Постанова № 30369307, 12.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2012 р.

справа № 2а-10742/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року

у адміністративній справі № 2а-10742/10/0470 за позовом Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

01 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним вище адміністративним позовом, в якому посилаючись на закінчення строків застосування штрафних санкцій, просив скасувати винесене Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 09.08.2010 року № 0001941541/0 та від 09.08.2010 року № 0001931541/0 частково, а саме, в сумі 319954,28 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року адміністративний позов Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" задоволено повністю, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення- рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 09.08.2010 року № 0001941541/0 та від 09.08.2010 року № 0001931541/0 частково в сумі 319954,28 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 р. в повному обсязі та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що стягнення з позивача по справі штрафних санкцій відповідно до норм Закону № 2181-ІІІ за податковими зобов'язаннями по податку на прибуток за 11 місяців 2008 року, 2008 рік, І кв.2009 року на загальну суму 1 888 936.43 грн. - не відносяться до адміністративно - господарських санкцій в розумінні ст.250 Господарського кодексу України

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час, день та місце розгляду справи, але в судове засідання не прибули, заяв про відкладення розгляду справи до апеляційної інстанції не надсилали, що відповідно до ч.4 ст.196 КАСУ та ст.41 КАСУ надає колегії суддів можливості розглянути справу за відсутності осіб, які приймають участь у справі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та для скасування постанови суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеної Західно - Донбаською ОДШ невиїзної документальної перевірки КП «Тернівське ЖКП»з питань своєчасності сплати податку на прибуток за 11 місяців 2008 року, 2008 рік, І кв.2009 року, було складено акт перевірки від 23.07.2010 р. № 18/15-419-31657751, на підставі якого відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0001931541/0 від 09.08.2010 року про донарахування штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 319 954,68 грн., податкове повідомлення - рішення № 0001921541/0 від 09.08.2010 року про донарахування штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 11,00 грн., податкове повідомлення - рішення № 0001941541/0 від 09.08.2010 року про донарахування штрафної санкції з

податку на прибуток у сумі 28 914,10 грн. передбаченою п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181 -III).

При перегляді справи в апеляційному порядку, судовою колегією встановлено, що факт вчинення правопорушення позивачем не заперечується, а причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо строків застосування відповідачем штрафних санкцій.

Вирішуючи по суті спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що виниклі правовідносини регулюються одночасно як Законом №2181 -III так і Господарським кодексом України, яким встановлено перелік адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень до суб'єктів господарювання у відносинах, які складаються у сфері господарювання.

Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції визнав, що з урахуванням принципу застосування виданого пізніше нормативного акту, положення ст.250 Господарського кодексу України, яким встановлено застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, і не пізніш як через один рік з дня порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності, в даному випадку мають пріоритетність застосування у зрівняні з приписами пункту 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону 21.12.2000 р. № 2181 -III, яким встановлений строк визначення податковим органом податкових зобов'язань - 1095 днів.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані позивачем у цій справі штрафні санкції, застосовані відповідачем за межами строків їх застосування, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 238 та 250 Господарського кодексу України, оскільки виходячи зі змісту статті 1 Господарського кодексу України - цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання, в силу статті 2 цього Кодексу, є органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями), державні податкові інспекції здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі.

Таким чином, в даних правовідносинах Західно-Донбаська ОДПІ у Дніпропетровській області не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно зі статтею 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно ж до преамбули Закону України № 2181-ІІІ, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У пункті 1.5 статті 1 названого Закону штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

В силу вимог пункту 17.1 статті 17 цього ж Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку,

передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобов'язання, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону, тягне за собою накладення на платника контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за змістом якої: «податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, (або іншими .Законами України) не пізніше закінчення 1095 дня».

За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідачем у цій справі - податковим органом, при винесенні оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень від 09.08.2010 року № 0001941541/0 та від 09.08.2010 року № 0001931541/0 - не було порушено строків застосування до позивача штрафних санкцій, що свідчить про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням установлених по справі фактичних обставин та положень закону, яким регулюються спірні у цій справі правовідносини, судова колегія вважає за необхідне приймаючи нову постанову по справі, відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" в повному обсязі.

Керуючись п.З ч.І ст.198, п.4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

Постановила:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції - задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року - скасувати

У задоволенні позову Комунального підприємства "Тернівське житлово-комунальне підприємство" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов