Ухвала суду № 30367593, 17.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2011 р.

справа № 2а-12836/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2009р. у справі №2а-12836/08/0470

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», м.Марганець, Дніпропетровська область

до: Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 31.08.2005р. №0001371500/0, від 03.10.2005р. №0001371500/1, від 09.12.2005р. №0001371500/2р. та від 16.02.2006р. №0001371500/3 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 813540грн., в тому числі 38740,00грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позову зазначалось про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що донарахування податкового зобов’язання та штрафних санкцій є безпідставним з урахуванням того, що підприємство не здійснює дій, які входять до переліку витрат, визначених постановою КМУ від 04.02.1998р. №118, та які мають обліковуватись за правилами ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: витрат на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин у зв’язку з вже проведеною розвідкою та облаштуванням всіх родовищ корисних копалин за радянських часів. Позивач наводить норми пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та наполягає на тому, гірничі виробки як окремі споруди правомірно віднесено підприємством до І групи основних фондів, балансова вартість яких як складова сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів при розрахунку нормативів витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, відноситься до складу валових витрат звітного періоду, тому, наполягає позивач, порушень закону з його боку не допущено.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, позов було задоволено. За наслідками касаційного перегляду судових рішень Вищим адміністративним судом України рішення суддів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд для з’ясування та дослідження обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору.

За результатами нового розгляду справи судом першої інстанції прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 31.08.2005р. №0001371500/0, від 03.10.2005р. №0001371500/1, від 09.12.2005р. №0001371500/2 р. та від 16.02.2006р. №0001371500/3. При цьому суд зазначив, що амортизаційні відрахування проводились підприємством на одні і ті ж самі об’єкти (гірничі виробки), розбіжність в кількості яких пов’язана лише з тим, що до складу таких об’єктів як шахти і кар’єри входили декілька гірничих виробок, амортизація на які нараховується окремо, а відтак завищення валових витрат не було, тому донарахування податку на прибуток, в тому числі штрафних санкцій, безпідставне.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права. Апелянт посилається постанову КМУ від 04.02.1998р. №118 та наполягає, що підприємством завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток у 2004 році внаслідок невірного розмежування понесених витрат, пов’язаних з видобуванням корисних копалин, які підлягають амортизації згідно з п.9.1 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На думку апелянта, невраховання судом факту невключення позивачем вартості гірничих виробок до першої групи основних фондів та завищення 10-тивідсоткового ліміту витрат на поліпшення основних фондів, що включається до складу валових витрат, призвело до помилкових висновків про відсутність порушень закону з боку підприємства. Апелянт вважає, що у суду не було підстав для визнання протиправними спірних податкових повідомлень-рішень, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим.

В процесі розгляду справи позивачем надані документи про перейменування Відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»у Публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». З урахуванням наданих до суду документів позивачем у справі є Публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»(далі по тексту –ПАТ «Марганецький ГЗК»).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги з урахуванням наданих заперечень, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПАТ «Марганецький ГЗК»за період фінансово-господарської діяльності з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., та з питань перевірки правомірності заявленого відшкодування ПДВ з бюджету за період з 01.01.2005р. по 31.01.2005р.

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2005р. №356/230/00190911, в якому зазначається, що позивачем в порушення, зокрема, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»перевищено 10-відсотковий ліміт витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, внаслідок віднесення до складу балансової вартості основних фондів на початок року групи витрат, пов’язаних з видобуванням корисних копалин. В акті також зазначено (а.33-34 акту перевірки), що на балансі ПАТ «Марганецький ГЗК»рахуються витрати зі спорудження гірничих виробок (перелік яких наведений в Таблицях №20,22 акту перевірки (а.с.33-34 т.1), які не були відокремлені підприємством в групу витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин, а були віднесені до І групи основних засобів, чим було порушено п.9.1 ст.9 України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР (далі –Закон №334); зазначене призвело до завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2004 рік на 3099,2тис.грн. (а.153 акту перевірки, а.с.85 т.1).

26.08.2005р. відповідачем проведено перевірку податкової декларації ПАТ «Марганецький ГЗК»з податку на прибуток за І півріччя 2005р., за результатами якої складено акт №688/150/00190911, де зазначено про порушення позивачем п.3.1 ст.3 Закону №334, а саме: заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток на 774800грн. (а.с.89 т.1).

На підставі встановленого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.08.2005р. №0001371500/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 813540,00грн., з яких: 774800грн. –за основним платежем, 38740,00грн. –штрафних санкцій (а.с.109 т.1).

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін; податковим органом прийняті податкові повідомлення з позначками: /1,/2,/3, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 28 гірничих виробок, які на момент проведення перевірки знаходились на балансі ПАТ «Марганецький ГЗК», є його основними виробничими фондами. Слід погодитись з судом в тому, що розбіжність в кількості об’єктів (шахт та кар’єрів) згідно з додатком К1/2 Декларації з податку на прибуток зумовлена тим, що до складу цих об’єктів входить декілька гірничих виробок, амортизація на які нараховується окремо.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснює господарську діяльність з видобування та збагачення марганцевої руди (а.с.117 т.1); має ліцензію №610 на експлуатацію родовища корисних копалин, видану 13.08.1996р. Державним комітетом України по геології і використанню надр терміном дії 20 років.

З матеріалів справи також вбачається, що балансова (залишкова) вартість основних засобів підприємства на початок звітного року становить 44747110,64грн. (28 об’єктів –гірничих виробок). Сторони у даній справі не сперечаються стосовно того, що 28 гірничих виробок входять до 7 шахт (кар’єрів); вони окремо поступово вводилися в експлуатацію, що підтверджується актами введення до експлуатації, технічною документацією та картками обліку основних засобів, тобто є одними і тими самими об’єктами.

Спірним є питання амортизаційних відрахувань таких об’єктів, оскільки з позиції податкового органу, гірничі виробки повинні амортизуватись за правилами ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, що стосується позиції позивача, то останній наполягає на загальному порядку амортизації основних засобів, встановленому ст.8 Закону №334.

Законодавець чітко визначив, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. При цьому, основні фонди підлягають розподілу за такі групи;

- до 1 групи відносяться - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

- до ІІ групи –автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- до ІІІ групи –будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

- до ІV групи –електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблювання інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони, у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) пп.8.2.1., 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №334)).

Згідно з пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334 під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону №334 суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених п.8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

За приписами ст.9 Закону №334 будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у пп.5.2.16 п.5.2 ст.5 цього Закону) включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

Отже, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено особливість амортизаційних відрахувань в залежності від того, до яких груп витрат включаються платником податку такі об’єкти, а саме: пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №334 визначає обрахування основних фондів з урахуванням відповідності певній групі; а ст.9 Закону №334 –особливість амортизаційних відрахувань витрат, пов’язаних з видобуванням корисних копалин. І такі витрати відокремлені і не кваліфікуються як основні засоби, тобто як матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податку. Відповідно, вони не входять в якості складової до балансової вартості основних фондів, а враховуються і амортизуються відокремлено.

Перелік витрат, пов’язаних з видобуванням корисних копалин, чітко визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1998р. №118 «Про затверджено переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації». І до визначеного вичерпного переліку не включені гірничі виробки та гірничі капітальні виробки.

Правильність позиції позивача підтверджується також висновками Інституту економіко-правових досліджень НАН України (а.с.28-33 т.2), згідно з якими кар’єри, хламосховища є основними фондами підприємства. Те, що шахти, кар'єри, разом з будівлями та надземними і підземними спорудами (гірничо-капітальними виробками та іншими об'єктами будівництва) є основними виробничими фондами підприємства і підлягають віднесенню до І групи основних фондів підтверджується також Державною геологічною службою (про що зазначено в листі від 05.05.2006 року №31/08-297) та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (лист від 23.06.2006 року №5503/31/8-10, а.с.89,91 т.2).

Враховуючи вищезазначене, підстав для скасування судового рішення не вбачається. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо необґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень. Доводи апелянта не спростовують висновків суду, який об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, та прийняв рішення у відповідності до норм матеріального і з дотримання вимог процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2009р. у справі №2а-12836/08/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2009р. у справі №2а-12836/08/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник