Рішення № 30377559, 20.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції: Соболєва І.П.

Категорія 24 Доповідач: Мальований Ю.М

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Березкіної О.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі Саєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 30 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року позивач ПАТ «Донецькобленерго» звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що відповідачі є споживачами електричної енергії, за споживання якої у них утворилась заборгованість у розмірі 882 грн. 88 коп., про що їх було повідомлено та запропоновано сплатити вказані кошти в добровільному порядку, проте відповідачами цю вимогу проігноровано, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку вказану заборгованість.

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 30 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Донецькобленерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, УПСЗН Авдіївської міської ради про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати через порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування скарги вказав, що фінансування на оплату житлово-комунальних послуг у разі, якщо споживач має право на пільги, здійснюється за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів. Положення ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» слід застосовувати з сукупністю з нормами інших законів, зокрема Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», яким визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про слухання справи у її відсутність.

У судовому засіданні представник позивача Чмірьова Л.С. наполягала на доводах апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також представник УПСЗН Авдіївської міської ради Волошин Є.В. проти скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи апеляційний суд ухвалює апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачами електроенергії, особовий рахунок відкрито на ім'я ОСОБА_1, який з 2004 року є пенсіонером як працівник міліції та має право на пільги по оплаті комунальних послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що ОСОБА_1 з січня 2010 року по 23 серпня 2011 року сплачував надані позивачем послуги з постачання електроенергії на підставі платіжних документів, які виписувались енергопостачальником, тобто повністю виконав своє зобов'язання перед позивачем. Отже заборгованість виникла в результаті неправильного застосування позивачем законодавства щодо надання пільг, тому в позові було відмовлено.

Однак погодитися з таким рішенням суду не можна.

Згідно ст.17 Закону України "Про електроенергетику", збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електроенергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок коштів, встановлених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок) встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії (пункт 1).

Відповідно до пункту 3 Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних підрозділів місцевих адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких входять питання праці та соціального захисту населення .

Згідно з пунктом 4 Порядку, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення проводиться Державною казначейської службою згідно помісячного розпису асигнувань місцевого бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів пропорційно обсягам субвенцій, передбачених у державному бюджеті.

Відповідно до пункту 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми і акти звірок розрахунків за надані послуги з підприємствами, що надають послуги, і направляють їх фінансовим органам райдержадміністрацій.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" встановлено, що з 01.08.1996 року пільги надаються в межах норми: 75 кВт/год на сім'ю з одного-двох осіб на місяць, у тому числі, якщо обидва члени сім'ї мають право на знижку і додатково 15 кВт/год на кожного іншого члена сім'ї, але не більше 150 кВт на місяць.

Частиною 4 ст. 22 Закону України від 20.12.1990 №565-ХН "Про міліцію" передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг.

Частиною 7 даної статті передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком зберігається право на пільги, передбачені цим Законом.

Згідно підпункту "А" пункту 68 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", 50-процентна знижка по оплаті електроенергії працівникам міліції надавалася в межах норм, встановлених законодавством.

За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком право на зазначену пільгу зберігалося за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Однак рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені пунктом 68 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Визнання змін до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» неконституційними, на думку відповідача, є підставою для надання пільг працівникам міліції (пенсіонерам з їх числа) без будь яких обмежень.

Проте з цим погодитися неможливо, оскільки положення ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» слід застосовувати в сукупності з нормами інших законів.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги встановлюються державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування. До їх числа належить, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам.

Цей закон був прийнятим пізніше у часі стосовно Закону України «Про міліцію», тому певна суперечність в положеннях у цих законів повинна бути розв'язана за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм - надання переваги нормі, яку прийнято пізніше.

Згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг. Ця постаново не передбачає виключень щодо категорій пільговиків.

У розрахунках субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг враховуються кошти на надання пільг з урахуванням встановлених норм цільового споживання.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг та здійснюють розрахунки с постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо вартості наданих пільгових послуг, у тому числі і пільг працівникам міліції.

Із пояснень співвідповідача по справі УПСЗН Авдіївської міської ради (а.с. 58,71,72) вбачається, що управління здійснює розрахунки з постачальниками комунальних послуг за рахунок коштів субвенції державного бюджету на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг та у межах норм, передбачених зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що пред'явлена до стягнення заборгованість складається з вартості електричної енергії, спожитої відповідачами с перевищенням встановлених норм, з огляду на що споживачі мають відшкодувати цю заборгованість на користь позивача.

Розподіляючи судові витрати, колегія суддів керується вимогами ст. 88 ЦПК України За правилами якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду слід скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Керуючись п.1.ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» - задовольнити.

Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 30 листопада 2012 року - скасувати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Авдіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (юридична адреса: 84601, місто Горлівка Донецької області, проспект Леніна, 11, код ЄДРПОУ 00131268) заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 882 (вісімсот вісімдесят дві грн.) 88 коп. та понесені судові витрати у сумі 160 (сто шістдесят грн.) 95 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: