Ухвала суду № 30367482, 04.11.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2009 р.справа № А38/575-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

на постанову: господарського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2007 року у справі №А38/575-07

за позовом: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська

до:Приватного підприємства «Іріс», м. Дніпропетровськ

про: визнання недійсним установчих документів,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська звернулась до суду з позовною заявою про визнання недійсними статуту Приватного підприємства «Іріс»(далі по тексту -ПП «Іріс», відповідач) від 08.12.99р. №04052577Ю0010579 із змінами, внесеними 30.08.06р., з 17.11.06р., свідоцтва платника податку на додану вартість від 15.12.99р. №04594725 НВ№666674 з 17.11.06р. та про припинення юридичної особи ПП «Іріс».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за отриманою податковим органом інформацією керівник підприємства відповідача помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в той час, як 10.04.07р. та 18.07.07р. показники декларації з ПДВ свідчать про здійснення ПП «Іріс» господарської діяльності. За твердженням позивача, невідомі особи, використовуючи реквізити підприємства після смерті єдиного засновника та керівника, здійснюють діяльність, що суперечить нормам ст.65 Господарського кодексу України та п.6.3 статуту підприємства. Окрім того, позивач вказував, що згідно з даними Єдиного державного реєстру ПП «Іріс»відсутнє за вказаною юридичною адресою. На думку позивача, сукупність вищезазначених факторів підтверджує незаконність підприємницької діяльності відповідача, спрямованої на ухилення від оподаткування.

Постановою від 27.11.2007р. позов задоволено частково; суд першої інстанції припинив юридичну особу ПП «Іріс», в іншій частині позову відмовив. При цьому суд посилався на норми Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та зазначив, що позивачем не надано беззаперечних доказів підтвердження фіктивності ПП "Іріс" та незаконності його діяльності.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову в апеляційному порядку в частині відмови в задоволенні позову. Апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення винесено з порушенням норм матеріального права та без з'ясування усіх обставин у справі. Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано, що позовні вимоги стосуються лише здійснення підприємством діяльності після смерті засновника та директора ПП «Іріс», що суперечить чинному законодавству. Апелянт зазначає, що судом безпідставно не взята до уваги надана в якості підтвердження незаконності господарської діяльності відповідача довідка відділу реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м.Донецька Донецької області №1803-07/20 від 17.08.07р. Окрім того, апелянт вважає, що суд розглядав питання про наявність порушень при створенні юридичної особи, в той час, як позовні вимоги стосуються визнанню недійсними установчих документів підприємства лише з 17.11.06р. З урахуванням зазначеного, позивач наполягає на частковому скасуванні постанови, просить суд апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга прийнята до провадження. 04.11.2009р. на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача, в якому останній, посилаючись на п.9 ст.49, п.1 т.122, 157 КАС України, наполягає на закритті провадження у справі.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки клопотання не обґрунтовано та не підтверджено доказами, тому не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно зі ст.65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

За приписами ч.3 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади (ч.5 ст.8 Закону). Отже, статут суб'єкта підприємницької діяльності за своєю правовою природою є індивідуальним актом ненормативного характеру. Однією з підстав для визнання його недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства.

Щодо свідоцтва про державну реєстрацію, слід зазначити, що відповідно до ст.1 цього Закону це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця. Порядок та підстави видачі свідоцтва про державну реєстрацію визначені ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців». Так, за приписами ч.2,4,6 ст.25 вказаного Закону за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи Державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи державним реєстратором видається (надсилається поштовим відправленням) засновнику або уповноваженій ним особі один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та виписка з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ст.29 Закону для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

При цьому у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені ч.1 цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Крім того, державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені ч.1-6 цієї статті.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням виконавчого комітету Ленінської районної ради м.Дніпропетровська від 08.12.99р. зареєстровано статут ПП «Іріс»; за свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 08.12.1999р. ПП «Іріс»знаходиться за адресою: 49017, м.Дніпропетровськ, вул. Караваєва, 6.13.; 15.12.1999р. відповідачу видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 04594725 НВ№666674.

Відповідно до статуту підприємства засновником ПП «Іріс»є ОСОБА_1 Наказом №4 від 01.10.04р. директором підприємства призначено ОСОБА_2, звільненого рішенням власника 28.08.06р. За рішенням власника ПП «Іріс»від 28.08.06р. належні як власнику ПП «Іріс»права по володінню, користуванню та розпорядження підприємством передані ОСОБА_3. Рішенням власника №1/2006 від 28.08.06р директором підприємства призначено ОСОБА_3 (а.с.11). Відповідно зміни були внесені та зареєстровані державним реєстратором. Підстави змін до установчих документів підтверджені матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині щодо визнання недійсними статуту ПП «Іріс»та свідоцтва платника податку на додану, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем недоведено обставин порушень відповідачем закону при створенні юридичної особи та при внесенні змін до статуту ПП «Іріс». З матеріалів справи вбачається, що апеляційні обґрунтування незаконності господарської діяльності ПП «Іріс»спираються головними чином на поданні відповідачем звітності після смерті особи-власника -ОСОБА_3 На підтвердження факту смерті останнього позивач посилається на довідку з відділу реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м.Донецька Донецької області №1803-07/20 від 17.08.07р. про смерть ОСОБА_3 Проте, наявність довідки про смерть не може бути підставою для підтвердження факту порушення ПП «Іріс»Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»при створенні юридичної особи та при внесенні змін до статуту; окрім того, не може бути доказом фіктивності юридичної особи. Подання ж звітності суб'єктом підприємницької діяльності засвідчує здійснення господарської діяльності у відповідності до вимог законодавства.

Будь-яких інших доказів порушення відповідачем закону при створенні юридичної особи або при внесенні змін до установчих документів позивачем не надано і суду апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи; зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2007 року у справі № А37/300-07 слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2007 року у справі № А38/575-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2007 року у справі № А38/575-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена згідно ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Кожан