Ухвала суду № 30372173, 16.01.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/5492/12 16.01.2013 16.01.2013 16.01.2013

Справа №22ц/784/90/13 Головуюча в першій інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Устименко М.В.,

за участю позивачки ОСОБА_3,

представника позивачки ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2012 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

публічного акціонерного товариства «Мегабанк»

(далі -ПАТ «Мегабанк»),

ОСОБА_6, приватного нотаріуса

ОСОБА_8

про розірвання договору іпотеки,

ВС Т А Н О В И Л А :

10 квітня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Мегабанк», ОСОБА_6 та приватного нотаріуса ОСОБА_8 про розірвання договору іпотеки № 740444 від 14 лютого 2008 року.

Позивачка зазначала, що 14 лютого 2008 року між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк»», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір та надано останній кредит у сумі 146 500 грн. на споживчі цілі, строком до 13 лютого 2018 року зі сплатою 18,2 % річних за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, того ж числа, між ВАТ «Мегабанк»та нею було укладено іпотечний договір за яким вона передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Вказаний іпотечний договір був посвідчений та зареєстрований за № 1268 приватним нотаріусом ОСОБА_8 19 листопада 2008 року їй стало відомо, що 14 лютого 2008 року між ВАТ «Мегабанк»та ОСОБА_6 була укладена додаткова угода до вказаного кредитного договору, згідно якої сторони змінили суттєві умови кредитного договору, а саме збільшили процентну ставку з 18,2% до 25%.

Посилаючись на те, що згоди на підвищення відсоткової ставки вона не надавала, яке істотним чином порушило її зобов'язання, як майнового поручителя, просила позов задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, її представника та представника відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які були представлені сторонами і прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог. Тому суд правильно відмовив в задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2008 року між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за яким останній було надано кредит у сумі 146 500 грн. на споживчі цілі, строком до 13 лютого 2018 року зі сплатою 18,2 % річних за користування кредитом (а.с. 4-6).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в той же день, між ВАТ «Мегабанк»та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір за яким вона передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).

19 листопада 2008 року між ВАТ «Мегабанк»та ОСОБА_6 була укладена додаткова угода до кредитного договору про збільшення кредитної процентної ставки з 18,2% до 25%, яка була погоджена та підписана сторонами (а.с. 8).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ВАТ «Мегабанк»змінив свою назву з ВАТ «Мегабанк» на ПАТ «Мегабанк», яке стало правонаступником всіх прав і обовязків ВАТ «Мегабанк» (а.с. 20).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки (а.с. 57).

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідна наявність всіх перелічених умов одночасно.

Проте, позивачкою не доведена одночасна наявність всіх умов необхідних для розірвання іпотечного договору, а крім того, цим договором забезпечується обтяження будь-якого збільшення основного зобов'язання та процентів за ним (п. 1.1) (а.с. 9).

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на положення ст. ст. 553, 559 ЦК України, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, є безпідставними.

Так, ст. 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що майновий поручитель -це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою.

Тобто, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. На відносини з права застави не поширюються норми статті 559 ЦК України щодо припинення договору поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами ст. ст. 572-593 ЦК України і спеціальним законом.

Іпотека, як окремий вид застави, визначена ст. 575 ЦК України.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року у своїй постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про заставу», ст. ст. 1, 11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст. ст. 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку з цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена (п. 23).

Таким чином, підвищення відсоткової ставки за користування кредитом без згоди іпотекодавця не збільшує обсяг його відповідальності, так як останній відповідає за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.

Інші доводи апеляційної скарги, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи також є безпідставними та спростовуються матеріалами справи і вищезазначеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді