Ухвала суду № 30372249, 30.01.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/5375/12 30.01.2013 30.01.2012 30.01.2012

Провадження №22ц/784/70/13 Головуючий в першій інстанції Прохоров П.А.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Белевері В.А.,

за участю позивача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2012 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)

про розірвання кредитного договору,

В С Т А Н О В И Л А :

18 липня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору № б/н від 16 травня 2006 року.

Позивач зазначав, що 16 травня 2006 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладений кредитний договір № б/н на отримання кредиту в сумі 2 000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 13,2 % річних, строком до 23 травня 2016 року. Посилаючись на те, що змінилися істотні умови кредитного договору, а саме підвищився курс гривні до долара США, внаслідок всесвітньої фінансової кризи, що унеможливлює сплату кредиту, просив позов задовольнити.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які були представлені сторонами, і на підставі ст.ст. 1054, 652 ЦК України прийшов до правильного висновку, про недоведеність позивачем зміни обставин, які є істотними для розірвання кредитного договору. Тому суд правильно відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до аналізу змісту ст. 652 ЦК України розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за наявності всіх чотирьох обов'язковим умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, однією з обов'язкових умов для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин є умова, за якою в момент укладання договору сторони повинні були керуватися тим, що така зміна обставин не настане.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-ХІV офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Частиною 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» визначено, що валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом міністрів України.

Відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2003 року за № 1094/8415, а також додатку № 1 до нього, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема: долара США, євро та швейцарського франка, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладання договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

ОСОБА_3 не доведено, що сторони при укладанні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено ст. 617 ЦК України та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК).

Оскільки позивачем не доведено умови для розірвання кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК України, то підстави для задоволення його позовних вимог та розірвання кредитного договору відсутні.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді