Ухвала суду № 30367717, 19.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2012 р.

справа № 2а-10043/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Сколишеві О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2010р. у №2а-10043/09/0470

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ –Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», м.Дніпропетровськ

до відповідача-1: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області

про: стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ЄВРАЗ –Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», (далі по тексту –ПАТ «ДМЗ ім.Петровського», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості по декларації з податку на додану вартість (далі –ПДВ) за квітень 2005р. в сумі 55026,00грн.

Позов вмотивовано тим, що неповернення залишку невідшкодованої суми ПДВ з бюджету за декларацією квітня 2005 року суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права ПАТ «ДМЗ ім.Петровського». Позивач посилався на пп.7.7.1, 7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зазначив, що підстави для позбавлення його права на відшкодування ПДВ, сплаченого ним в складі вартості (передоплати) устаткування на підставі податкової накладної від 22.03.2005р. №962 відсутні, тому наполягав на стягненні суми заборгованості в судовому порядку.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. В постанові суд зазначено, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування в сумі 55026,00грн., заявленого у квітні 2005 року, підтверджено судовими рішеннями у справі №А37/175 та правомірним формуванням податкового кредиту спірного періоду. Суд також визначився щодо вірного обрання позивачем способу захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову від 29.01.2010 року в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права. На думку апелянта, судом не враховано, зокрема, ознак фіктивності господарських відносин позивача з ПП «Росток-1», оскільки за наслідками зустрічних перевірок контрагентів позивача в ланцюзі його господарських операцій, ПП «Росток-1»відсутнє за місцем своєї юридичної адреси; окрім того, відсутні (знищені) первинні документи за 2005 рік інших постачальників ПАТ «ДМЗ ім.Петровського», а відтак неможливо підтвердити надмірну сплату ПДВ. Апелянт наполягає, що непідтвердження сум ПДВ, сплачених позивачем в складі вартості товару, унеможливлює процес відшкодування таких сум з бюджету, оскільки закон встановлює обов’язкові умови для здійснення повернення ПДВ, а саме: при фактичній надмірній сплаті ПДВ та доведеності факту постачання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника. Також апелянт звертає увагу колегії суддів на порушенні позивачем процесуальних строків звернення до суду з відповідними вимогами. З урахуванням зазначеного, апелянт вважає, що у суду не було підстав для висновку про право позивача відшкодувати з бюджету 55026,00грн., тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим.

В ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення позивачем заявлено клопотання про заміну ВАТ «ДМЗ ім.Петровського»на ПАТ у зв’язку із змінами в законодавстві. З урахуванням зазначеного, позивачем у справі є ПАТ «ДМЗ ім.Петровського».

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 20.05.2005р. позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2005р., в якій зазначив суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у розмірі 6776995грн.(а.с.6-8 т.1), з яких відшкодовано 6684820,00грн.

Щодо іншої частини суми ПДВ, заявленої до відшкодування, відповідачем проведено перевірку. За наслідками документальної перевірки ПАТ «ДМЗ ім.Петровського»з питань правомірності відшкодування з бюджету суми ПДВ за квітень 2005р. відповідачем складено акт від 06.07.2005р №1925-313-05393056, в якому зазначається про порушення позивачем пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Податок на додану вартість», а саме: завищено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по ПДВ на суму 92175,00грн. (а.с.42 т.). На підставі зазначеного відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.07.2005р. №0000321314/0/18132, яким визначено завищення ПАТ «ДМЗ ім.Петровського»суми бюджетного відшкодування на 92175,00грн. (а.с.43 т.1).

Внаслідок оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення у судовому порядку (рішення у справі №А37/175) податкове повідомлення-рішення від 06.07.2005р. №0000321314/0/18132 визнано недійсним на суму виявлення завищення суми бюджетного відшкодування суми ПДВ за квітень 2005р. у розмірі 73600,00грн.; решту суми визначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні бюджетного відшкодування суд визнав обгрунтованою (а.с.9-11 т., 15-16 т.1.).

Матеріали справи підтверджують самостійне коригування позивачем податкового кредиту березня-травня 2005р. на 18575,00грн. (податкові декларації з ПДВ), що також не заперечується відповідачем.

Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності права позивача на бюджетне відшкодування суми 55026грн. не приймаються до уваги, оскільки це питання вже вирішено у судовому порядку (рішення у справі №А37/175). Спір же у даній справі стосується повернення позивачу сум ПДВ, заявлених до відшкодування з Державного бюджету України за квітень 2005 року.

За приписами ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наявність судових рішень у справі №А37/175, які набрали законної сили, та відсутності доказів надання податковим органом установі казначейства висновку із зазначенням визнаної рішеннями господарського та Вищого адміністративного судів суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, висновки суду першої інстанції про безпідставність невиконання податковим органом вимог пп.7.7.5, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Так, у відповідності до пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при від'ємному її значенні.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (пп. «а»). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. «б»).

При цьому у відповідності до пп.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Право позивача на бюджетне відшкодування матеріалами справи підтверджено. З урахуванням відсутності факту здійснення такого відшкодування звернення позивача до суду за відновленням порушеного права є реалізацією його конституційних прав.

Апелянт також помиляється стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду.

За приписами ст.99 КАС України (в редакції, чинній на момент спірних відносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до суду до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181) є спеціальним законом з питань оподаткування. Тому при зверненні до суду з вимогами про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ слід застосовувати строк, встановлений ст.15 Закону №2181, тобто звернення до суду можливе протягом 1095 днів. Приймаючи до уваги, що ухвалу Вищого адміністративного суду у справі №А37/175 прийнято 09 серпня 2007р., а також те, що з вимогами про стягнення суми ПДВ позивач звернувся до адміністративного суду 31.07.2009р., слід визначитись, що порушень процесуального строку позивачем допущено не було, позов подано в межах строку, встановленого Законом.

Таким чином, апеляційна скарга не спростовує висновки суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи; зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2010р. у №2а-10043/09/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2010р. у №2а-10043/09/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна