Постанова № 30367536, 26.08.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2009 р.

справа № А38/562-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2007 року у справі №А38/562-07

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Кримський титан»в особі відокремленого підрозділу –Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»ЗАТ «Кримський титан»

до: Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0002722300/0 від 16.04.2007 року, яким позивачу зменшену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9790грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення з боку позивача п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд, посилаючись на пп.1.20.1, пп.1.20.51, пп.1.20.8 п.1.20 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», вказав, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не досліджено питання щодо пов’язаності збитків від реалізації продукції з діяльністю підприємства за весь податковий період, або з діяльністю підприємства взагалі, враховуючи позицію позивача про те, що збитки від реалізації власного виробництва сталися в результаті особливостей технології виробництва та його організації з метою ефективного використання технологічного обладнання, підтримання майна в робочому стані.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. Відповідач зазначає, що в порушення п.4.1.ст.4 Закону України "Про податок на до дану" вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997року підприємство неправомірно зменшило податкові зобов'язання листопада 2006року ПДВ з урахуванням різниці між звичайними цінами та витратами на виробництво по операціях з продажу продукції власного виробництва, в результаті чого було завищено суму бюджетного відшкодування грудня 2006року на загальну суму 9790грн. При цьому апелянт зазначив, що в листопаді 2006року філією Вільногірський ГМК ЗАТ «Кримський ТИТАН»здійснено коригування податкового зобов'язання листопада 2006року на основі попередніх звітних періодів в результаті нарахування податкових зобов'язань по реалізації продукції власного виробництва за цінами, які нижчі витрат на її виробництво за серпень 2006року, в результаті чого зменшено податкове зобов'язання листопада 2006року на 9790грн. Посилаючись на п.1.18, п.1.20. ст.1., п.4.1.ст.4 "Про податок на додану вартість" апелянт вказує, що враховуючи неможливість визначення звичайної ціни звичайна ціна може бути визначена: відповідно до пп.1.20.2. - інформація про укладення на момент продажу договору щодо ідентичних товарів у відповідних умовах; пп.1.20.3. - інформації про публічне оголошення умов продажу; 1.20.5. - ціни регульовані державою, відповідно до пп.1.20.5.1 - за національними положеннями (стандартами). На думку апелянта, з метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість", "чиста вартість реалізації", що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом. Посилаючись на Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 31.03.1999року №87 та зареєстроване в Міністерстві Юстиції України 21.06.1999року під №397/3690, апелянт вказує, що витрати на виробництво продукції (собівартість) не можуть перевищувати дохід від реалізації цієї ж продукції в зв'язку з відсутністю у такому випадку економічних вигод, одержаних від здійснення вказаної операції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 11.04.2007 року відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»ЗАТ «Кримський титан»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року. За результатами перевірки складено акт №195/230/33173973.

В акті зазначається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на суму 9790грн.

На підставі вказаного акту 16.04.2007 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002722300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9790грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги Закритого акціонерного товариства «Кримський титан»в особі відокремленого підрозділу –філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»ЗАТ «Кримський титан»залишені без задоволення та податкове повідомлення-рішення без змін.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до п.4.1.ст.4 «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни». При цьому, відповідно до п. 1.18.ст.1 вказаного Закону, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20.ст1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.1.20. ст.1. Закону України від 28.12.1994року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції Закону України від 22.05.1997року №283/97-ВР звичайною ціною вважається ціна товару (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін у випадках, визначеними цим законом, покладається на податковий орган у порядку, визначеному законом.

Враховуючи неможливість визначення звичайної ціни відповідно до пп.1.20.2. - інформація про заключення на момент продажу договору з ідентичними товарами у відповідних умовах; пп.1.20.3. - інформації про публічне оголошення умов продажу; 1.20.5. - ціни регульовані державою, звичайна ціна може бути визначена, відповідно до пп.1.20.5.1 за національними положеннями (стандартами). З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість", "чиста вартість реалізації", що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

У відповідності до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 „Запаси»затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 року №246 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 02.11.1999 року під №751/4044 (Далі - Стандарт №9) „Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію." Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають... готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

В Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.03.1999року №87 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 21.06.1999року за №397/3690 (далі за текстом - Стандарт №3) дається визначення звичайної діяльності, операційної діяльності та основної діяльності. „Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення". „Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу." "Доход, в свою чергу, це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, що призводять до росту власного капіталу". "Дохід (виручка) від реалізації продукції признається у випадку... коли існує впевненість, що в результаті операції виникне збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією можуть бути достатньо визначені".

Згідно з положенням (стандарту) бухгалтерського обліку №16 „Витрати" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 18.01.2000 року за №27/4248, п.7 витрати признаються витратами відповідного періоду одночасно з признанням доходу для отримання якого вони здійснені.

При цьому у пункті 1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 б",,Витрати" визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається із виробничої собівартості робіт, послуг, яка була реалізована на протязі звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та поверхнормативних виробничих витрат.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на виробництво продукції (собівартість) не можуть перевищувати дохід від реалізації цієї ж продукції в зв'язку з відсутністю у такому випадку економічних вигод, одержаних від здійснення вказаної операції.

Таким чином, доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції. Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2007 року у справі №А38/562-07 слід задовольнити, постанову суду –скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2007 року у справі №А38/562-07 задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2007 року у справі №А38/562-07 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: Л.А. Божко