Ухвала суду № 30367716, 22.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2011 р.

справа № 2а-6920/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. у справі №2а-6920/09/1170

за позовом: Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», м.Кіровоград

до: Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

про: визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді від 26.03.2009р. №0000871511/0.

Позов вмотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій на суму 24111,78грн. винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку підприємства граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по декларації з податку на прибуток 2006 року, оскільки підприємство не має зобов’язань за сплаті податку на прибуток за результатами господарської діяльності у 2006 році, що підтверджується уточнюючим розрахунком податкового зобов’язання. Позивач також зазначав, що ним самостійно визначені та сплачені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток минулих періодів (зокрема, заборгованості, що виникла до 2006 року), проте відповідач всупереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначені платежі зарахував в рахунок погашення суми податкового боргу, тобто не за призначенням платежу. Позивач вважає, що у податкового органу не було підстав для нарахування штрафних санкцій.

Постановою від 24.12.2009 року Кіровоградський окружний адміністративний суд позов задовольнив. При цьому суд визначився щодо безпідставності нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2009р. №0000871511/0; окрім того, суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено право податкових органів самостійно змінювати призначення сплачених платником податків коштів.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надана об’єктивна оцінка наявним в матеріалах справи доказам порушення підприємством граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань, визначених в декларації за 2006 рік. Апелянт посилається на пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та зазначає, що кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку на прибуток спрямовані на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Окрім того, стверджує апелянт, така черговість діє незалежно від волі платника податків, тому нарахування штрафу за прострочення термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань обґрунтоване, підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Кіровограді, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено невиїзну документальну перевірку Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»(далі по тексту –ОКВП «Дніпро-Кіровоград») щодо своєчасності сплати податку на податку на прибуток за 2006 рік, за результатами якої складно акт від 16.03.2009р. №63/1511/03346822, де зазначено про порушення п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», несвоєчасно сплачено податок на прибуток, а саме: за річною декларацією 2006 року податкове зобов’язання у сумі 48223,56грн., яке належало до сплати на 19.02.2007р., фактично сплачено:

- 22.08.2007р. у розмірі 2030,45грн. (платіжне доручення №2346 від 22.08.2007р.), тобто із затримкою 184 дні.

- 29.12.2008р. у розмірі 61000,00грн. (платіжне доручення №2563 від 29.12.2008р.), тобто із затримкою 679 дні (а.с.7).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2009р. №0000871511/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 24111,78грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 50% від суми зобов’язання, сплаченого із затримкою (а.с.8).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту –Закон №2181).

З приписами п.1.2 ст.1 Закону №2181 податкове зобов’язання визначається як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку визначає у податковій декларації. При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону (пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181).

Законодавець визначив, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях (пп.7.7 ст.7 цього Закону). Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст.7 Закону №2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Національний банк України, згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України», визначає систему, порядок і форми платежів. Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004р. №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

А відтак, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст.16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Отже, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи та що не заперечується відповідачем, заборгованість позивача по податку на прибуток підприємств виникла за минулі періоди господарської діяльності; визначити, за які саме періоди декларувався податок на прибуток неможливо, оскільки згідно з акту №3 від 16.05.2007р. про виділення до знищення справ первинні документи (бухгалтерські документи) та головні книги за 1996-2002рр. вилучені та знищені; окрім того, за період 2003-2008рр. податок до сплати підприємством не декларувався, оскільки була відсутня база оподаткування. З головної книги ОКВП «Дніпро-Кіровоград»- станом на 01.01.2004р. заборгованість підприємства по податку на прибуток складала 96334,57грн.; станом на жовтень 2004р. –82100,77грн.; зазначена сума боргу рахувалась за підприємством і протягом 2005 року. Часткове зменшення заборгованості проведено у 2006 році.

Отже, з вересня 2006 року по грудень 2008 року за підприємством рахується борг у розмірі 84984,27грн. Позивач, перерахувавши 2030,45грн., виконав зобов’язання зі сплати штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2007р. №0002791511/0, визначеного позивачу за результатами перевірки від 13.08.2007р.; факт сплати штрафу із зазначенням призначення платежу підтверджується платіжним дорученням від 22.08.2007р. №2346 (а.с.11). Перерахувавши до бюджету 61000,00грн. за платіжним дорученням від 29.12.2008р. №2562, позивач виконав зобов’язання по частковій сплаті боргу по податку на прибуток (а.с.12). Відтак, позивачем самостійно визначено призначення платежів та сплачені суми податкових зобов’язань по податку на прибуток, який є боргом.

Як свідчать матеріали справи та акту перевірки, штрафна санкція у розмірі 24111,78грн. за спірним податкових повідомленням-рішенням нарахована на суму узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток, що зазначена в річній декларації підприємства позивача за 2006 рік. Проте, згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок при заповненні декларації з податку на прибуток за 2006 рік, наданого позивачем до податкового органу 13.02.2007р., податкові зобов’язання зі сплати податку на прибуток у звітному 2006 році у підприємства позивача відсутні (а.с.10).

За таких обставин, відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначені платежі у розмірі 2030,45грн. та 61000,00грн. зарахував в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу, не за призначенням платежу. Неврахуванням відповідачем даних уточнюючого розрахунку призвело до хибних висновків про порушення позивачем закону щодо несвоєчасності сплати податку на прибуток за підсумками звітного 2006 року.

Слід зазначити, що уточнений розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок є самостійною податковою декларацією і його показники з моменту подачі розрахунку вважаються узгодженими і розносяться за особовим рахунком платника податку, що також підтверджується листом ДПА від 09.07.2004р. №12711/7/15-1117.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на прибуток; самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. у справі №2а-6920/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. у справі №2а-6920/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник