Ухвала суду № 30368066, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К-52823/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаШляхова О.А.прокурорЧубенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києвана постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2008та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009у справі № 3/415за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тонар»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києвапроскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тонар» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2008 № 0000432303/0 та № 0000462303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009, позов задоволено повністю; скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 30.01.2008 № 0000432303/0 та № 0000462303/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Солом'янському районі міста Києва подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007, валютного законодавства за період з 29.06.2004 по 30.09.2007, за результатами якої складений акт № 906/23-0311/33066278 від 22.01.2008;

- в ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а саме - завищення валових витрат за 2006 рік в сумі 23 996 160,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за листопад 2006 року в сумі 5 999 040,00 грн.) та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а саме - завищення податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2006 року в сумі 4 800 000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на вказану суму);

- на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000432303/0 від 30.01.2008, яким позивачу за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 11 998 420,00 (з яких: 5 999 040,00 грн. - основний платіж та 5 999 380,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення № 0000462303/0 від 30.01.2008, яким позивачу за порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року у розмірі 4 799 280,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 360,00 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем, в порушення вимог податкового законодавства, було неправомірно сформовані валові витрати у 2006 році, а також податковий кредит з ПДВ у жовтні 2006 року за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Топ Проперті».

Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем без врахування фактичних обставин та внаслідок неправильного застосування норм чинного законодавства.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

На момент спірних правовідносин порядок формування платниками податку на прибуток підприємств валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 названого Закону України до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення понесених витрат, а також віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, витрати платника податків для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Тонар» (як покупцем) та ПП «Топ Проперті» (як продавцем) у періоді, що перевірявся, відбувались на підставі договору купівлі-продажу № 1/10 від 01.10.2006 на умовах товарного кредиту (т.1, а с.75).

За умовами даного договору та специфікації №1 до нього (т.1, а.с.78) продавець зобов'язується передати покупцю кабель силовий ААШВ 3Х240 (ож)-ІО у кількості 189,670 км та кабель силовий АСБ 3х240 (ож)-10 у кількості 173,838 км, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до справи були надані: видаткова накладна № РН-0000001 від 01.10.2006, акт прийому-передачі товару № 1 від 01.10.2006 та податкова накладна № 1 від 01.10.2006.

Крім того, у зв'язку з неоплатою позивачем вказаного товару ПП «Топ Проперті» нарахувало позивачу за послугу товарного кредиту (3 %) у розмірі 28 800 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 4 800 000,00 грн.) та виписало податку накладну № 3 від 26.10.2006. Вартість послуг товарного кредиту позивач відніс до своїх валових витрат, а суму ПДВ на підставі вказаної податкової накладної включив до податкового кредиту за жовтень 2006 року.

Проте, наявність у платника податку первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ та валові витрати можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто, за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що товар, придбаний позивачем у ПП «Топ Проперті» згідно договору купівлі-продажу № 1/10 від 01.10.2006 (на умовах товарного кредиту) на суму 38 400 000,00 грн., був проданий позивачем тому ж ПП «Топ Проперті» на підставі договору купівлі-продажу № ДГ-04 від 25.10.2006, специфікації № 1 до нього та акту прийому-передачі від 26.10.2006 на суму 38 400 000,00 грн. (т.1, а.с.83-87).

Також з матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо витребування податковою інспекцією у позивача додаткових документів, що підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій, як не було витребувано таких документів у позивача і судами попередніх інстанцій.

А відтак, передчасними є висновки судів відносно належного підтвердження позивачем валових витрат та податкового кредиту відповідними первинними документами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Для цього судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій з поставки позивачу товару та послуги товарного кредиту, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства-контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний