушним, зокрема, ст.ст. 316, 317, 321 ЦК України.

Незаконним є і рішення суду щодо визнання свідоцтва про реєстрацію спірного автомобіля недійсним, оскільки воно, на думку суду другої інстанції, суперечить не тільки рішенню суду в іншій частині - про відмову у визнанні договору купівлі-продажу недійсним, а й положенням ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, які до наявних правовідносин у справі не застосовані.

Рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в розмірі 3 600 грн. та за видачу довіреності - 250 грн. не ґрунтується на положеннях ст.ст. 38, 40, 56, 79, 84, 88 ЦПК України, оскільки зазначені кошти, на думку суду другої інстанції, не є витратами на правову допомогу у розумінні зазначених положень цивільно-процесуального законодавства і які, на переконання апеляційного суду, має нести сторона по справі, що сплачує зазначені послуги та користується ними.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині залишення у власності ОСОБА_2 автомобіля, визнання свідоцтва недійсним, стягнення витрат на правову допомогу та за видачу довіреності, на переконання апеляційного суду, підлягає скасуванню у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового - про відмову в позові за цими вимогами.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 309 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсними договору купівлі-продажу та свідоцтва про реєстрацію автомобіля, поділ майна подружжя, у частині залишення у власності ОСОБА_2 автомобіль марки "Опель Астра", легковий Комбі-В, модель 110557, шасі НОМЕР_2 державний номер НОМЕР_1, визнання свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки "Опель Астра", легковий Комбі-В, модель 110557, шасі НОМЕР_2 державний номер НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 недійсним, стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3 600 грн., витрат за видачу нотаріально посвідченої довіреності - 250 грн., скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба