Ухвала суду № 30371462, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 10/324 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» до Київської регіональної митниці, Департаменту аналізу аналітичної роботи та інформаційного моніторингу про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2008 року № 7 та № 8 та скасування акту перевірки від 11.01.2008 року № 0001/8/128000000/0024583590,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року позивач - Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива» (далі по тексту - ДП «Бест Альтернатива») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, Департаменту аналізу аналітичної роботи та інформаційного моніторингу, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 11.02.2008 року № 7 про визначення ДП «Бест Альтернатива» зобов'язання несплаченого мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 9 897,50 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 4 948,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.02.2008 року № 8 про визначення ДП «Бест Альтернатива» зобов'язання несплаченого мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 25 379,53 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 12 689,77 грн.

Крім цього, позивач просив скасувати акт перевірки від 11.01.2008 року № 0001/8/128000000/0024583590.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2010 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказів Департаменту аналізу ризиків та аудиту від 18.01.2007 № 6, від 14.02.2007 № 28, від 20.02.2007 № 30, від 03.03.2007 № 39, від 08.01.2008 № 3 та у відповідності до вимог п. 4 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.04 № 1730, службовими особами Департаменту аналізу ризиків та аудиту було проведено перевірку стану дотримання ДП «Бест Альтернатива» (код ЄДРПОУ 24583590) законодавства України з питань митної справи за період з 22.01.2004 р. по 22.01.2007 р., за результатами якої складено Акт від 11.01.2008 р. №0001/8/128000000/0024583590.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 5 частини 2 статті 267 Митного кодексу України, внаслідок чого останнім було занижено витрати на транспортування, що в подальшому призвело до заниження митної вартості товару на суму 117 000,13 грн.

На підставі Акту перевірки посадовою особою Київської регіональної митниці було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 11.02.2008р. № 7, яким ДП «Бест Альтернатива» визначено податкове зобов'язання несплаченого мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 9 897,50 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 4 948,75 грн.;

- від 11.02.2008р. № 8, яким «Бест Альтернатива» визначено податкове зобов'язання несплаченого мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 25 379,53 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 12 689,77 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та обґрунтовує свою позицію тим, що у разі виявлення порушень законодавства України з питань митної справи, посадові особи Київської регіональної митниці повинні були порівняти відповідність документальних даних, наданих підприємством на час митного оформлення товару, з тими фактичними даними, що були виявлені в ході перевірки на підставі первинних документів підприємства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, визначаються Митним кодексом України від 11 липня 2002 року № 92-IV (Кодекс втратив чинність (згідно з Митним кодексом України від 13 березня 2012 року N 4495-VI).

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до ст. 260 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 262 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

За приписами пункту 10.3 статті 10 Закону «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року (згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI), платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно ст. 267 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що під час проведення перевірки митним органом було вивчено вантажно-митні декларації з комплектом документів, поданих до митного контролю при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів та договори про надання транспортних (транспортно-експедиційних) послуг з доставки імпортованих позивачем товарів.

Так в періоді, що перевірявся, позивачем здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність згідно наступних контрактів: від 26.10.04 № 7207, укладеного між ДП «Бест Альтернатива» та Riso Scotti S. P. A. (Італія); від 01.01.06 № 0106, укладеного між ДП «Бест Альтернатива» та Riso Scotti S. P. A (Італія); від 01.07.03 № 2030, укладеного між ДП «Бест Альтернатива» та Granitol (Чеська республіка).

Згідно ВМД від 30.11.2004 р. позивачем було ввезено на митну територію України товар - рис довгозернистий «Парбоілд», загальною митною вартістю 51 821,22 грн. Задекларовані витрати на транспортування склали 600,00 грн. Позивачем до перевірки було надано договір-заявку від 24.11.04 № 1 на перевезення вантажу автотранспортом, згідно якого Замовником на перевезення вантажу виступило ДП «Бест Альтернатива», а Перевізником - фірма «Альтернатива Кватро» (Чеська Республіка), та було надано для перевірки акт виконаних робіт.

Позивачем до перевірки також були надані наступні документи: ВМД від 30.11.2001 р. № 100000010/4/563103, від 14.02.2005 р. № 100000010/5/148782, від 25.07.2005р. № 100000010/5/150167, від 20.01.06 № 100000010/5/578068, від 08.08.2005 р. № 100000010/5/150263, від 05.09.06 № 100000008/6/524113, від 05.07.06 № 100000008/6/519622, від 28.07.2006р. № 100000008/6/521343, від 27.09.2006р. № 100000008/6/525765, від 01.11.2006 р. № 100000008/6/528674, від 21.01.2005 р. № 100000010/5/148610, від 01.03.2005 р. № 100000010/5/148913, від 18.11.2005р. № 100000010/5/150998, від 13.12.2005р. № 100000010/5/151200, від 01.03.2006 р. № 100000010/6/578310, від 29.03.2006 р. № 100000010/6/578518, від 01.11.2006 р. № 100000008/6/528674; договір з організації транспортно-експедиційних послуг від 01.01.2004 р. №01-01/04; договір з організації транспортно-експедиційних послуг від 07.11.2006 р. № 15/1106; транспортна заявка від 06.11.2006 р. № 1; заява на переказ від 17.11.06 № 14.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне транспортування товару здійснювалось приватним підприємцем ОСОБА_3 згідно договору б/н від 2004 року на перевезення вантажів в міжнародному сполучені. В свою чергу, Замовником транспортування вантажу згідно даного договору виступила компанія «Est Service S.R.L.» (Італія). Однак, під час звірки витрат на транспортування, задекларованих позивачем, з даними, що були надані до перевірки перевізником ПП ОСОБА_3 (заявка на перевезення від 17.11.2004 р. б/н на суму 2 500,00 євро, рахунок від 01.12.2004 р. № 217 на суму 2 500,00 євро, банківська виписка від 24.02.2005р.), перевіряючи ми особами було встановлено факт заниження позивачем задекларованих витрат на транспортування вищевказаного товару.

Крім того, при перевірці ВМД від 14.02.2005 р., від 25.07.2005 р., від 08.08.2005 р., від 20.01.2006 р., від 13.12.2005 р., від 05.07.2006 р., від 28.07.2006 р., від 01.03.2005 р., було встановлено факт заниження позивачем задекларованих витрат на транспортування зазначеного у ВМД товару, транспортування якого здійснювали ПП ОСОБА_3, МПП «Трейд», ТОВ «Атман», ТОВ «Тріанекс», ПП ОСОБА_4

Між тим, як вбачається з ВМД від 21.01.2005 р., від 18.11.2005 р., від 05.09.2006 р., від 20.09.2005 р. фактичне транспортування товару здійснювали ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, однак необхідних документів на підтвердження проведення розрахунків під час проведення перевірки позивачем надано не було.

Таким чином, обставини даної справи свідчать про те, що позивачем були укладені договори з перевізниками (експедиторами) про транспортування товару від продавця до місця призначення, а в договорах перевезення було зазначено повну вартість перевезень як до митної території України, так і по митній території України.

Однак, при декларуванні товару до митної вартості позивачем були включені лише ті витрати на перевезення, які ним були понесені на транспортування товару до митної території України. Тобто, позивачем до митної вартості було включено витрати на перевезення у меншій вартості, ніж так, яка була фактично сплачена ним перевізникам згідно вищевказаних документів.

Що стосується висновків судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7418/11879, на які посилається позивач як на підтвердження вимог свого позову, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пункту 1.1. наказу Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.11.98 за № 705/3145, порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи та цією Інструкцією.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.94 № 4038-ХІІ, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. До спеціальних знань судового експерта при проведенні судової експертизи не належать юридичні знання, а саме, висновок експерта не може торкатися правових питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Вирішення питань, пов'язаних з визначенням митної вартості передбачає використання юридичних знань в галузі митного права. Отже, такі питання є питаннями насамперед правового характеру та перебувають поза компетенцією судових експертів-економістів.

Згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій.

Визначення митної вартості товарів, а також встановлення сум, що включаються до митної вартості товарів не є завданням такої експертизи.

Згідно положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 86/5 від 09.08.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 р. за № 882/11162 (із змінами та доповненнями), для проведення судової економічної експертизи фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Мін'юсту кваліфікація експерта присвоюється за такими спеціальностями: дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; дослідження документів фінансово-кредитних операцій.

Відповідно до пункту 128 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, до компетенції експертів науково-дослідних установ не належить вирішення питань правового характеру та надання оцінки правильності застосування митними органами норм законодавства України з митної справи при визначенні митної вартості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вирішення питань про безпосереднє визначення митної вартості товарів не належить до компетенції судових експертів.

Що стосується позову в частині скасування Акту перевірки від 11.01.2008 року № 0001/8/128000000/0024583590, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, про що вказано, зокрема, у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 № 1145/11/13-10.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, акт документальної перевірки, який містить висновки щодо її результатів, інформацію про виявлені факти порушень, не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінює, не припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин і не має обов'язкового, а відтак він не підпадає під дію пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України.

Акт перевірки є лише способом фіксації виявлених порушень митного та іншого законодавства та не зобов'язує суб'єкта господарювання до вчинення певних дій.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог даного позову в цій частині, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива».

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить обгрунтованими та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий судя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Повний текст ухвали виготовлено - 29.03.13 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.