Постанова № 30369658, 31.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2012 р. справа № 2а-13495/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріса» та Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року

у адміністративній справі № 2а-13495/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріса» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги, -

в с т а н о в и л а:

З адміністративним позовом у цій справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Веріса» (далі - ТОВ «Веріса») звернулось до суду з підстав винесення Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у АНД районі) податкового повідомлення-рішення за № 0000252304/0/24457/23-4 від 17.09.2010 року, яким у зв'язку з невизнанням ДПІ у АНД районі суми податкового кредиту за листопад 2009 р. ТОВ «Веріса» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2 квартал 2010 року у розмірі 1476907,00 грн., та податкового повідомлення-рішення за № 0000242304/0/24459/23-4 від 17.09.2010 року, яким відповідачем визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Веріса» з податку на додану вартість у розмірі 263,00 грн., а також з підстав незаконно виставленої ДПІ в АНД районі першої податкової вимоги щодо неузгоджених податкових зобов'язань. З урахуванням уточнень позовних вимог шляхом збільшення їх розміру, ТОВ «Веріса» просив суд: скасувати зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010 року за № 0000252304/0/24457/23-4 і за № 0000242304/0/24459/23-4, та першу податкову вимогу ДПІ у АНД районі № 1/1220 від 22.11.2010 року, якою ТОВ «Веріса» повідомлено про наявність суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість в розмірі 259,91 грн., і першу податкову вимогу ДПІ у АНД районі № 1/1000 від 28.09.2010 року,

якою ТОВ «Веріса» повідомлено про наявність суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість в розмірі 257,80 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року (а.с.38 том 2) позивачу повернуто подану ним 11.08.2011 року заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.29-31 том 2), в якій додатково заявлялося про скасування першої податкової вимоги ДПІ у АНД районі № 1/1000 від 28.09.2010 року про повідомлення ТОВ «Веріса» про наявність суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість в розмірі 257,80 грн. Підставою для повернення позивачу вказаної заяви слугувало те, шо ТОВ «Веріса» заявивши на стадії розгляду справи по суті (розпочатого 01.03.2011 року) про скасування додаткового рішення суб'єкта владних повноважень, тим самим фактично збільшив свої позовні вимоги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Веріса» задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 17.09.2010 року за № 0000252304/0/24457/23-4 в частині зменшення ТОВ «Веріса» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2 квартал 2010 року у розмірі 458407 гривень і за №0000242304/0/24459/23-4 про визначення ТОВ «Веріса» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 263 грн., а також визнано протиправним і скасовано першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №1/1220 від 22.11.2010 року, якою ТОВ «Веріса» повідомлено про наявність суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість у розмірі 259,91 грн. В задоволенні решти вимог позвача судом відмовлено.

Зазначена постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року позивачем по справі оскаржена в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні вимог з підстав неврахування судом наданих ТОВ «Веріса» первинних документів та податкової накладної, які свідчать про реальність здійснення господарської діяльності та підтверджують придбання літака (віднесеного до основного фонду) з метою використання в господарській діяльності (попередній договір оренди), та наявність підстав для нарахування податкового кредиту і в подальшому заявлення суми до бюджетного відшкодування, а також з підстав неправильного застосування судом до спірних правовідносин норм матеріального права, зокрема приписів пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон №168) та норм процесуального права при поверненні ухвалою від 16.08.2011 року ТОВ «Веріса» заяви про збільшення розміру позовних вимог, зокрема вимог ст.51 та ст.137 КАСУ, та позбавлення тим самим позивача права судового оскарження першої податкової вимоги відповідача від 28.09.2010 року № 1/1000, яка була отримана ТОВ лише 09.08.2011 року, і відповідно не могла бути оскаржена до суду раніше з вини відповідача. За твердження позивача в апеляційній скарзі, уточнення ним під час судового розгляду справи раніше заявленого позову, не змінює підстави та предмет адміністративного позову, а лише збільшує розмір позовних вимог у цій справі. Акт перевірки ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, на підставі якого винесені оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, позивач вважае таким, що складений з порушенням порядку проведення перевірок, оскільки ТОВ «Веріса» в дійсності знаходиться за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприемців, отримує за цією адресою листи податкового органу та іншу кореспонденцію, виконує всі вимоги щодо подання до ДПІ документів обліку та звітності, і не ухиляється від проведення перевірок та виконання інших обов'язків, тому проведення відповідачем виїзної перевірки без участі платника податків є протиправною, а визначення відповідачем податкового зобовязання ТОВ «Веріса» за непрямим методом суперечить вимогам пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 та пп.4.3.5. п.4.3. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 р. (далі - Закон № 2181).

За наведених вище обставин, позивач просить апеляційний суд скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, а саме: скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000252304/0/24457/23-4 від 17.09.2010 року, яким TOB «Веріса» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2 квартал 2010 року у розмірі 1 476 907,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000242304/0/24459/23-4 від 17.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання TOB «Веріса» з податку на додану вартість у розмірі 2бЗ,00 грн.; скасувати першу податкову вимогу ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 1/1220 від 22.11.2010 року, якою повідомлено TOB «Веріса» про наявність суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість в розмірі 259,91 грн.; скасувати першу податкову вимогу ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 1/1000 від 28.09.2010 року, якою повідомлено TOB «Веріса» про наявність суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість в розмірі 257,80 грн.

Відповідачем по справі - ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, постанова суду першої інстанції у цій справі оскаржена з підстав порушення норм матеріального права, допущених судом при задоволенні позовних вимог позивача, та неврахування судом першої інстанції фактичних обставин по справі, які свідчать про практичну відсутність показників податкової звітності з ПДВ та декларацій з податку на прибуток позивача з обов'язковим врахуванням додатків, зокрема К1/1 - розрахунку приросту (убутку) балансової вартості (запасів), пов'язаних з господарською діяльністю спрямованою на отримання TOB «Веріса» доходу (прибутку), по періодам: за листопад-грудень 2009 рік, за 1 квартал 2010 року, та за 1 півріччя 2010 року.

За твердженням відповідача в апеляційній скарзі, відсутність здійснення позивачем господарської діяльності у відповідності до ст.3 Господарського Кодексу України підтверджується відсутністю у TOB «Веріса» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Неможливість встановлення реального здійснення позивачем фінансово - господарської діяльності з врахуванням часу, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, за твердженням відповідача свідчить про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 закону № 168, а відсутність на момент перевірки підтверджуючих документів (податкових накладних за перевіряємий період) є порушенням вимог п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України № 168.

Крім того, відповідач звертає в апеляційній скарзі увагу судової колегії на те, що: придбані позивачем літаки ЯК- 40 бортові номери: UR-PIT, UR BWE та UR BWF, з урахуванням аналізу податкової звітності ТОВ «Веріса» та приписів пп.8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334, в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №334) - не підпадають під поняття основних фондів, оскільки позивачем не було дотримано умови про поступове зменшення їх вартості, у зв'язку з фізичним та моральним зносом; а подання ТОВ «Веріса» декларації з податку на додану вартість за 2 квартал 2010 року із заявленою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 1476907,00 грн., при тому, що обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, що передували податкові декларації з ПДВ з заявленим TOB «Веріса» бюджетним відшкодуванням - становлять 1449 грн., - не відповідає вимогам пп. 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №168 .

Незаконним рішення суду першої інстанції у цій справі, відповідач вважає також в частині задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у АНД районі №0000242304/0/24459/23-4 від 17.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання TOB «Веріса» з ПДВ в загальному розмірі 263,00 грн., в тому числі за основним платежем - 93,00 грн.. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 170,00 грн. Помилковість судового рішення в цій частині, відповідачем обґрунтована тим, що у зв'язку самостійним погашенням позивачем 06.01.2011р. недоїмки, відповідно до п.п. 6.4.1 п.6.4 Закону № 2181, податкова вимога № 1220 від 22.11.2010р., на момент прийняття постанови суду податковим органом вже була скасована.

В судовому засіданні представник ТОВ «Веріса» підтримав вимоги апеляційної скарги позивача та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на доводи, що були наведені в апеляційній скарзі та в письмових поясненнях, до яких додатково долучив реєстраційне посвідчення на повітряне судно ЯК-42Д, та лист ПрАТ Компанія «Приват Індертрейдінг», якими підтверджено знаходження вказаного реєстраційного посвідчення на літак у його колишнього власника ВАТ «АК «Дніпроавіа» та отримання цього посвідчення на вимогу ТОВ «Веріса» лише 05.06.2011 року оку рокро

Представник відповідача по справі підтримуючи вимоги апеляційної скарги ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, просив їх задовольнити, а апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення з підстав, наведених в апеляційній скарзі податкового органу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення 17.09.2010 року за № 0000252304/0/24457/23-4 та за № 0000242304/0/24459/23-4, винесені ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська на підставі акту №2712/23-4/36096017 від 16.09.2010 року (а.с.7-18 т.1), складеного за результатом проведеної позапланової перевірки TOB «Веріса» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1476907,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за 2 квартал 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2009 року.

Перевірку ТОВ «Веріса» було проведено головним державним податковим ревізором-інспектором відділом перевірки відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Пелешенко Л.Е. на підставі направлення від 02.09.2010 року № 000551 та наказу ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська від 02.09.2010 року № 527.

Під час вказаної перевірки, проведеної у період з 02.09.2010 року по 16.09.2010 року за базою даних ДПІ та без відому і присутності посадової особи або уповноважених осіб підприємства, у зв'язку їх з відсутністю на момент проведення та складення акту перевірки за місцезнаходженням ТОВ «Веріса»: м.Дніпропетровськ пр.Газети Правди будинок 67 (про що складалась відповідна довідка від 03.09.2010 року № 2560/23-4/36096017) - було встановлено, порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму 1481868,00 грн., в т.ч. листопад 2009 р. - 1477000.00 грн.. І кв.2010 р. - 4571.00 грн.. 2 кв.2010 р. - 297,00 грн.; а також порушення п.п.7.7.1, 7.7.2 пп.7.7 ст.7 Закону №168 внаслідок заниження податкового зобов'язання за грудень 2009 р. у сумі 93.00 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за 2 кв.2010 р. у розмірі 1476907,00 грн. Крім того, за наслідками перевірки зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації ПДВ за 2 квартал 2010 року у розмірі 4571,00 грн. ТОВ «Веріса» повинно внести зміни у податкову декларацію з ПДВ за 3 квартал 2010 року по зменшенню від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу (рядок 23.4) у розмірі 4571,00 грн.

Відмовляючи в частині задоволення вимог позивача, суд першої інстанції виходив з безпідставного віднесення товаривством до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2009 р. ПДВ у сумі 1018500,00 грн. внаслідок придбання літака Як-42д (заводський №4520423219102, дата випуску - 12.08.1992 р.) вартістю 6111000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1018500,00 грн.

Наведені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що на придбаний позивачем літак Як-42д (заводський №4520423219102, дата випуску - 12.08.1992 р.) вартістю 6111000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1018500,00 грн., позивач немає реєстраційного документа та не використовує його в своїй господарській діяльності, що свідчить про відсутність у позивача визначених пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 підстав для включення суми по вказаному договору до складу податкового кредиту і про завищення ним суми бюджетного відшкодування з ПДВ за 2 кв. 2010 року на суму 1018500,00 грн.

Задовольняючи вимоги позивача в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Веріса» придбав три літаки Як-40, бортові номери: UR-PIT UR-BWF та UR-BWЕ, з метою використання у господарській діяльності шляхом передачі в оренду та отримання орендних платежів, відніс їх до основних фондів, і після оплати вартості літаків в повному обсязі згідно умов договорів купівлі-продажу, позивач отримав належним чином оформлені податкові накладні №301119 на загальну суму 690000 грн., в т.ч. ПДВ - 115000,00 грн. (а.с.61 т.1); №301120 на загальну суму 705000 грн., в т.ч. ПДВ - 117500,00 грн. (а.с.62 т.1); № 301121 на загальну суму 1356000 грн., в т.ч. ПДВ - 226000,00 грн. (а.с.63 т.1), у зв'язку з чим сформував згідно п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 та правомірно відобразив податковий кредит ТОВ «Веріса» в декларації з ПДВ за листопад 2009 року у загальній сумі 458500,00 грн. (115000,00 грн. + 117500,00 грн. + 226000,00 грн.).

Тобто, зазначені у попередньому абзаці висновки суду першої інстанції - є наслідком врахування судом лише самого факту наявності у позивача податкової накладної, виданої його контрагентом, та не належного правового аналізу положень п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168, а також не прийняття до уваги фактичних обставин справи щодо відсутності у позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, сировина, матеріали, що необхідні для здійснення основного виду діяльності визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ (інші види оптової торгівлі), тобто відсутності показників, пов'язаних з господарською діяльностю спрямованою на отримання позивачем доходу (прибутку).

Судова колегія переглядаючи рішення суду першої інстанції у данній справі виходить з того, що наявність у ТОВ «Веріса» належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, або бюджетного відшкодування, виданих продавцем податкових накладних - не є безумовною підставою для формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ в подальшому, При цьому, судова колегія бере до уваги матеріали справи, якими вважає доведеними твердження податкового органу про не відповідність дійсності відомостей в наявних у позивача документах по операціями з купівлі-продажу чотирьох літаків у ЗАТ компанії «Приват Інтертрейдінг», та передачі цих літаків в оренду їх продавцю, тобто ЗАТ компанії «Приват Інтертрейдінг».

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи судова колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, за змістом наведеної норми закону, суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду - лише у тому разі, якщо платник податку придбав товари, послуги чи основні фонди саме з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому, в підпункті 7.4.4. п.7.4 ст.7 закону № 168/97 чітко визначено визначено випадок неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме, у разі придбання платником податку матеріальних та нематеріальних активів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Частиною 1 ст.138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.1 ст.163 КАСУ, суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови обов'язково повинен зазначити встановлені під час розгляду справи обставин із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Судова колегія вважає, що постанова суду у цій справі не відповідає наведеним вище вимогам КАСУ, оскільки під час вирішення спору у цій справі судом належним чином не були досліджені доводи відповідача та надані ним докази стосовно відсутності у ТОВ «Веріса» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, та для досягнення результатів відповідної господарської діяльності і економічної доцільності спірних операцій по купівлі чотирьох літаків. Також як не було враховано відсутність у позивача трудових ресурсів, управлінського персоналу, виробничого та транспортного обладнання, складських приміщень, основних фондів, сировини, та матеріалів, неохідних для здійснення як основних видів діяльності товариства, що визначені в ЄДРПОУ, так і для діяльності за КВЕДом - 71.23.0 «оренда повітряних транспортних засобів та устаткування», тобто по передачі в оренду чоторих літаків, якою за даними Головного Управління статистики у Дніпропетровській області ТОВ «Веріса» не має права займається, що підтверджується довідкою ЄДР (а.с.195 т.1).

Матеріалами справи встановлено та позивачем у справі не спростовано, шо за Статутом товариства (а.с.65-76 т.1) та за визначеними в ЄДР видами його діяльності визначено лише: «… інші види оптової торгівлі (КВЕД 51.90.0), роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (КВЕД 52.48.9), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (а.с.51.19.0), посередництво в торгівлі машинами, промисловими устаткуванням, суднами та літаками (КВЕД 51.14.0), консультування з питань комерційної діяльності та управління (КВЕД 74.14.0)».

Між тим, за даними долученої до матеріалів справи податкової звітності, єдиними господарськими операціями ТОВ «Веріса» за весь період його існування - були тільки купівля чотирьох літаків по укладеним з ЗАТ компанії "Приват Інтертрейдінг" договорами купівля продажу, з якими безпосередньо і пов'язано виникнення податкової вигоди, шляхом отримання бюджетного відшкодування ПДВ в загальній сумі 1476907,00 грн. При цьому, ТОВ «Веріса» протягом попередніх 12-ти місяців не заявляло до відшкодування з бюджету ПДВ, та мало протягом останніх 12-ти місяців обсяги оподаткованих операцій у загальній сумі 0,466 тис.грн. (в тому числі за грудень 2009 року - 0,466 тис.грн.) за ставкою 20%; 0,00 тис грн. - за ставкою « 0%», що є мешим ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Наявними в матеріалах справи писмовими доказами також встановлено, що чисельність працюючих у позивача за основним місцем роботи складає - 1 особу та за сумісництвом - 1 особу, посада бухгалтера на підприємстві не передбачена, а відповідальна за фінансову господарську діяльність ТОВ «Веріса» особа - керівник Чумаченко І.І., одночасно є посадовою особою інших СГД: директором ТОВ з іноземними інвестиціями «Альфа-Черкаси» (ДПІ у м.Черкаси); головним бухгалтером Спільного підприємства ТОВ «Океанмаш-Будматеріали» (ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська); головним бухгалтером ТОВ «Капітал-Стандарт» (ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська); директором ТОВ «Мірігон» (Лівобережна міжрайонна ДПІ в Індустріальному районі); директором «Техністрейд» (ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська); директором ТОВ «Кірасир» (ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська); директором ТОВ «Глобал Медіа груп» (ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська).

На час проведення податковим органом перевірки за місцезнаходженням по адресі: м.Дніпропетровськ пр.Газети Правди 67, ТОВ «Веріса» було відсутнє, що зафіксовано довідкою податкового органу від 03.09.2010 року № 2560/23-4/36096017, в якій зазначено про відсутність підприємства за місцем знаходження, відсутність за вказаною адресою керівництва та будь-яких ознаків, які б вказували на наявність діяльності підприємства, у зв'язку з чим ТОВ «Веріса» отримало стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження).

Долучені позивачем до матеріалів справи договір оренди частини приміщення від 01.06.2008 року строком дії 1 рік (а.с.101-104 т.1) та договір суборенди приміщення від 01.07.2010 року строком дії з 01.07.2010 року до 31.05.2011 рокуоку дыючого до 31рр (а.с.98-100 т.1), на думку судової колегії ніяким чином не спростовують встановленого відповідачем факту відсутності ТОВ «Веріса» за місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вказані договора складені без відому і згоди орендодавця ТОВ «Дніпрометалургремонт», докази про передачу ТОВ «Промсервіс-Дніпро» майнових прав і обов'язків реорганізованого ТОВ «Дніпрометалургремонт» суду не надавалося, також як і надавались докази про наявність у ТОВ «Промсервіс-Дніпро» інформації щодо складених між приватним підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Веріса» договорів суборенди приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Не надавались позивачем суду докази сплати ним орендарю приміщення - приватному підприємцю ОСОБА_4, грошових коштів за суборенду щомісячно по 1700 грн. та про зазначення цих платежів у будь-яких звітах ТОВ «Веріса». Тобто, судова колегія вважає згадані вище договори оренди частини приміщення та суборенди - неналежними доказами, які не спростовують інформацію, наведену в листі ТОВ «Дніпрометалургремонт» від 03.09.2010 року стосовно відсутності станом на 03.09.2010 року договорів оренди частини приміщення і суборенди приміщення за адресою: АДРЕСА_1, які б укладалися з ТОВ «Веріса».

Співпоставляючи вищенаведені факти, зокрема виконання керівником ТОВ «Веріса» Чумаченко І.І. обов'язків директора та головного бухгалтера одночасно на восьми підприємствах (розташовах в різних районах міста Дніпропетровська та в інших містах України), відсутність штату працівників у позивача, обставин «суборенди» частини кімнати (яка усього складає площу 22,61 кв.м) по пр. Газети Правди 67 м.Дніпропетровськ, а також висловлену представником позивача в судовому засіданні необізнаність про осіб, які перебувають в цьому приміщенні та наявне в приміщенні майно, і твердження представника поивача в судовому засіданні про розташування орендованого приміщення на першому поверсі (хоча за договором оренди вказано 5 поверх) - у судової колегії не виникає сумнівів у достовірності встановленого податковим органом факту відсутності ТОВ «Веріса» на час перевірки за адресою: АДРЕСА_1.

Про відсутність у ТОВ «Веріса» бажання та наміру надати податковому органу на перевірку документи фінансово-господарської діяльності підприємства, свідчить той факт, що директор товариства Чумаченко І.І. в отримавши 12.10.2010 року Акт перевірки №2712/23-4/36096017 від 16.09.2010 року (а.с.18 т.1), не скористувався пропозицією податкового органу (останній абзац останньої сторінки Акту - а.с.18 т.1) надати матеріали, які підтверджують дані обліку ТОВ «Веріса» для «вжиття керівником податкового органу заходів щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до закону України «Про державну податкову службу в Україні». Тобто, позивач не скорився своїм правом надати податковому органу матеріали, які б спростовували встановлені в Акті перевірки факти та висновки, а звернувся до суду з позовом у цій справі, в якому доводить неправомірність проведеної податковим органом перевірки, невідповідність дійсності встановлених під час перевірки фактів та висновків, та про протиправність винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень і податкових вимог.

В той же час, позивач не надав суду документів (доказів), якими б було спростовано висновки відповідача за результатами перевірки щодо неможливість реального здійснення ТОВ «Веріса» зазначених в Акті перевірки операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для власника повітряних суден, виконання робіт або послуг; та про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Не спростовано позивачем також той факт, що облік на ТОВ «Веріса» вівся для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, хоча для господарської діяльності по передачі в оренду повітряних суден (літаків) також потрібно здійснення відповідних операцій з урахування штату працівників на підприємстві та та їх облік. Зокрема, перевірка технічного стану літаків при прийомі їх у власність та передачі в оренду стосовно можливості їх експлуатації, придатність до польотів, та інше.

Враховує судова колегія та вважає обґрунтованим аналіз податкового органу показників податкової звітності з ПДВ та декларацій з податку на прибуток ТОВ «Веріса», який здійснений з урахуванням додатку К1/1 (розрахунку приросту (убутку) балансової вартості (запасів)) по періодам: за листопад-грудень 2009 року, за 1-й квартал 2010 року, та за 1 півріччя 2010 року, який є безспірним доказом неправильності визначення позивачем об'єкта оподаткування та суми податку.

Доказом відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ по укладеним з ЗАТ компанії «Приват Інтертрейдінг» договорам купівлі-продажу чотирьох літаків є неправильне віднесення літаків по бухгалтерському обліку до ІІ групи основних засобів, та не проведення нарахування амортизації літаків, що суперечить вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 Положенню (стандарт) бухгалтерського обліку стосовно обліку основних фондів, оскільки позивач не дотримався умови про поступове зменшення вартості літаків у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Відсутність реального характеру спірних у цій справі операцій по купівлі чоторих літаків, тобто неможливості здійснення позивачем операцій по купівлі та передачі в оренду літаків за «сімволичну» плату контрагенту, у яко позивач і придбав ці літаки - чітко просліджується з фактичних обставин здійснення операцій по купівлі літаків та їх передачі в оренду з урахуванням: часу, місця знаходження майна, його обсягу, та економічно необхідних умов для здійснення таких операцій; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, коштів, активів, приміщень, транспортних засобів та інш.; обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит.

Таким чином, судова колегія погоджуеться з доводами податкового органу про відсутність здійснення ТОВ «Веріса» господарської діяльності у відповідності до ст.3 Господарського Кодексу України, та відсутності взагалі у позивача права на нарахування податкового кредиту по укладеним з ЗАТ компанії «Приват Інтертрейдінг»за договорами купівлі-продажу від 24.11.2009 р. № ВС-001/09 (а.с.40-43 т.1), №ВС-002/09 (а.с.45-48 т.1), №ВС-003/09 (а.с.50-53 т.1), №ВС-004/09 (а.с.55-58 т.1) чотирьох літаків Як-40: заводський номер 9610647, дата випуску - 07.04.1976 р., бортовий номер UR-PIT, вартістю 690000,00 грн., в тому числі ПДВ - 115000,00 грн.; заводський №9711352, дата випуску - 12.03.1977 р., бортовий номер UR-BWF, вартістю 1356000,00 грн., в тому числі ПДВ - 226000,00 грн.; заводський №9530943 літака, дата випуску - 24.09.1975 р., бортовий номер UR-BWЕ) вартістю 705000,00 грн., в тому числі ПДВ - 117500,00 грн., переданий за актом приймання-передачі від 30.11.2009 р. (т.1); договір заводський №4520423219102 літака, дата випуску - 12.08.1992 р., вартістю 6111000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1018500,00 грн., переданий по акту приймання-передачі від 30.11.2009 р.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про безпідставність вимог позивача у цій справі та про відсутність у нього права на відшкодування з бюджету ПДВ по операціям з купівлі чотирьох літаків, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю у вартості товару податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вищенаведених висновків судової колегії, та можуть розцінюватися лише як помилкове розуміння норм матеріального права та його застосування у спірних правовідносинах.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої нстанції у повному обсязі та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позвних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріса» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.1-4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріса» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріса» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - відмовити в повному обсязі.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов