Ухвала суду № 30367713, 03.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р.

справа № 2а-3123/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Алтухової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альпіна" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року

у адміністративній справі № 2а-3123/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альпіна" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000010024\0 від 15.01.2010 року, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року відмовлено у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альпіна" про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0000010024\0 від 15.01.2010 року.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на відсутність у нього в момент відчуження спірного нерухомого майна будь-яких правових підстав вважати, що на це нерухоме майно розповсюджується право податкової застави, та відповідно відсутній був обов’язок узгоджувати з податковим органом питання по відчуженню цього майна.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п.1.17 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління (пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього Закону).

Підпунктом 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, податковий борг у позивача виник 21.12.2006 року у зв’язку із несплатою податкового зобов’язання, нарахованого відповідачем за результатами планової виїзної документальної перевірки від 18.11.2005 № 146\23-2\25481880 та податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 №0002652302\0. Відповідачем по справі було проведено перевірку стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі позивача, під час якої встановлено порушення позивачем вимог пп.8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі –закон №2181), в частині реалізації активів, без узгодження з податковим органом платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, не узгодив з відповідачем операції з купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) рухомого та не рухомого майна. За наслідками перевірки податковим органом було складено акт № 46-24\25481880 від 24.12.2009 року, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000010024\0 від 15.01.2010 року про визначення позивачу податкового зобов’язання у виді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 723404 грн., яке за результатами адміністративного оскарження було залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що платнику податків у зв'язку з наявністю податкового боргу були надіслані податкові вимоги, які містили повідомлення про факт узгодження податкових зобов'язань та виникнення права податкової застави на активи платника податків; 26.12.2006р. було складено акт опису № 344621/10/24, а податкова застава на нерухоме майно позивача було зареєстровано в державному реєстрі обтяження рухомого майна.

Правомірність дій відповідача, суд першої інстанції правильно мотивував положеннями ст. 8 Закону № 2181, якою передбачено, що у разі виникнення права податкової застави таке право поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, на суму не менше двократного розміру податкового боргу, до моменту погашення платником податків податкового боргу.

Згідно роз’яснень положень ст. 8 Закону № 2181, наданих наказом ДПА України № 385 від 06.07.2006 року « Про затвердження податкового роз'яснення», платник податків самостійно визначає перелік активів, на які розповсюджується податкова застава і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України. У цих ж роз’ясненнях вказується, що якщо платник самостійно не визначає перелік таких активів або визначені платником податків активи не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу (не є ліквідними та реальними для продажу), податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, на які може бути розповсюджене право податкової заставиб а у разі неможливості проведення опису активів у податкову заставу, опис активів такого платника податків може бути здійснений за даними відповідних органів реєстрації.

Оскільки позивач листом № 63 від 20.02.2007 року відмовив в наданні переліку активів, на які б розповсюдилося право податкової застави і які в подальшому могли бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України, та відмовою директора ТОВ "Компанія Альпіна" визначити склад активів підприємства і надати даний перелік до ДПІ, податковим керуючим у присутності представника податкової міліції, на підставі довідки Запорізького Міжміського бюро технічної інвентаризації здійснено опис нежитлових приміщень підприємства по вул. Базовій, буд. 11 та вул. Героїв Сталінграду, буд.4, з занесенням даних в акт опису активів на які поширюється податкова застава від 26.12.2006 року № 34462.

Суд першої інстанції правильно зазначив в своєму рішенні, що відмова платника податків від підпису акта опису активів, на які розповсюджується право податкової застави, не звільняє такого платника податків від виникнення податкової застави на описані активи.

Щодо тверджень апелянта про недоліки, допущені при складанні Акта опису, то колегія суддів виходить з того, що наявність формальних порушень під час складання акту не є підставою для визнання його недійсним та недійсним прийнятого податкового повідомлення-рішення. У розглядуваному випадку значення має лише наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, встановлених в акті перевірки.

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що у ньому чітко і однозначно викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства; вказані факті викладені чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують зазначені факти.

Недоліки в оформленні акта опису, на які покликається апелянт, не свідчать про звільнення його від обов’язку узгоджувати з податковим органом питання по відчуженню майна, яке перебуває в податковій заставі, та не унеможливлюють для платника податків спростування чи доведення помилковості застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, що дає колегії суддів підстави дійти висновку про правомірній дій відповідача по справі та законність винесеного ним податкового повідомлення-рішення, що оскаржується у цій справі.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення і застосування штрафних (фінансових) санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альпіна" –залишити без задоволення

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року –залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов