Постанова № 30372668, 01.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа№ 5011-6/17315-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Якимчук М.М. - представник, дов. б/н від 20.12.2012;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2013

у справі № 5011-6/17315-2012 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

про стягнення 60 854,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 у справі № 5011-6/17315-2012 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 56 728,81 грн. боргу, 3 437,74 грн. пені, 687,55 грн. три проценти річних, 1 609,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивачем постачався, а відповідачем отримувався товар, що підтверджується наданими в матеріали справи доказами; відповідач оплату товару здійснив частково, внаслідок чого його заборгованість становить 56 728,81 грн.; факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 56 728,81 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований; за розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, з відповідача підлягає стягненню 3 437,74 грн. пені та 687,55 грн. три проценти річних.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 у справі № 5011-6/17315-2012 скасувати з підстав порушення норм процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом порушено ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 85 ГПК України; судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо строків складання оскаржуваного рішення.

Скаржник вказує на те, що суд, не задовольнивши клопотання відповідача та розглянувши справу в одному судовому засіданні за відсутності повноважного представника відповідача, порушив процесуальні норми щодо прав сторін, змагальності та рівності перед законом і судом, а відтак відповідач був позбавлений можливості захисту своїх законних інтересів у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач запередчує проти доводів скарги, зазначаючи про прийняття оскаржуваного рішення відповідно до норм процесуального права та незазначення у скарзі доказів незаконності та необгрунтованості рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 56 728,81 грн. суми заборгованості, 3 437,74 грн. пені, 687,55 грн. 3% річних; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.12.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 61, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором продавець, постачає відповідачу, за договором покупцю, лікарські засоби власного виробництва, згідно із замовленнями відповідача за асортиментом та ціною, визначеними в прайс-листі позивача, на момент замовлення товару.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 договору № 61 ціна на товар попередньо узгоджується між позивачем та відповідачем та зазначається в накладній, яка повинна відповідати замовленню відповідача на момент поставки товару чи на день виписки в рахунку на оплату; загальна сума договору складається із сум, вказаних у накладних.

Позивач, на підставі видаткових накладних № ФФ-0000231 від 31.05.2012 на суму 24 281,51 грн., № ФФ-0000232 від 31.05.2012 на суму 3 848,00 грн., № ФФ-0000245 від 13.06.2012 на суму 10 992,62 грн., № ФФ-0000249 від 13.06.2012 на суму 1 478,40 грн., № ФФ-0000259 від 20.06.2012 на суму 14 869,69 грн., № ФФ-0000270 від 26.06.2012 на суму 5 236,00 грн. передав, а відповідач, в свою чергу, прийняв товар на загальну суму 60 706,22 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами.

Відповідач повернув продукцію на суму 217,60 грн. за накладною на повернення № 000372 від 01.06.2012.

Відповідно до п. 4.2 договору № 61 розрахунок за товар, що поставляється за даним договором, здійснюється відповідачем на умовах відтермінування платежу 30-ть календарних днів з моменту одержання товару відповідачем.

Однак, відповідачем, всупереч умовам договору № 61, здійснено оплату лише за видатковою накладною № ФФ-0000232 від 31.05.2012 на суму у розмірі 3 848,00 грн., що вбачається із витягу із особового рахунку позивача за 27.11.2012 (а.с. 49), у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 56 640,62 грн. за поставлений товар згідно із видатковими накладними №№ ФФ-0000231, ФФ-0000245, ФФ-0000249, ФФ-0000259, ФФ-0000270.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про підтвердження матеріалами справи існування заборгованості відповідача перед позивачем на суму у розмірі 56 728,81 грн. Враховуючи те, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 60 706,22 грн., відповідачем повернуто товар на суму 217,60 грн. та здійснено часткову оплату на суму 3 848,00 грн., то заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 56 640,62 грн. (60 706,22-217,60-3 848,00).

Позивач у претензії від 05.11.2012 № 177 повідомив відповідача про те, що станом на 30.10.2012 у останнього виникла заборгованість по оплаті за поставлений товар та просив негайно (протягом 3-х банківських днів з моменту отримання даної претензії) погасити заборгованість по оплаті за поставлений товар.

Із наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 04585562 вбачається, що зазначена претензія отримана відповідачем 09.11.2012 (а.с. 22).

Відповіді на претензію від 05.11.2012 № 177 відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 56 640,62 грн. за поставлений позивачем товар згідно із договором № 61.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 56 640,62 грн. заборгованості за поставлений товар згідно із договором № 61, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору № 61 сторони погодили умову про те, що у випадку несвоєчасної оплати за товар відповідач за кожний день протермінування виплачує пеню позивачу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в строк суми, вказаної в товарній накладній.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок пені, вважає суму пені в розмірі 3 437,74 грн. правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума 687,55 грн. 3% річних є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 05.12.2012 розгляд справи № 5011-6/17315-2012 призначено на 21.01.2013.

Факт отримання відповідачем 10.12.2012 ухвали Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 у справі № 5011-6/17315-2012 підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 04751810.

Відповідачем надіслано клопотання від 16.01.2013 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відрядженням уповноваженого представника відповідача.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд відхилив клопотання відповідача, оскільки відповідачем у справі є юридична особа, яка не позбавлена права забезпечити явку в судове засідання іншого представника.

Згідно із ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь у судовому засіданні 21.01.2013, оскільки не направив свого представника.

Також відповідач не скористався правом надіслати відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження у справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Згідно із ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи лише через нез'явлення в засідання представника сторони.

Таким чином, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

Також слід вказати, що відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Нормами ГПК України не наділено апеляційний господарський суд правом передавати справи на новий розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 у справі № 5011-6/17315-2012 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б; ідентифікаційний код 21568905) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 16; ідентифікаційний код 05485166) 56 640,62 грн. основного боргу, 3 437,74 грн. пені, 687,55 грн. 3% річних, 1 607,17 грн. судового збору.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 16; ідентифікаційний код 05485166) на користь Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б; ідентифікаційний код 21568905) 1,17 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Справу № 5011-6/17315-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.