Ухвала суду № 30368059, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-37793/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу та касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Стахановської об'єднаної державної податкової інспекціїна постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 31.03.2009та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2009у справі № 2а-13558/09за позовомВідкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»доСтахановської об'єднаної державної податкової інспекції Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Головного управління державного казначейства України в Луганській областіза участюПрокурора Луганської областіпровизнання дій протиправними та стягнення податку на додану вартість в сумі 464805,00 грн.,- ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» звернулося до суду із адміністративним позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, у якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просило визнати дії з ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування податку на додану вартість протиправними та стягнути податок на додану вартість в сумі 464805,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.03.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2009 у даній справі, вказаний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в частині ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування податку на додану вартість за червень 2008 року на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» та стягнуто з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за червень 2008 року у сумі 464805,00 грн.

Податкові органи подали касаційні скарги, в яких, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважають, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивач подав до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2008 року, в якій задекларував до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 464805,00 грн.;

- з 03.09.2008 по 16.09.2008 Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за червень 2008 року;

- за наслідками перевірки складена довідка №918/23-00186513 від 19.09.2008, якою підтверджена заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 464805,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач виконав всі умови, передбачені для відшкодування сум з податку на додану вартість Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин), та названий Закон отримання бюджетного відшкодування платником податку не ставить в залежність від фактичної сплати його контрагентами податку до бюджету, а також від проведення зустрічних перевірок податковим органом по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Платник податку набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Однак відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення суми ПДВ є його фактична сплата отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Судами були досліджені первинні документи та встановлено факт сплати позивачем у ціні вартості товару сум податку на додану вартість, а також дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Окрім того, слід відзначити, що виходячи з положень п.1.3 ст.1, п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків одним з продавців по ланцюгу поставки до кінцевого виробника, що в свою чергу, не ставить його право на відшкодування податку на додану вартість в залежність від зазначеної обставини, зокрема, і від проведення зустрічних перевірок податковим органом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційних скарги, що невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування підлягає стягненню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.03.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний