Ухвала суду № 30367481, 03.11.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2010 р.справа № 6/290

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову: господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2008р. у справі №6/290

за позовом: Дочірнього підприємства «Найкен-Плюс»Товариства з обмеженою відповідальності «Найкен»

до: Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

про: визнання протиправними та скасуванні актів,

в с т а н о в и в:

Позивач -Дочірнє підприємство «Найкен-Плюс»Товариства з обмеженою відповідальності «Найкен»(далі по тексту -ДП «Найкен-Плюс»ТОВ «Найкен») звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Кіровограді від 09.07.2007р., а саме:

- №0000251730/2 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 7398,30грн., з яких: 2466,10грн. -за основним платежем та 4932,20грн. -штрафних санкцій;

- №0000033510/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 854982,00грн., з яких: 598662,00грн. - за основним платежем та 256320,00грн. -штрафних санкцій;

- №000043510/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 896525,00, з яких: 597683,00грн. - основним платежем та 298842,00грн. -штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про безпідставність висновків акту перевірки від 25.01.2007р. №1/35-10/32832627 про порушення з боку підприємства пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5. пп.8.3.1 п.8.3, п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням чого позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі, суд визнав обґрунтованими доводи позовної заяви та скасував повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді від 09.07.2007р. №0000251730/2, №0000033510/2 та №000043510/2. При цьому суд визначився щодо відсутності порушень закону при сплаті позивачем податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач (далі -податковий орган) оскаржує постанову від 28.01.2008р. року в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування норм матеріального права. На думку апелянта, суд при розгляді справи надав невірну юридичну оцінку обставинам спору та помилково застосував норми матеріального права. Відповідач стверджує, що дані платника податку щодо суми валових витрат документально не підтверджені. Окрім того, на думку апелянта, судом не враховано виявлені в ході перевірки порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Апелянт впевнений, що неврахування судом зазначених обставин призвело до прийняття невірного судового рішення, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами виїзної позапланової перевірки ДП «Найкен-Плюс»ТОВ «Найкен»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2005 року по 01.10.2006 року складено акт перевірки від 25.01.2007р. №1/35-10/32832627, за висновками якого підприємством, зокрема, порушено:

- п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.6 ст.5. пп.8.3.1 п.8.3, п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 598662,00грн. за ІV квартал 2005р. -ІІІ квартал 2006р.;

- пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 597683,60грн.;

- пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 2466,10грн., в тому числі у 2006 році -2466,10грн. (а.с.35-36 т.1).

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 07.02.2007р.:

- №0000251730/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 7398,30грн., з них: 2466,10грн. -за основним платежем та 4932,20грн. - штрафних санкцій;

- №0000033510/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 854982,00грн., з них: 598662,00грн. -за основним платежем та 256320,00грн. -штрафних санкцій;

- №000043510/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 896525,00, з них: 597683,00грн. -основним платежем та 298842,00грн. -штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень скарги позивача залишені без задоволення, а рішення податкового органу - без змін. Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення з позначками /1,/2.

Вирішуючи позов, суд першої інстанції визначився щодо недоведеності податковим органом належними доказами правомірності висновків, викладених в акті перевірки, що стали підставою для прийняття спірних рішень.

Аналізуючи норми права, які регулюють спірні правовідносини, та матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так, що стосується правомірності визначення позивачем суми прибутку спірного періоду слід зазначити наступне. Податковим органом в акті перевірки вказується, що підприємством в порушення:

1) п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

- занижено розмір валового доходу за ІІІ квартал 2006р. на 1341843,00 грн.,

- завищено розмір валового доходу за ІV квартал 2005р. на суму 289400,00 грн., за І квартал 2006р. на суму 395643,00 грн., за ІІ квартал 2006р. на суму 293951,00грн.

2) пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

- завищено скориговані валові витрати за 2005 рік на 1143210,00 грн., в тому числі за жовтень, листопад 2005 року в розмірі 142600,00 грн. та за грудень 2005 року в розмірі 1000610,00 грн.

- невірно визначено суму валових витрат за 9 місяців 2006р. в розмірі 1051404,00 грн., в тому числі: за І квартал 2006 року завищено в розмірі 556304,00грн., за 2 квартал 2006 завищено в розмірі 495100,00 грн., та занижено загальну суму скоригованих валових витрат за 9 місяців 2006 року в розмірі 172324,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2006 року в розмірі 172324,00грн.,

- завищено загальну суму скоригованих валових витрат, а саме: загальна сума витрат на придбання товарів робіт, послуг (ряд.04.1) Декларації з податку на прибуток підприємства 9 місяців 2006 року, складає 6176309,00 грн., фактично ця сума становить 5265840,00 грн. в тому числі: І квартал по декларації 1147800,00 грн. фактично 586706,00 грн.; ІІ квартал по декларації 2414139,00 грн. фактично 1968881,00 грн.; ІІІ квартал по декларації 2614370,00 грн. фактично 2710253,00 грн.

3) п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

- зайво віднесено до складу витрат в ІІ кварталі 2006р. суму в розмірі 54674,00 грн. (190674,00-136000,00),

- не в повному обсязі віднесено витрати нараховані суми страхових зборів, а саме: ІІІ квартал 2006 року нараховано зборів 79240,00 грн. на витрати віднесено 15337,00 грн.

4) за 9 місяців 2006р. не в повному обсязі віднесло до складу скоригованих валових витрат витрати, пов'язані з нарахованими сумами зборів та платежів до бюджету, витрати по розрахунково-касовому обслуговуванню в установі банку та витрати на відрядження в розмірі 22160,00грн., а саме:

I квартал 2006 року по декларації 0,00 грн. фактично 4790,00 грн. (різниця складає 4790,00 грн.);

II квартал 2006 року по декларації 14781,00 грн. фактично 19613,00 грн. (різниця складає 4832,00 грн.);

ІІ квартал 2006 року по декларації 0,00 грн. фактично 12538,00 грн. (різниця складає 12538,00грн).

З урахуванням зазначеного, податковий орган дійшов висновку, що підприємством безпідставно завищено загальну суму валових витрат спірного періоду на 2022290грн., в тому числі:

- за 2005 рік -на 1143210грн.

- за 9 місяців 2006 року -на 879080,00грн. (а.14 акту перевірки, а.с.14 т.1).

З розрахунку податкового зобов'язання з податку на прибуток (а.с.47-48 т.3), що був наданий відповідачем на вимогу суду, вбачається, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо сум, зайво віднесених до складу валових витрат, ґрунтуються, головним чином, на тому, що витрати підприємства не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, в тому числі витрати по придбанню маркетингових послуг у ІV кварталі 2005р.

Разом з тим, слід врахувати, що законодавець чітко визначив, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

При цьому, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить конкретних вимог відносно форми і змісту документів, що підтверджують понесені витрати. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Дані позивача підтверджуються документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій щодо отримання позивачем послуг від контрагентів позивача -підприємства «Продуктова комора», ТОВ «Гольфстрим». Проте, в акті перевірки використані лише загальні показники валових витрат по періодах без визначення конкретних господарських операцій, не конкретизовані дані по кореспонденціям рахунків бухгалтерського обліку, відсутні посилання на первинні документи, які були використані під час проведення перевірки. Крім того не зазначено, в чому саме полягає їх неналежність в розумінні вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тобто висновки відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому податкове повідомлення-рішення №0000033510/2 від 09.07.2007р., прийняте на підставі непідтверджених висновків, є протиправним.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», які стали підставою прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 09.07.2007р. №000043510/2, слід зазначити наступне.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі -ПДВ) встановлено, що:

- в порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем не включено до складу обсягів продажу за вересень 2006 року вартість виконаних робіт по будівництву торгівельного комплексу по вул.50 лет Жовтня на загальну суму 1674643,20 грн., в тому числі ПДВ 279107,20 грн. (замовник ТОВ "Найкен"); не включено в липні 2006 року вартість виконаних будівельних робіт по реконструкції будинку по вул.Попова,9 (замовник ТОВ «Кіровоград-Центр-Буд»), в тому числі, ПДВ -22769,84грн.;

- в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суму ПДВ в грудні 2005 року в розмірі 5699,58 грн., в січні 2006 року в розмірі 2500,00 грн., в березні 2006 року в розмірі 1333,33 грн., в травні 2006року - 1000,00 грн. у зв'язку з виконанням робіт за договором підряду №15/12 від 15.12.2005р. з КП «ПВК «Геркон», що не пов'язано з господарською діяльністю позивача;

- в порушення пп.7.2.4 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 308043,69 грн. по отриманим податковим накладним від ПП «Мастербудлюкс», яке не є платником податку на додану вартість.

Зазначені висновки відповідача спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2005 року було укладено Договір про співпрацю в соціальній сфері б/н між об'єднанням громадян, мешканців будинків, розташованих по вул. Глінки та 50 років Жовтня, які знаходяться на розі цих вулиць в районі будівлі № 22 що по вул. 50 років Жовтня та КРЕПу № 3, які діють на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", (в подальшому тексті "Сторона -1" з однієї сторони) та ПП «Астра -Універсал»в особі директора Галети В.Т. та ДП "Найкен-Плюс" ТОВ "Найкен" в особі директора Неструєва ВА., які діяли на підставі Статутів про підприємство ( в подальшому "Сторона-2). Метою укладання зазначеного договору є вирішення відповідно до чинного законодавства питань, пов'язаних з будівництвом на території, прилеглій до будівлі по вул. 50 років Жовтня 22 торгівельного комплексу, замовником будівництва якого є ПП «Астра-Універсал», а генпідрядником - ТОВ «Найкен». Згідно п. 2,2. ст. 2 розділу ІІІ договору, «Сторона -2»зобов'язувалася за власні кошти здійснити ремонт ліфтів в під'їзді № l та № 2 в будинку № 22 по вул. 50 років Жовтня.

10.12.2005 року між ТОВ «Найкен»(ген. підрядником по будівництву торгівельного комплексу за адресою: м. Кіровоград, вул.50 років Жовтня та вул. Глінки) та ДП «Найкен-Плюс»ТОВ «Найкен»(головним підрядником) було укладено додаткова угода б/н, згідно з якою на останнього покладалась організація та виконання робіт по соціальному договору від 02.12.2005 року. Платником визначалось ТОВ «Найкен».

15.12.2005 року ДП «Найкен-Плюс»ТОВ «Найкен»на виконання додаткової угоди б/н від 10.12.05р. уклало з КП «ПВК Геркон»договір підряду №15112 від 15.12.05р., згідно якою зазначеним підприємством були виконані роботи на суму 63197грн., в тому числі ПДВ - 10532,91грн., а саме:

- за грудень місяць 2005 року - податковий кредит на суму 5699,58 грн.;

- за січень місяць 2006 року - податковий кредит на суму 2500,00 грн.;

- за березень місяць 2006 року - податковий кредит на суму 1333,33грн.;

за травень місяць 2006 року - податковий кредит на суму 1000,00грн.

Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.п.7.4.1. п. 7 ст.7 Закону).

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що включення ДП «Найкен-Плюс» ТОВ «Найкен» зазначених сум податку на додану вартість до податкового кредиту спірного періоду є правомірним, оскільки ця операція відноситься до господарської діяльності позивача та не суперечить чинному законодавству. Зворотнього апелянтом не доведено.

Щодо невключення до складу податкового кредиту вартості виконаних робіт по будівництву торгівельного комплексу (генпідрядник ТОВ «Найкен»), розташованого на розі вулиць 50 років Жовтня та Глінки в м.Кіровоград, у вересні місяці 2006 року на загальну суму 1674643,20грн., колегія суддів зазначає, що фактично будівельні роботи виконані в листопаді 2006 року та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках за листопад 2006 року, що також підтверджується розшифровками журналів ордерів, реєстрами виданих податкових накладних та первинними документами до них.

Щодо зайво включених, за висновками податкового органу, сум ПДВ у розмірі 308043,69 грн. по отриманим від ПП «Майстербудлюкс»податковим накладним у зв'язку з тим, що останній не є платником ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів ( робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в цiні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість»не пов'язано з підтвердженням сплати цих сум контрагентом до бюджету. Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає лише обов'язок продавця надати покупцю податкову накладну. Окрім того, Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку платника податку перевіряти при проведенні господарських операцій статусу контрагента як платника податку на додану вартість, а відповідно і правомірності виписування ним податкових накладних. Тобто право на податковий кредит не залежить від правомірності господарської діяльності контрагента.

Враховуючи, що первинні документи бухгалтерського обліку (рах. 631) належно засвідчують, що товари та послуги були фактично придбані у ПП «Майстербудлюкс», оприбутковані та використані в господарській діяльності ДП «Найкен-Плюс»; розрахунки по операціям з ПП «Майстербудлюкс»здійснені безготівковими коштами через розрахунковий рахунок у банківській установі, завищення податкового зобов'язання з ПДВ з боку підприємства позивача не допущено.

Що стосується висновків податкового органу про порушення з боку підприємства пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», колегія суддів зазначає, що вказане порушення не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи.

Так, за актом перевірки (а.22, с.с.32 т.1) в перевіряємому періоді при оподаткуванні доходів фізичних осіб, в розмірах, що не перевищують 630грн., 680грн. застосовано податкову соціальну пільгу без подання заяви про застосування податкової соціальної пільги з податковим агентом, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 2466,10грн.

Проте, в матеріалах справи (а.с.96-105 т.3) містяться копії заяв про прийняття на роботу фізичних осіб, перерахованих на сторінках 22-24 акта перевірки. В кожній з заяв передбачено запис про застосування податкової соціальної пільги відповідно до форми заяви, передбаченої наказом Державної податкової адміністрації України. В акті перевірки відсутні записи про вимогу надати копії документів, що підтверджують наявності або відсутності у позивача заяв про застосування податкової соціальної пільги вказаних фізичних осіб. Відповідачем не надано пояснень з цього приводу.

З урахуванням вищевикладеного, слід погодитись з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності висновків акту перевірки, суд вірно визначився щодо необґрунтованості нарахування податковим органом позивачу зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та з доходів фізичних осіб, а також розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів враховує відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження висновків податкового органу при тому, що відповідач у суді першої інстанції відмовився від призначення судової експертизи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи. Зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2008р. у справі №6/290 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2008р. у справі №6/290 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Л.П. Туркіна