Ухвала суду № 30367937, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-21696/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»на постановуГосподарського суду Запорізької області від 17.10.2007та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009у справі № 13/346/07-АПза позовомВідкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжіпроскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000210805/0 від 14.06.2007 в частині визначення податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкція в сумі 24 661,90 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 у даній справі, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, оскільки вважає, що постанова та ухвала прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «Дніпроенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у 2005-2006 роках, за результатами якої складено акт № 143/08-05-00130872 від 01.06.2007;

- за висновками акту, перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 3.4 ст. 3, п.п. «е» п.п. 4.2.9, 4.2.10, 4.2.11 п. 4.2 ст. 4, п.п. 6.1.1, 6.5.1 п. 6.5 ст. 6, п. 7.1 ст. 7(з врахуванням вимог п.п.22.3 ст.22), п.п. 8.1.1, 8.1.4 п.8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме - неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 12 330,95 грн. (у т.ч. за 2005 рік - у сумі 6 824,19 грн., за 2006 рік - у сумі 5 506,76 грн.);

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000210805/0 від 14.06.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 36 992,85 грн. (з яких: 12 330,95 грн. - основний платіж та 24 661,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем не оспорюється правомірність нарахування основного платежу, але оскаржується законність нарахування податковим органом штрафних санкцій з підстав перебування підприємства в процедурі санації та наявності мораторію, введеного у 2001 році.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, зупиняє лише виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Відповідно до ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, та спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

З огляду на наведене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.

Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, він і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 17.10.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний