Ухвала суду № 30367603, 24.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2011 р.

справа № 2а-1366/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Потапові К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство "Укрпромсировина"

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2009р. у справі №2а-1366/09/0870,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство "Укрпромсировина"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень–рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 28.01.2009р. №0001602301/3 та №0000702301/3, якими позивачу надаровано зобов’язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції. Позивач обґрунтовує свою позицію непогодженням з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки №76/23-2/32715974 від 20.06.2008р. щодо невизнання податковим органом факту отримання позивачем від TOB «Торгівельно-будівельна компанія»послуг з переробки феросплавів, вважає правомірним віднесення до валових витрат сум (2786285грн.), сплачених TOB «Торгівельно-будівельна компанія», та віднесення до податкового кредиту суми 568350грн.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому, суд посилався на норми ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Суд погодився з висновками відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено обгрунтованість віднесеня до валових витрат сум, сплачених за послуги TOB «Торгівельно-будівельна компанія», та щодо неправомірності визначення суми податкового кредиту у звязку з цим. Судом зазначено, що наявність податкових накладних, наданих по факту виконання на користь позивача робіт Товариством «Торгівельно-будівельна компанія», не є достатньою підставою для включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту за умови відсутності факту виконання таких робіт.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, судом не надана належна оцінка доказам, висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи. Апелянт посилається на норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до ч.2 ст.6 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші угоди. Згідно зі ст.627 ЦК України - сторони є вільними при укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Апелянт стверджує, що окремого договору з контрагентом ним підписано не було, оскільки зобов’язання (правочин) виконувались в момент їх вчинення. Таким чином, на думку апелянта, угоди по наданню послуг, укладені між позивачем та TOB «Торгівельно-будівельна компанія», повністю відповідають нормам главі 63 ЦК України.

Апелянт наполягає на тому, що надані на підтвердження валових витрат акти виконаних робіт (отримання послуг), а також надані на підтвердження визначених сум податкового кредиту податкові накладні є достатніми доказами обгрунтованості позиції позивача.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, в травні-червні 2008р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань достримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. За результатами перевірки складено акт №76/23-2/32715974 від 20.06. 2008р., в якому защначено про допущені позивачем порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в розмірі 622937грн., а також порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 570447грн.

На підставі зазначено акту 27 червня 2008р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000712301/0 та №0000702301/0, якими позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 570447гр. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 285223грн., та - з податку на прибуток - в сумі 622937гр. та - штрафні (фінансові) санкції в сумі 307625грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень буди прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001602301/3 від 28 січня 2009р., яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 568350гр., а також штрафні (фінансові) санкції в сумі 284175грн.;

- №0000702301/3 від 28 січня 2009р., яким позивачу нараховано зобов'язання з податку на прибуток в сумі 622937гр. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 307625грн.

Вищезазначені порушення пов’язані з підтвердженням первинними документами господарських операцій позивача з його контрагентом щодо надання послуг з переробки феросплавів. Так, з матеріалів справи вбачається, що податкові зобов'язання позивача пов’язані з обставинами отримання останнім послуг по переробці феросплавів протягом перевіряємого періоду на суму 2786286гр. При цьому договір на надання зазначених послуг в письмовій формі не укладався, оплата послуг здійснена грошовими коштами через розрахунковий рахунок в повному обсязі.

На підтвердження валових витрат, а також повязаного з даними обставинами визначення суми податкового кредиту позивачем надавались: акти сдачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте, судом зроблено висновок, що надані на підтвердження позиції позивача акти виконаних робіт не є первинними документами, які б підтверджували здійснення господарських операцій.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні відносини, показав наступне.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»істотною умовою господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За приписами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону є дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наведені визначення: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. За приписами ч.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст.9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ч.2 цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищезазначені норми передбачають певні вимоги до форми та змісту облікових документів із зазначенням реквізитів документів. При цьому, статтею 1 даного Закону визначено, що первинний обліковий документ має містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення.

Пунктом 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При цьому забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (п. 2.16 Положення). Згідно з п.2.1 вищезазначеного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. У п.2.2 Положення визначено, що первинні документи мають бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Згідно з п.2.7 вказаного Положення Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Надані на підтвердження витрат акти виконаних робіт (наданих послуг) обгрунтовано не прийняті судом як належні докази, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо первинних та зведених облікових документів. Так, вищезазначені акти не містять такого обов’язкового елементу документу як місце складання документу, посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Надані акти не відповідають вищезазначеним вимогам і не містять необхідної інформації щодо наданої послуги. Крім того, суду не надані документи на підтвердження зв’язку вказаних актів з фактичним виробничим процесом на підприємстві позивача: документально не підтверджено передачу сировини та матеріалів на переробку, відсутні документи, які б містили інформацію про те, яка саме сировина та матеріали передавались на переробку та що отримано в результаті переробки.

Таким чином, колегія суддів погоджуєьбся з судом першої інстанції щодо підтвердження порушень позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З урахуванням оцінки доказів у справі колегія суддів також вважає доведеним порушення з боку позивача пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За встановлених матеріалами справи обставин, відсутності доказів факту отримання позивачем від свого контрагента послуг з переробки феросплавів, висновки суду щодо правомірності вищезазначених податкових повідомлень-рішень обгрунтовані.

Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство "Укрпромсировина" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2009р. у справі №2а-1366/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2009р. у справі №2а-1366/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна