Ухвала суду № 30369907, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2013 р. м. Київ К/9991/51465/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Звичайна Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012

у справі № 1870/2а-5093/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012, задоволено позовні вимоги: скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 №0001132306/0/38422 та від 17.05.2011 №0001142306/0/38423.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погоджується, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в засідання суду не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, складений акт перевірки від 29.04.2011 №2882/23-620/05766356, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 3945487,51 грн.; а також, пп. 7.4.4, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 3945487,51 грн.

Висновок про завищення позивачем розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, податковим органом зроблений на підставі неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, а саме: ЗАТ «Кримський Титан» (м.Київ) та ТОВ «ОстХем Україна» ( м.Сімферополь).

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0001142306/0/38423 від 17.05.2011 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3945387,51 грн. і нарахування штрафної санкції 01,00 грн., та №0001132306/0/38422 від 17.05.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 3945387,51 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА в Сумській області, рішенням якої від 08.07.2011 № 11101/10/15-005-159/223/ск податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 № 0001142306/0/38423 скасоване в частині застосування штрафу в розмірі 1 грн., інші вимоги ПАТ «Сумихімпром» залишені без задоволення.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Матеріали справи свідчать, що згідно договору №1/В від 03.01.2010 позивач придбавав у ЗАТ «Кримський Титан» Вільногірський гірничо-металургійний комбінат філія, ільменітовий концентрат. Також, 01.10.2008 між позивачем та ТОВ «ОстХем Україна» було укладено договір №27/2849 на поставку обладнання.

Факт здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими податковими накладними, накладними на відпуск продукції, реєстрами відвантаження ільменітового концентрату, сертифікатами якості товару, накладними на маршрут або групу вагонів, приходними ордерами, актами звірок, відомостями по взаєморозрахунках. Транспортування здійснювалось за рахунок покупця залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними (накладні на маршрут або групу вагонів), які підтверджують переміщення товару.

Позивачем в рахунок оплати за поставлені товари перераховано на розрахункові рахунки постачальників грошові кошти, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

Доводи відповідача про відсутність відповідей податкових органів щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, (перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

За наведених обставин, доводи, зазначені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль