Ухвала суду № 30379881, 28.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 р.Справа № 2а/1570/2890/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Кравця О.О. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 р. № 0000122300, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» (далі -ТОВ «Біоіл Універсал Україна») звернувся до суду з позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі -Роздільнянська МДПІ Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 31.03.2011 р. № 0000122300 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1 383 282 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 345 820,50 грн. (всього - 1 729 102,50 грн.)., мотивуючи його тим, що позапланова перевірка, результати якої оформлені актом перевірки від 16.03.2011 р., є безпідставною, оскільки нею перевірялося дотримання ТОВ «Біоіл Універсал Україна» податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за вересень 2010 року, проте, зазначений період вже охоплювався позаплановою перевіркою, про що свідчить довідка про результати документальної позапланової перевірки щодо дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті ПДВ за вересень 2010 року від 14.12.2010 р. № 1878-281/23-00/34490471, та в ході цієї перевірки порушень зі сторони позивача не виявлено. Позивач вказує, що в акті перевірки зазначені помилкові відомості, які не відповідають дійсності та документам первинного бухгалтерського обліку. В акті зазначено, що 7 податкових накладних на загальну суму ПДВ 47 223,18 грн. складено у березні 2010 року контрагентами позивача ТОВ "Фірма Ватек", комунальне підприємство спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Преса", ТОВ "Топаз", ТОВ "Шторм", ТОВ "Флорі", ПП "Інтер Агро Транс", ТОВ "СТТ АС", ВАТ "Роздільнянський елеватор". Але фактично ці податкові накладні складені контрагентами та отримані позивачем у звітному податковому періоді -вересні 2010 року, що підтверджується оригіналами вказаних податкових накладних. Ця помилково нарахована сума включена відповідачем у загальний розрахунок податкового повідомлення-рішення, що оскаржується. Крім того, вищевказане податкове повідомлення-рішення складене з порушенням встановленого порядку і містить арифметичні помилки між даними, зазначеними у висновках акту перевірки та даними, зазначеними у самому повідомленні-рішенні. Так, у висновках акту перевірки зазначена сума порушень у розмірі 1 393 534 грн., натомість у податковому повідомленні-рішенні нарахована сума 1 383 232 грн.

У судовому засіданні першої інстанції представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

У судовому засіданні першої інстанції представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд першої інстанції своєю постановою від 25 червня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 р. № 0000122300 -задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 31.03.2011 р. № 0000122300 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1 383 282 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 345 820,50 грн. (всього - 1 729 102,50 грн.).

Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 269666 видами діяльності за КВЕД ТОВ «Біоіл Універсал Україна» є виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво рафінованих олії та жирів, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Відповідно до довідки про загальну інформацію щодо ТОВ "Біоіл Універсал Україна" та результати його діяльності за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р. (додаток 2 до акту перевірки від 16.03.2011 р. № 278-49/23-00/34490471) позивач має у власності цеха з переробки насіння соняшника та ріпаку, з переробки насіння соняшника, а також лінію з гранулювання лушпиння соняшника.

З 23.02.2011р. по 10.03.2011р. Роздільнянською міжрайонною податковою інспекцією Одеської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Біоіл Універсал Україна" щодо дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за вересень 2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 16.03.2011 р. № 278-49/23-00/34490471.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ "Біоіл Універсал Україна" ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженому наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованому в Мінюсті України 09.07.1997 р. № 250/2054, у результаті чого занижено суму ПДВ по податковій декларації за вересень 2010 року у сумі 1 393 534 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 540 483 грн.

21.03.2011 року позивачем були подані заперечення проти складеного акта перевірки. У відповіді на зазначені заперечення листом від 28.03.2011 року Роздільнянська МДПІ Одеської області повідомила позивача про зміну висновку акту перевірки від 16.03.2011 р. № 278-49/23-00/34490471 та викладення його у такій редакції: ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженому наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованому в Мінюсті України 09.07.1997 р. № 250/2054, у результаті чого занижено суму ПДВ по податковій декларації за вересень 2010 року у сумі 1 383 282 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 570 483 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Роздільнянською МДПІ Одеської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 р. № 0000122300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1 383 282 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 345820,50 грн.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум

ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Між позивачем та ТОВ "Шторм", ТОВ "Агро-Гелеос", ТОВ "Авалон-агро", ПП "Расинг Груп", ППФ "Сервіс-Промторг", ПП "Глобал Трейдис", ТОВ "Інтерагро-Союз", ПП "Агроера 2009", ТОВ "КФ "Гром ЛТД" були укладені договори купівлі-продажу соняшника та додатки до них. Підтвердженням виконання зазначених договорів є надані копії податкових накладних, видаткових накладних та копії платіжних доручень.

Всі вищевказані контрагенти позивача станом на вересень 2010 року були зареєстровані у встановленому законодавством порядку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали діюче свідоцтво платника податку на додану вартість, що підтверджується відповідними документами, наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного суду України у постанові від 01.06.2010 р. по справі № 21-573во10, а також у постанові від 13.01.2009 р. № 09/05 зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

ТОВ "Біоіл Універсал Україна" придбавало соняшник протягом 2010 року за вищевказаними договорами на умовах СРТ (Інкотермс 2000), тобто перевезення сплачено до ВАТ "Роздільнянський елеватор" у зв'язку з чим не має товарно-транспортних накладних на перевезення товару. Товар поставлявся на ВАТ "Роздільнянський елеватор" безпосередньо на картку (квоту) ТОВ "Біоіл Універсал Україна", що підтверджується договором доручення № 1, укладеним між позивачем та ВАТ "Роздільнянський елеватор" 01.06.2010 р. з додатком та виписками з реєстру прийнятого вантажу, складеними ВАТ "Роздільнянський елеватор".

Крім того, на виконання запиту суду від 08.11.2011р. № 2а/1570/2890/2011/38044/2011 ПрАТ "Роздільнянський елеватор" надало товарно-транспортні накладні, на підставі яких було поставлено та оформлено насіння соняшника на квоту ТОВ "Біоіл Універсал Україна".

Є необгрунтованими твердження відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" оскільки.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними вище документами.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем у вересні 2010 року отримано податкові накладні від постачальників за минулий податковий період та відповідно включено суми податку на додану вартість до декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року. Податкові накладні, отримані ТОВ "Біоіл Універсал Україна" із запізненням оформлені у відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки дата отримання податкової накладної за придбані ТОВ "Біоіл Універсал Україна" товари та послуги є датою виникнення права у позивача на податковий кредит, у податкового органу не було підстав для не включення сум у податкових накладних, виписаних у минулих періодах до податкового кредиту, а тому при складанні перевіряємих податковим органом декларацій з ПДВ і відсутнє порушення ТОВ "Біоіл Універсал Україна" п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженому наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 166.

Посилання відповідача щодо неможливості віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2010 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які були виписані контрагентами постачальниками позивача у минулих податкових періодах, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ зберігалось за платником податку на протязі 1095 календарних днів з дня виписки податкової накладної.

Таким чином, право позивача на податковий кредит виникло після отримання ним від відповідних контрагентів податкових накладних, тобто у вересні 2010 року.

Крім того, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Посилання відповідача на норми ст. 228 Цивільного кодексу України є безпідставними. Так відповідно до вимог зазначеної норми права правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявність вини та умислу позивача або його контрагентів в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином відповідачем не доведені, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладених зазначеними особами правочинів нікчемними на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі встановленого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 р. № 0000122300, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя О.О. Кравець суддя Д.В. Запорожан