Ухвала суду № 30372080, 20.03.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

20.03.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :

Крегула М.М. ( головуючого), Демченко С.М., Мишинчук Н.С.

прокурора Міцовда К.Д.

засудженого ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 26.12.2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 тимчасово непрацюючого, розлученого, з середньою освітою, інваліда III групи, українця, громадянина України, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обчислено з моменту затримання, тобто з 01 червня 2012 року.

Цивільний позов прокурора Перечинського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної клінічної лікарні імені А.Новака до ОСОБА_4 про стягнення витрат на лікування - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Закарпатської обласної клінічної лікарні імені А.Новака 2 464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 50 коп. витрачених лікування ОСОБА_6

Цивільний позов ОСОБА_6и до ОСОБА_4 про відшкодування немайнової (моральної) шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В решті позову - відмовлено.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст. 81 КПК України.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено- взяття під варту.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджений за те, що 01 червня 2012 року близько 1 год. 30 хв. ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на кухні будинку АДРЕСА_1, під час сварки зі своєю донькою ОСОБА_7, умисно наніс останній один удар кухонним ножем в область черевної порожнини, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя потерпілої в момент їх заподіяння.

В апеляції прокурор вказує на незаконність вироку суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. Не погоджуючись з перекваліфікацією дій засудженого з ч.2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст.121 КК України , вказує на наявність у ОСОБА_4 прямого умислу на вбивство. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В своїй апеляції ОСОБА_4 просить змінити кваліфікацію злочину із ст.. 121 ч. 1 на 124 КК України, оскільки характер небезпеки, що загрожувала підсудному з боку потерпілої, дав йому право на необхідну оборону. Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, ОСОБА_4 просить змінити таке та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців. Разом з цим, з врахуванням положень ст.. 1206 ЦК України, просить у задоволенні цивільного позову про стягнення суми коштів на користь лікувального закладу відмовити, а цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково, стягнувши на її користь 10000 грн. моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4, який підтвердив свою позицію, викладену в апеляції, , промову прокурора про задоволення вимог його апеляції, дослідивши матеріали кримінальної справи, заслухавши сторін в судових дебатах та надавши ОСОБА_4 останнє слово, апеляційний суд вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, відповідає фактичним обставинам справи, що підтверджується дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_6 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні давала послідовні покази та ствердила, що зайшовши у батькову кімнату зірвала з нього покривало та почала з'ясовувати з ним відносини. Під час суперечки, батько пригрозив їй розправою, однак ОСОБА_6 не сприйняла його слова всерйоз, оскільки він погрожував їй неодноразово, та пішла за ним на кухню, а слідом за ними пішла й мати. Зайшовши на кухню, ОСОБА_6 продовжувала кричати на батька ОСОБА_4, однак жодного удару не наносила. Потім підійшла до батька, який стояв до неї спиною і в цей момент він повернувся до неї з кухонний ножем в правій руці, яким і наніс доньці удар в область живота ближче до грудної клітки .

Із показань ОСОБА_4 вбачається, що донька зайшла до нього у кімнату та почала кричати, після чого стягнула покривало та вдарила рукою по обличчю. Він просив її заспокоїтись, однак вона продовжувала кричати і тоді він схопився з ліжка та побіг на кухню, щоб уникнути скандалу та бійки. Але ОСОБА_6 не заспокоювалася та пішла за ним на кухню, де подовжувала голосно кричати . Тоді ОСОБА_4, злякавшись , що вона вдарить його, побачивши на столі кухонний ніж, схопив його та наніс їй удар в область живота. Побачивши, що з рани почала текти кров, він дуже злякався, кинув ніж на землю, та зрозумівши, що накоїв, підняв з підлоги ніж та вибіг до лісу, де пробув майже до ранку. Коли повернувся, то на нього вже чекали працівники міліції.

Дані покази ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повністю підтверджуються і показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Ці обставини об'єктивно підтверджуються протоколом огляду місця події дворогосподарства АДРЕСА_1 з таблицею-ілюстрацією до нього від 01 червня 2012 року, протоколом додаткового огляду будинку АДРЕСА_1, протоколом огляду предмету - кухонного ножа, протоколом відтворення обстановки та обставин події з фото таблицею, висновком експерта № 1295 від 27 червня 2012 року, висновком експерта № 1294 від 27 червня 2012 року, висновком експерта № 1293 від 27 червня 2012 року, висновком експерта № 105 від 11 липня 2012 року, висновком експерта № 511 від 05 липня 2012 року, висновком експерта № 503 від 06 липня 2012 року, актом № 98 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 21 червня 2012 року та іншими доказами в справі.

За наведених обставин винність ОСОБА_4 є доведеною, а заперечення його вини в діянні, що кваліфікується за ст.. 121 ч.1 КК України , спростовані дослідженими судом доказами.

Пояснення ОСОБА_4, в апеляції про те, що він діяв у стані необхідної оборони спростовуються наведеними у вироку доводами, що характер дій потерплої по відношенню до підсудного ОСОБА_4 не давали йому підстави сприймати загрозу з її боку життю та здоров'ю як реальну. Заподіяння засудженим ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень в цій ситуації було неспівмірним для негайного відвернення або припинення посягання і не відповідало небезпечності посягання та обстановці захисту. З матеріалів справи видно, що у потерпілої не було сторонніх предметів, якими б вона могла заподіяти реальну шкоду життю чи здоров'ю ОСОБА_4, а він у відповідь з метою нанесення тілесних ушкоджень, застосував ніж. Разом з цим, суд врахував як характер небезпеки, що загрожувала підсудному та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, так і фізичні дані як його, так і потерпілої, та вірно дійшов висновку, що застосування підсудним до потерпілої такого знаряддя та насильства не відповідало небезпечності посягання та обстановці захисту.

Не заслуговують на увагу і твердження прокурора в апеляції щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України , оскільки зібраними доказами не підтверджено наявність у підсудного прямого умислу на позбавлення потерпілої ОСОБА_7 життя. У справі відсутні докази того, що він передбачав і бажав настання смерті потерпілої, а факт припинення злочинних дій за відсутності перешкод для їх продовження свідчить про відсутність у нього прямого умислу на позбавлення життя своєї доньки.

Не є переконливими і зазначені в апеляції прокурора доводи про м'якість призначеного ОСОБА_4 покарання.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначив йому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України

В апеляції прокурора, як видно, не наведено достатніх та переконливих підстав для скасування вироку і призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання.

Дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано судом правильно, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Усі наведені прокурором обставини судом першої інстанції враховані при постановленні вироку і вирішенні питання про покарання, тому вважати призначене покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину немає підстав.

Що стосується задоволення позовних вимог, то судом при вирішенні цього питання відповідно до ст.. 1167 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» враховано як характер та обсяг страждань потерпілої, так і характер немайнових витрат й інших обставин, та прийнято обґрунтоване рішення в частині цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 25 000грн, а твердження ОСОБА_4 про відсутність співвідношення даної суми характеру і обсягу моральних страждань потерпілої ним не доведено та не підтверджено.

Разом з цим, вирішуючи питання про стягнення суми матеріальної шкоди, судом повністю враховано як витрати на лікування в сумі 451,19 грн., так і вартість пошкодженого скла в сумі 48 грн.

Враховуючи дані обставини, доводи, викладені в апеляції ОСОБА_4 про зміну вироку суду в частині вирішення цивільного позову є також необґрунтованими.

Порушень кримінально - процесуального закону, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляції прокурора та підсудного ОСОБА_4 до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляції підсудного ОСОБА_4 та прокурора, що брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 26.12.2012 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.

Судді: