Ухвала суду № 30367940, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-21633/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009

у справі № 6/181/07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Очаківське хлібоприймальне підприємство»

до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009, задоволено позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Очаківської ОДПІ Миколаївської області: від 07.12.2006 №0000222301/0 та №0000232301/0; від 09.01.2007 №0000222301/1 та №0000232301/1; від 28.02.2007 №0000222301/2 та №0000232301/2.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача (на підставі направлення № 268/23-006 від 13.11.2006) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, складено Акт перевірки від 24.11.2006 № 170/23/04270593, в якому встановлено порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 ст. 7, п. 4.2 ст. 4, абз. 2 п. 4.3 ст. 4, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, абз. «а» п.6.5 ст. 6, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями.

На підставі Акта перевірки від 24.11.2006 № 170/23/04270593, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.12.2006 № 0000222301/0 та № 0000232301/0 про визначення зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 74 060,00 грн., та застосування штрафної санкції на суму 37 030,00 грн., а також, про визначення суми зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 6 637,00 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 3 319,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних повідомлень-рішень, відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 09.01.2007 №0000222301/1 та №0000232301/1; від 28.02.2007 №0000222301/2 та №0000232301/2 аналогічного змісту, що й повідомлення-рішення від 07.12.2006.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Стаття 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування; товари вважаються експортованими платником податку у разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно із п. 1.14 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Порядок і методи визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) визначено главою 48 Митного кодексу України, у відповідності зі ст. 259 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордон України.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість послуг позивача по завантаженню на морський транспорт сільськогосподарської продукції, яка вивозилась за межі митної території України не позивачем, а іншими підприємствами, включена експортерами сільськогосподарської продукції до складу митної вартості товарів, що підтверджено документально вантажними митними деклараціями та інвойсами, і відповідачем не заперечується. Отже, ці послуги нерозривно пов'язані і є частиною експорту.

Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Якщо місце надання послуг знаходиться на митній території України, то такі операції є об'єктом обкладення ПДВ, якщо місце надання послуг знаходиться за межами митної території України, то такі послуги не є об'єктом оподаткування. Разом з тим, визначення власного місця поставки послуг наведено у п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Місце поставки послуг залежить від виду послуг, що надаються.

Як було вірно встановлено судами, супутні послуги завжди надаються на митній території України, вартість яких є об'єктом оподаткування, і відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ставка оподаткування цих послуг є « 0» відсотків.

Таким чином, оскільки позивачем на території України були виконані (надані) роботи (послуги), що є супутніми при експорті товарів, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено вірний висновок про необхідність застосування до даного виду послуг « 0» ставки ПДВ, на підставі чого відповідачем неправомірно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області - відхилити.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль