Ухвала суду № 30367624, 29.09.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2010 р.справа № 2а-1956/08/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. , Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Знам"янської Об'єднаної державної податкової інспекції в Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2009р. у справі № 2а-1956/08/1170,

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод Пуансон"

до Знам"янської Об"єднаної державної податкової інспекції в Кіровоградській області

про скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення Знам'янської Об'єднаної державної податкової інспекції в Кіровоградській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000352310/0 від 25.06.2008 р. у сумі 18883,00грн. за порушення норм регулювання обігу готівки.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 27.09.2006 року в касі підприємства була наявною готівка в сумі 11338,53грн., з яких видано під звіт п'ятьом особам 10097,03грн., в тому числі суми повернення по відрядженню. Залишок готівки на кінець дня складав 1241,50грн. в той час як ліміт залишку готівки в касі становить 1800,00грн. у відповідності до наказу №1 від 02.01.2006р. по ВАТ «Завод «Пуансон», тому висновок податкового органу про перевищення ліміту залишку готівки в касі є помилковим. Крім того позивач звернув увагу суду на те, що в авансових звітах підзвітної особи ОСОБА_1 помилково вказана двічі дата - 27.09.2006р.- замість 27.09.2006р. та 28.09.2006р.

Позивач також посилався на порушення відповідачем норм ст.250 Господарського кодексу України, у відповідності до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому, суд зазначив, що податковим органом порушено вимоги ст.250 ГК України, штрафні (фінансові) санкції нараховані через 1 рік 9 місяців після допущеного порушення, що є підставою для скасування спірного рішення відповідача.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального і процесуального права. Апелянт посилаюється на п.2.7, 5.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». З посиланням на Рішення Конституційного суду України від 27.03.2002 року № 7-рп/2002 у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України стаття 106 Конституції України закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов'язкові до виконання на території України укази і розпорядження. За юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно-правовий, так і індивідуально-правовий характер. Виходячи із змісту статті 106, частини 2 статті 147, частини 1 статті 150, статті 152 Конституції України укази і розпорядження Президента України є правовими актами. Отже, наполягає апелянт, на відміну від статті 250 Господарського кодексу України Указ Президента України №436/95 від 12.06.1995 року „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не встановлює обмежень у строках застосування штрафних санкцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, з 24 квітня 2008 року по 10 червня 2008 року на підставі направлень №128 від 24.04.2008р. та №159 від 29.05.2008р. відповідачем було проведено планову перевірку товариства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт №236/2310/14307334 від 18.06.2008 р. (а.с.15-49, 138-156).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 та п.1 постанови Правління Національного банку України від 09.02.2005р. №32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі в сумі 9441,50грн.

На підставі акту перевірки №236/2310/14307334 від 18.06.2008р. в.о. начальника Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Л.К. Піщіковою було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000352310/0 від 25.06.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18883,00грн. за порушення норм регулювання обігу готівки (а.с.50).

У відповідності до п.2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15.12.2006р. №637, гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену суму проводяться виключно в безготівковій формі. При цьому кількість підприємств (підприємців) з якими здійснюються розрахунки протягом дня, не обмежується.

Постановою правління Національного банку України №32 від 09.02.2005р. «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, яка складає 10000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що за позивачем станом на 01.09.2006 року обліковувалася кредиторська заборгованість перед приватним підприємством «Термінал». Для погашення вказаної заборгованості у вересні - жовтні 2006 року в касу підприємства були внесені готівкові кошти як фінансова допомога від осіб згідно з договорами про надання поворотної фінансової допомоги.

Матеріали справи підтверджують, що протягом вересня-жовтня 2006 року з каси підприємства під звіт були видані готівкові кошти головному інженеру ОСОБА_1, який кожного дня отримував з каси підприємства по 10000,00грн. і передавав зазначені кошти представникам ПП «Термінал», про що, відповідно, подавав авансовий звіт.

Матеріали справи містять видатковий касовий ордер за №239 від 27.09.2006р. про видачу ОСОБА_1 під звіт 10000,00грн. (а.с.12, 93) та видатковий касовий ордер №243 від 28.09.2006р. про видачу ОСОБА_1 підзвіт 10000,0 грн. (а.с.100). Отже, датою «27.09.2006 року»датовано два авансові звіти ОСОБА_1 (а.с.82, 84) по 10000,00грн. кожен, витрачених ним, відповідно до звіту в один день.

Відповідно до квитанцій прибуткового касового ордеру №109.09 та №112.09 (а.с.83, 85) Приватне підприємство «Термінал»27 вересня 2006 року прийняло від ВАТ «Завод «Пуансон»20000,00грн., що підтверджує факт здійснення позивачем розрахунків у готівковій формі протягом одного дня понад встановлену чинним законодавством величину.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року «Про

застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в касах»у разі перевищення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності. А також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, і що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день. Таким чином, податковим органом нараховано позивачу штраф у розмірі 18883,00грн. (9441.50грн.x2).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що санкції за порушення, які виникають у сфері використання готівкових коштів господарюючими суб'єктами визначаються вищевказаним Указом Пезидента України і за своєю правовою природою є адміністративно-фінансовими санкціями, оскільки є конфіскаційними та стягуються за рішенням суду в доход держави, а також підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, дане у статті 238 Господарського кодексу України, невичерпний перелік яких наведено у його статті 239, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 19.08.2008 року у справі N21-320во08, від 13.02.2007 року у справі за позовом TOB «Альфа-Черкаси»до Черкаської ОДПІ, а також у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.01.2009 року за позовом TOB «Тера»до ДПІ в Чортківському районі Тернопільської області.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

На момент прийняття відповідачем рішення строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений статтею 250 ГК України, сплив.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позиція податкового органу щодо незастосування ст.250 Господарського кодексу України, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 20.01.2009 року у справі за позовом ВАТ «Краснодонвугілля»до Краснодонської ОДПІ.

Оскільки, податковим органом штрафні (фінансові) санкції нараховані через один рік 9 місяців після допущеного позивачем порушення, то відповідне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000352310/0 від 25.06.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18883,00грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Знам"янської Об'єднаної державної податкової інспекції в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2009р. у справі № 2а-1956/08/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2009р. у справі № 2а-1956/08/1170залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена протягом місяця згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Клжан